Науково-практичний коментар до ст. 173 Сімейного кодексу України

Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей

1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно
проживають,

можуть бути самостійними власниками майна.

2. При вирішенні спору між батьками та
малолітніми,

неповнолітніми дітьми, які спільно
проживають, щодо на-

лежності їм майна вважається, що воно є
власністю бать-

ків.

1. У статті 77 КпШС, аналогічній за назвою
із статтею 173

СК, було записано: \”За життя батьків діти
не мають права на

їх майно, так само як і батьки не мають
права на майно

дітей\”.

Ця норма була більш ніж спірною. Малося,
певно, на увазі,

що діти одержать право власності на майно
батьків лише піс-

ля смерті батьків, а отже, за життя батьків
претендувати на

нього не можуть.

Однак обсяг прав на майно не вичерпується
правом власно-

сті. Для дітей важливим є також право
користування батьків-

ським майном: від побутових речей до
квартири чи будинку.

2. Стаття 173 СК побудована на інших
засадах. Для виправ-

дання старої назви у частині першій статті
173 СК наголоше-

но на тому, що мати, батько та дитина
можуть бути самостій-

ними власниками майна. Хоча це право
випливає із загальної

цивільної правоздатності і додаткового
наголошення на ньо-

му не потребує, однак таке дублювання є
виправданим: стат-

тя підкреслює право щонаймолодшої дитини
бути власником.

3. У частині другій статті 173 СК
сформульована правова

презумпція, яка віддає відповідні
пріоритети батькам чи од-

ному із них. Тому якщо при поділі майна,
набутого за час

шлюбу, мати чи батько посилатимуться на те,
що певне май-

но є власністю дитини, а не спільною
власністю подружжя, їм

належить це довести.