Науково-практичний коментар до ст. 186 Сімейного кодексу України

Стаття 186. Контроль органу опіки та
піклування за цільо-

вим витрачанням аліментів

1. За заявою платника аліментів або за
власною ініціа-

тивою орган опіки та піклування перевіряє
цільове витра-

чання аліментів.

2. У разі нецільового витрачання аліментів
платник має

право звернутися до суду з позовом про
зменшення роз-

міру аліментів або про внесення частини
аліментів на осо-

бистий рахунок дитини у відділенні Державного
ощадного

банку України.

1. Аліменти – це платежі цільового
призначення.

Потреба контролю за цільовим використанням
аліментних

платежів виникає, головним чином, тоді,
коли їх розмір є

значним.

Кодекс про шлюб та сім\’ю України 1969 р. не
уповноважу-

вав органи опіки та піклування контролювати
цільове вико-

ристання аліментів. Сімейний кодекс
покладає на ці держав-

ні органи такий обов\’язок. Тому орган опіки
та піклування

має відреагувати на кожну заяву платника
аліментів про про-

ведення такого контролю.

2. Платник аліментів має право звернутися
до суду з позо-

вом про зменшення розміру аліментів або про
припинення

стягнення аліментів на ім\’я матері чи іншої
особи не лише то-

ді, коли їх нецільове використання вже
встановлено органом

опіки та піклування, а й тоді, коли він сам
зібрав відповідні

докази.

Суд може постановити рішення про подальше
стягнення

усієї суми аліментів або її частини на
особистий рахунок ди-

тини.

Я. сплачує аліменти на сина у сумі 600 грн.
У судовому за-

сіданні було встановлено, що ні мати
дитини, ні її другий чо-

ловік не працюють, кошти витрачаються на
потреби усієї

сім\’ї, а син при цьому не має належного
одягу. За рішенням

суду половина аліментів має вноситися на
особистий раху-

нок дитини в Ощадному банку.

Хоча рішення суду правильне, немає
гарантії, що життя

дитини істотно поліпшиться, адже, як і
раніше, їжа готува-

тиметься для всієї сім\’ї, а не лише для
сина.

Правовий сенс накопичення коштів на
особистому рахунку

дитини полягає у неможливості їх витрачання
до її повноліття.

Винятки можуть стосуватися особливих
ситуацій, зумовле-

них, наприклад, важкою хворобою дитини.