Науково-практичний коментар до ст. 220 Сімейного кодексу України

Стаття 220. Згода другого з подружжя на
усиновлення дитини

1. На усиновлення дитини одним із подружжя
потрібна

письмова згода другого з подружжя,
засвідчена нотаріально.

2. Усиновлення дитини може бути проведене
без згоди

другого з подружжя, якщо він визнаний
безвісно відсут-

нім, недієздатним, а також за наявності
інших обставин,

що мають істотне значення.

3. Усиновлення дитини провадиться без згоди
другого з

подружжя у випадку, передбаченому статтею
120 цього

Кодексу.

1. Усиновлення дитини може бути проведене
не лише

спільно дружиною і чоловіком, а й одним із
подружжя.

Оскільки усиновлення дитини дружиною чи
чоловіком може

створити для другого з подружжя або їхніх
дітей певні право-

ві наслідки (усиновлювач дитини може поселити
її у помеш-

кання, в якому він проживає зі своєю
дружиною, дітьми без

згоди останніх), другий з подружжя має дати
згоду на усинов-

лення.

Згоди на усиновлення дитини від інших
членів сім\’ї усинов-

лювача закон не вимагає.

2. Стаття 220 СК розширила можливість
усиновлення без

згоди другого з подружжя. Підставою для
цього може бути не

лише безвісна відсутність чи
недієздатність, а й інші обстави-

ни, що мають істотне значення. Так, якщо
подружжя трива-

лий час не проживає спільно, суд може
постановити рішення

про усиновлення й у разі заперечень одного
з них.

3. Заперечення одного з подружжя щодо
усиновлення не є

перешкодою для подання до суду заяви про
усиновлення.

Суд може не взяти ці заперечення до уваги,
якщо буде

встановлено, що усиновлення дитини не
порушує інтересів

другого з подружжя, які мають істотне
значення.

4. У частині третій статті 220 СК
сформульовано додатко-

вий правовий наслідок \”сепарації\”. У разі
встановлення для

подружжя режиму окремого проживання згода
другого з по-

дружжя на усиновлення не вимагається.