Науково-практичний коментар до ст. 221 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 221 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 221 Сімейного кодексу України

Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на
усиновлення

дитини

 

1. На усиновлення дитини, над якою
встановлено опіку

або піклування, а також на усиновлення
дитини, над бать-

ками якої встановлено опіку або піклування,
потрібна пи-

сьмова згода опікуна або піклувальника,
незалежно від

згоди батьків.

 

2. Якщо опікун або піклувальник не дав
згоди на усинов-

лення дитини, така згода може бути дана
органом опіки та

піклування.

 

3. Усиновлення може бути проведене без
згоди опікуна,

піклувальника або органу опіки та
піклування, якщо суд

встановить, що усиновлення дитини
відповідає її інтере-

сам.

 

1. Необхідність в окремих випадках згоди на
усиновлення

від опікуна або піклувальника є додатковою
гарантією охоро-

ни прав та інтересів дитини.

 

Частина перша статті 221 СК стосується двох
ситуацій. На-

самперед тієї, коли над самою дитиною
встановлено опіку або

піклування, незалежно від того, має вона
батьків чи ні. На-

приклад, батько дитини засуджений до
позбавлення волі, ма-

ти виїхала за кордон. Дитина проживає з
бабусею, яка при-

значена її опікуном. Крім згоди матері та
батька дитини, на

усиновлення потрібна і згода опікуна. У
другій ситуації йдеть-

ся про дитину, над батьками якої
встановлено опіку та піклу-

вання.

 

Якщо батько визнаний недієздатним або
матері не випов-

нилося чотирнадцяти років, на усиновлення
їхньої дитини

потрібна згода опікуна.

 

Якщо батько обмежений у дієздатності і над
ним встанов-

лено піклування або матері виповнилося
чотирнадцять років,

на усиновлення потрібна згода
піклувальника.

 

2. Одним із обов\’язків опікуна та
піклувальника є забезпе-

чення прав підопічного. Саме статус опікуна
та піклувальни-

ка як оборонця інтересів свого підопічного
покладає на нього

обов\’язок з\’ясувати, чи відповідає найвищим
інтересам дити-

ни усиновлення взагалі і певною особою
зокрема.

 

3. Якщо опікун чи піклувальник не дали
згоди на усинов-

лення, заінтересована особа може звернутися
за такою згодою

до органу опіки та піклування.

 

4. Відмова опікуна або піклувальника чи
відмова органу

опіки та піклування дати згоду на
усиновлення дитини не є

перешкодою до подання до суду заяви про
усиновлення.

 

5. Відмова опікуна, піклувальника чи органу
опіки та пік-

лування у згоді на усиновлення може
суперечити найвищим

інтересам дитини. Так, якщо на усиновлення
є згода самої ди-

тини, згода її матері чи батька, суд може
постановити рішен-

ня про усиновлення і без згоди опікуна,
піклувальника чи ор-

гану опіки та піклування.

 

6. Згода на усиновлення органу опіки та
піклування чи від-

мова у такій згоді має бути відповідним
чином обгрунтована.

 

Згода на усиновлення чи відмова у такій
згоді має бути по-

дана у формі висновку, складеного за
матеріалами вивчення

обставин, визначених у частині першій
статті 224 СК.

 

7. У висновку органу опіки та піклування
має бути дана

відповідь щодо доцільності усиновлення
дитини взагалі, а та-

кож стосовно доцільності усиновлення її
конкретною особою.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code