Науково-практичний коментар до ст. 229 Сімейного кодексу України

Стаття 229. Право усиновлювача бути
записаним матір\’ю,

батьком дитини

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення,
може ви-

явити бажання бути записаною у Книзі
реєстрації наро-

джень матір\’ю, батьком дитини або
повнолітньої особи.

2. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла
семи років,

то для запису усиновлювача матір\’ю, батьком
потрібна

згода дитини, крім випадку, передбаченого
частиною чет-

вертою статті 218 цього Кодексу.

3. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача
у рішенні

про усиновлення, якщо це відповідає
інтересам дитини.

1. Засобом забезпечення таємниці
усиновлення є запис уси-

новлювача матір\’ю, батьком дитини.

Право на запис усиновлювача матір\’ю,
батьком дитини за-

лежить від двох обставин: згоди дитини та
волі суду, – а то-

му є \”залежним\”, а не абсолютним.

Згода дитини на усиновлення, як правило,
означає одночас-

ну згоду на запис усиновлювача матір\’ю,
батьком дитини. То-

му з\’ясовувати цю обставину окремо не
завжди доцільно.

Якщо усиновлення проводиться без згоди
дитини (частини

третя і четверта статті 218 СК), то і для
запису усиновлювача

матір\’ю, батьком її згода не потрібна.

2. Якщо усиновлювач заявив про своє бажання
бути запи-

саним батьком, матір\’ю дитини, у рішенні
суду має бути за-

значено про його задоволення чи відхилення.

Якщо покійний батько дитини мав великі
заслуги перед

українським народом, був відомою людиною в
державі, то у

разі її усиновлення другим чоловіком матері
суд може відмо-

вити у записі його батьком дитини. У цій
ситуації дитина збе-

реже документальну пам\’ять про свого
батька, продовжуючи

носити його прізвище, одночасно називаючи,
можливо, татом

свого усиновлювача.

3. Запис усиновлювача матір\’ю, батьком
дитини не є, од-

нак, гарантією належного виконання ним
своїх батьківських

обов\’язків.