Науково-практичний коментар до ст. 232 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 232 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 232 Сімейного кодексу України

Стаття 232. Правові наслідки усиновлення

 

1. З моменту здійснення усиновлення
припиняються

особисті та майнові права і обов\’язки між
батьками та осо-

бою, яка усиновлена, а також між нею та
іншими її роди-

чами за походженням.

 

При усиновленні дитини однією особою ці
права та обо-

в\’язки можуть бути збережені за бажанням
матері, якщо

усиновлювачем є чоловік, або за бажанням
батька, якщо

усиновлювачем є жінка.

 

2. Якщо після смерті одного з батьків
дитини або ви-

знання його недієздатним другий з батьків
дитини вступив

у повторний шлюб і його дружина, чоловік у
повторному

шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід
дитини з боку

того з батьків, хто помер або визнаний
недієздатним, рідні

брати та сестри дитини мають право подати
до суду заяву

про збереження між ними та дитиною, яку
усиновлюють,

правового зв\’язку.

 

Суд розглядає таку заяву одночасно із
заявою про уси-

новлення і задовольняє її, якщо це
відповідає інтересам

дитини.

 

3. З моменту усиновлення виникають взаємні
особисті

немайнові та майнові права і обов\’язки між
особою, яка

усиновлена (а в майбутньому – між її
дітьми, внуками), та

усиновлювачем і його родичами за
походженням.

 

4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і
накладає

на нього обов\’язки щодо дитини, яку він
усиновив, у тако-

му ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

 

5. Усиновлення надає особі, яку усиновлено,
права і на-

кладає на неї обов\’язки щодо усиновлювача у
такому ж об-

сязі, який має дитина щодо своїх батьків.

 

1. У частині першій статті 232 СК
передбачено так зване

\”повне\” усиновлення. Таке усиновлення:

 

1) припиняє особисті та майнові права і
обов\’язки між ма-

тір\’ю, батьком та дитиною, а також між
дитиною та іншими

її родичами за походженням;

 

2) одночасно породжує такі права і
обов\’язки між усинов-

леною дитиною та усиновлювачем, а також між
дитиною та

його (усиновлювача) родичами за
походженням.

 

Якщо С., яка народила дитину, не
перебуваючи у шлюбі, да-

ла згоду на усиновлення дитини іншою
жінкою, то з моменту

здійснення усиновлення (стаття 225 СК)
вона, залишаючись

біологічною матір\’ю, втрачає правовий
статус матері щодо

цієї дитини.

 

Окрім цього, втратять права та обов\’язки
щодо цієї дити-

ни її баба, дід, рідні брати та сестри.

 

Таке правило не завжди є розумним та
справедливим. Уси-

новлення брата чи сестри не робить їх
біологічно чужими, а

тому щодо них зберігається заборона шлюбу,
встановлена час-

тиною другою статті 26 СК.

 

2. Норма, закріплена в абзаці другому
частини першої

статті 232 СК, стосується випадків, коли
дитина, відповідно

до частини другої статті 219 СК, усиновлена
лише однією осо-

бою. Якщо її усиновила жінка, то можуть
бути збережені пра-

ва та обов\’язки батька, і навпаки, якщо
усиновлює таку дити-

ну лише чоловік, можуть бути збережені
права та обов\’язки

матері дитини. Таке збереження правового
зв\’язку можливе

лише за бажанням усиновлювача.

 

3. Усиновлення називається \”неповним\”, якщо
за законом

не втрачається правовий зв\’язок між дитиною
та її родичами

за походженням – бабою, дідом, братами,
сестрами.

 

Стосовно правового зв\’язку між рідними
матір\’ю і (або) ба-

тьком та дитиною, то він втрачається
завжди.

 

Приводом до запровадження \”неповного\” усиновлення бу-

ла конкретна життєва ситуація.

 

С. втратила дочку, яка мала двох маленьких
дітей. Через де-

який час батько цих дітей одружився.
Оскільки на усинов-

лення згоди бабусі не вимагається, виникла
реальна загроза

іншої драми: припинення між нею та внуками
правового

зв\’язку, а отже, права спілкування з ними
та права брати

участь у їх вихованні.

 

4. Відповідно до частини третьої статті 232
СК \”неповне\”

усиновлення пов\’язане з трьома
передумовами:

 

1) смертю (оголошенням померлим) одного з
батьків дити-

ни або визнанням його недієздатним;

 

2) вступом у повторний шлюб другого з
батьків;

 

3) усиновленням дитини другою дружиною,
другим чоло-

віком батька, матері дитини.

 

Правовий зв\’язок усиновленої дитини може
бути збереже-

ний лише з її найближчими родичами: бабою,
дідом, рідними

братами та сестрами.

 

Норма частини другої статті 232 СК – це
лише \”перша лас-

тівка\”. Немає сумніву в тому, що життя
викличе потребу роз-

ширення сфери неповного усиновлення.

 

5. Припинення правового зв\’язку між
усиновленою дити-

ною та її батьками, а також іншими родичами
за походжен-

ням – це лише один із наслідків
усиновлення.

 

Слідом за ним одномоментно наступає інший –
виникнен-

ня особистих і майнових прав та обов\’язків
між дитиною та

усиновлювачами, а також між дитиною (яка
стала внучкою,

внуком, сестрою, братом) і батьками
усиновлювача, його рід

ними дітьми. Майбутні діти усиновленої
особи вважатимуться

внуками усиновлювача.

 

6. Усиновлювачі одержують правовий статус
матері, бать-

ка, а усиновлені – правовий статус дитини
(сина, дочки).

 

Обсяг прав та обов\’язків щодо дитини
усиновлювачів та

рідних батьків є однаковим навіть тоді,
коли усиновлювачі не

записані матір\’ю, батьком дитини.

 

Усиновлювачі не мають права на покриття
витрат на вихо-

вання та утримання дитини, хоча
морально-етичних пере-

шкод для надання їм такого права немає.

 

Усиновлена особа має такі ж права та
обов\’язки щодо такої
 матері, батька, як і рідні діти.