Науково-практичний коментар до ст. 237 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 237 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 237 Сімейного кодексу України

Стаття 237. Правові наслідки визнання
усиновлення недійс-

ним

 

1. Усиновлення, визнане недійсним,
анулюється з мо-

менту його здійснення.

 

2. У разі визнання усиновлення недійсним
припиняють-

ся права та обов\’язки, які виникли раніше і
встановлені

законом для усиновлювача, його родичів та
усиновленої

дитини.

 

3. У разі визнання усиновлення недійсним
відновлюю-

ться права та обов\’язки між дитиною, її
батьками та інши-

ми родичами за походженням.

 

4. У разі визнання усиновлення недійсним
дитина, яка

не досягла чотирнадцяти років, за бажанням
батьків або ін-

ших родичів передається їм, а якщо це
неможливо, – вона

передається на опікування органові опіки та
піклування.

 

5. У разі визнання усиновлення недійсним
відновлюю-

ться прізвище, ім\’я та по батькові дитини,
які вона мала до

усиновлення.

 

За бажанням дитини вона має право надалі
іменувати-

ся прізвищем, ім\’ям та по батькові, які
вона одержала у

зв\’язку з усиновленням.

 

6. Суд може постановити рішення про
стягнення алі-

ментів на дитину з особи, яка була її
усиновлювачем, на

строк не більш як два роки, якщо дитина не
має батьків

або батьки не мають змоги її утримувати, за
умови, що уси-

новлювач може надавати матеріальну
допомогу.

 

1. Рішення суду про усиновлення як акт,
винесений іменем

держави, створює презумпцію законності
усиновлення. Лише

наступне рішення суду може цю презумпцію
спростувати. От-

же, поки немає рішення суду про визнання
усиновлення не-

дійсним, воно є дійсним: права та
обов\’язки, які виникли

внаслідок усиновлення, продовжують бути
чинними, незва-

жаючи на підозри, чутки та спори.

 

І лише після набрання чинності рішенням
суду про визнан-

ня усиновлення недійсним можна буде зробити
висновок, що

ті права та обов\’язки, які виникли з
рішення про усиновлен-

ня, були насправді квазіправами і
квазіобов\’язками.

 

2. Усиновлення, визнане судом недійсним,
вважається та-

ким з моменту його здійснення, тобто від
дня набрання чин-

ності рішенням суду про усиновлення.

 

3. У разі визнання усиновлення недійсним
наступає склад-

на система юридичних наслідків. Насамперед,
ім\’я усиновлю-

вача вилучається з актового запису про
народження дитини,

якщо він був записаний її батьком
(матір\’ю). У цьому разі від-

новлюється той запис, який був до
усиновлення.

 

4. Усиновлювач позбавляється прав та
обов\’язків матері,

батька дитини. Родичі усиновленого
перестають бути для ньо-

го бабою, дідом, братом, сестрою, втрачаючи
ті права та обо-

в\’язки, яких вони набули в результаті
усиновлення.

 

5. Усиновлена дитина втрачає ті права щодо
усиновлювача

та його родичів, яких вона набула на
підставі рішення суду.

 

Одночасно відновлюється \”батьківське
правовідношення\”

між дитиною та її рідними батьками, якщо,
звичайно, вони є.

Якщо ж їх немає, їй повертається статус \”державної дитини\”.

 

6. Відновлення правового зв\’язку між
дитиною та її рідни-

ми батьками, іншими родичами ще не
засвідчує влаштування

її подальшого життя.

 

Дитина, якій виповнилось чотирнадцять
років, має право

вибирати своє місце проживання після
визнання усиновлення

недійсним, якщо, звичайно, є можливість для
такого вибору.

 

Орган опіки та піклування має визначити
подальшу долю

дитини, яка після визнання усиновлення
недійсним залиши-

лася без піклування старших.

 

7. Норма частини п\’ятої статті 237 СК
передбачає віднов-

лення імені дитини.

 

Поряд з цим, дитині надано право і надалі
іменуватися

прізвищем, ім\’ям та по батькові, які вона
одержала у зв\’язку

з усиновленням. Тобто, якщо дитині було
присвоєне прізвище

та по батькові чоловіка, який як
усиновлювач був записаний

її батьком, цей запис у актовому записі про
народження та у

свідоцтві про народження, за її бажанням чи
за бажанням

опікуна, органу опіки та піклування, має
бути збережений.

 

Цей запис, однак, не створюватиме для
колишнього усинов-

лювача жодних правових наслідків.

 

8. У частині шостій статті 237 СК міститься
норма, яка

є своєрідною \”юридичною інерцією\”,
залишаючи на певний

строк залишок із неіснуючого уже
правовідношення.

 

Обов\’язок колишнього усиновлювача
утримувати дитину є

тимчасовим – протягом не більше як двох
років з моменту

набрання чинності рішенням суду про
визнання усиновлення

недійсним. Це право дитини на аліменти
зумовлене її сирітст-

вом або неможливістю батьків її утримувати.
Воно не виник-

не, якщо колишній усиновлювач сам не є
матеріально забез-

печеним.

 

9. Законом не обумовлена можливість
визнання усиновлен-

ня недійсним після досягнення дитиною
повноліття. Однак

цю обставину не слід сприймати як заборону
такого визнан-

ня. Якщо, наприклад, усиновлення було
фіктивним, але це

було виявлено лише після досягнення
повноліття дитини,

усиновлення може бути визнано недійсним на
загальних під-

ставах.

 

10. Недійсним може бути визнане усиновлення
і повноліт-

ньої особи.

 

11. На вимоги про визнання усиновлення
недійсним позов-

на давність не поширюється.

 

12. У разі визнання усиновлення недійсним
водночас ска-

совується рішення суду, яким це усиновлення
було здійснене.