Науково-практичний коментар до ст. 249 Сімейного кодексу України

Стаття 249. Права та обов\’язки опікуна,
піклувальника що-

до дитини

 

1. Опікун, піклувальник зобов\’язаний
виховувати дити-

ну, піклуватися про її здоров\’я, фізичний,
психічний, духов-

ний розвиток, забезпечити одержання дитиною
повної за-

гальної середньої освіти.

 

Опікун, піклувальник має право самостійно
визначати

способи виховання дитини з урахуванням
думки дитини та

рекомендацій органу опіки та піклування.

 

2. Опікун, піклувальник має право вимагати
повернен-

ня дитини від будь-якої особи, яка тримає
її у себе не на

підставі закону або рішення суду.

 

3. Опікун, піклувальник не має права
перешкоджати

спілкуванню дитини з її батьками та іншими
родичами, за

винятком випадків, коли таке спілкування
суперечить ін-

тересам дитини.

 

4. Цивільні права та обов\’язки опікуна,
піклувальника

встановлюються Цивільним кодексом України.

 

5. Обов\’язки з опіки та піклування щодо
дитини викону-

ються опікуном та піклувальником
безоплатно.

 

1. Опікуна та піклувальника іноді називають
особами, які за-

міняють батьків. Таке прирівняння їх до
батьків є некоректним,

адже ні матір, ні батька замінити, як
правило, неможливо.

 

Опікун та піклувальник – це особи, які
заступають бать-

ків. Таке означення їхнього правового
статусу є більш точ-

ним.

 

Опікун чи піклувальник одержує багато з тих
прав та обо-

в\’язків щодо дитини, якими володіли її
батьки, але, звичай-

но, не в порядку правонаступництва.

 

Серед обов\’язків опікуна та піклувальника
на першому

місці поставлено обов\’язок виховувати
дитину. Виховання

дитини має бути спрямоване, зокрема, на
стримування її від

вчинення протиправної поведінки. Якщо
заподіяння шкоди

дитиною було наслідком неналежного її виховання,
то за на-

явності своєї вини опікун буде зобов\’язаний
її відшкодувати.

За наявності вини у поведінці піклувальника
на нього може

бути покладено додатковий (субсидіарний)
обов\’язок відшко-

дувати шкоду, якщо вона не може бути
відшкодована самою

дитиною.

 

2. Серед обов\’язків опікуна та
піклувальника не виділено

окремо обов\’язку наглядати за дитиною. І це
було зроблено

не випадково. Адже обов\’язок по вихованню
має полягати не

лише у настановах як себе поводити у певній
ситуації, а й в

перевірці ступеня засвоєння цих настанов.

 

Якщо, наприклад, батько наставляє дитину
щодо недопус-

тимості посягання на чуже майно, а дитина
зважилася на та-

кий вчинок, є підстави вважати, що виховний
процес прово-

дився недостатньо ефективно.

 

3. Серед обов\’язків опікуна та
піклувальника не названо і

обов\’язку утримувати дитину. І це
правильно.

 

Утримання дитини, позбавленої батьківського
піклування,

здійснюється за рахунок різноманітних
виплат: аліментів,

пенсії, відшкодування у зв\’язку із втратою
годувальника. Як-

що опікуном, піклувальником є баба, дід,
рідний брат чи сест-

ра, вони є носіями обов\’язку по утриманню
дитини відповідно

до статей 265, 267 цього Кодексу.

 

Опікун, відповідно до статті 179 СК,
розпоряджається алі-

ментами, які одержані на утримання
малолітньої дитини.

 

Той, кому виповнилося чотирнадцять років,
має право са-

мостійно розпоряджатися аліментами. За його
згодою алімен-

ти може одержувати піклувальник та
розпоряджатися ними.

 

4. Опікун є законним представником дитини
як учасника

сімейних відносин. Тому він, дбаючи про
фізичний, психіч-

ний та духовний розвиток дитини, має право
на пред\’явлення

позовів про захист її прав та інтересів.

 

Дитина, якій виповнилося чотирнадцять
років, як уже за-

значалося, має право сама звернутися з
позовом на свій захист.

Такий позов в інтересах дитини може
пред\’явити і піклуваль-

ник як її процесуальний законний
представник.

 

5. Опікун має право вимагати повернення
дитини від

будь-якої особи, в тому числі від матері та
батька. Так, якщо

дитина за рішенням суду відібрана від
матері і передана дідо-

ві та бабі, але згодом мати силоміць чи
шляхом обману забра-

ла її до себе, дитина має бути повернута
дідові та бабі на під-

ставі статті 162 СК.

 

6. Встановлення опіки чи піклування не
ототожнюється з

позбавленням батьківських прав. Наявність
опікуна чи пік-

лувальника не засвідчує припинення
батьківських прав та

обов\’язків. Тому мати, батько дитини
зберігають право на

спілкування з дитиною, а отже, і на її
особисте виховання.

 

Право першості віддається виховній місії
опікуна та піклу-

вальника. Саме тому вони мають право
визначати, чи супере-

чить спілкування дитини з матір\’ю, батьком
її інтересам. Як-

що, наприклад, опіка над дитиною була
призначена у зв\’язку

із зловживанням алкогольними напоями та
аморальною пове-

дінкою матері, опікун має право заборонити
їй спілкуватися з

дитиною.

 

Тобто, навіть якщо особа не позбавлена
батьківських прав,

її немайнові права та обов\’язки щодо
дитини, не припиняю-

чись, все ж відсуваються на другий план.

 

Якщо батько, повернувшись з місць
позбавлення волі, за-

хоче сам виховувати дитину, йому належить
звернутися з зая-

вою про припинення опіки чи піклування.

 

7. Опікун наділений правами та обов\’язками
законного

представника дитини у сфері цивільних
відносин. Тобто він

уповноважений на укладення договорів від
імені малолітньої

дитини.

 

Піклувальник уповноважений лише на
схвалення (дозвіл)

договору, який укладає дитина-підліток.

 

Здійснення ними прав та обов\’язків у сфері
цивільних від-

носин визначається Цивільним кодексом
України.

 

8. За статтею 149 КпШС обов\’язки по опіці
та піклуванню

мали виконуватися безоплатно. Це
пояснювалося тим, що їх

виконання є почесним громадянським
обов\’язком, покладе-

ним державою. Вважалося, що встановлення
плати суперечи-

ло би суті і завданням опіки та піклування
в соціалістичному

суспільстві1. Заідеологізованість такого
пояснення очевидна,

вона повністю узгоджувалася із часом його
написання.

 

У першій редакції проекту Сімейного кодексу
була передба-

чена плата за виконання обов\’язків опікуна
чи піклувальника,

розмір та умови виплати якої мали
встановлюватися Кабіне-

том Міністрів України. При підготовці
проекту до третього чи-

тання відповідна норма під досить сильним
тиском була ви-

ключена, натомість з\’явилася знову та ж
сама заборона.

 

Опікун та піклувальник виконують важливу
державну

місію, крім того, опікуном та
піклувальником не завжди є ро-

дичі дитини чи особи з високим рівнем
матеріального забезпе-

чення. Тому норма частини п\’ятої статті 249
СК видається по-

милковою. Потрібен новий погляд на цю
проблему. Загаль-

ним правилом має бути оплатність виконання
обов\’язків

опікуна чи піклувальника.

 

В окремих випадках, коли опікуном чи
піклувальником є

близький родич, який має дохід, вищий від
рівня середньої

забезпеченості, виконання ним обов\’язків по
опіці та піклу-

ванню могло б бути і безплатним, у всіх
інших випадках –

сплатним.

 

Встановлення опіки та піклування може
відбутися після

укладення договору про патронат. Тобто той,
хто є одночасно

патронатним вихователем і опікуном, може
отримувати пла-

ту відповідно до договору.