Науково-практичний коментар до ст. 252 Сімейного кодексу України

Стаття 252. Договір про патронат

 

1. За договором про патронат орган опіки та піклування

передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбав-

лена батьківського піклування, на виховання у сім\’ю іншої

особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною

повноліття, за плату.

 

1. Відновлення у нашому законодавстві інституту патрона-

ту не викликало спротиву.

 

У радянський період нашої історії інститут патронату був

започаткований постановою ЦВК і РНК РСФРР \”Про поря-

док та умови передання вихованців дитячих будинків у се-

лянські сім\’ї\” від 5 квітня 1926 р., а також постановою
ЦВК і

РНК РСФРР \”Про порядок і умови передання вихованців ди-

тячих будинків та інших неповнолітніх трудящим в містах
та

робітничих селищах\” від 28 травня 1928 р.

 

Інститут патронату в УРСР будувався на тих же засадах.

Постановою РНК УРСР від 11 червня 1940 р. було затвердже-

не Положення про порядок патронування дітей в колгоспах і

сім\’ях трудящих. На патронат бралися діти від п\’яти
місяців

до шістнадцяти років на підставі договору. Договори
уклада-

лися з відділом охорони здоров\’я, якщо дитина ще не
досягла

чотирьох років, а щодо старших за віком дітей – із
відділом

освіти.

 

2. Патронат запроваджується не для приниження ролі

інституту так званої \”прийомної сім\’ї\” чи дитячих
будинків

сімейного типу. Патронат є альтернативною формою забезпе-

чення сімейним вихованням дитини, позбавленої батьківсь-

кого піклування. Життя дасть змогу перевірити соціальну

цінність цих правових інститутів.

 

3. Патронат має подібні риси з опікою та піклуванням, але

все ж патронат це не опіка і не піклування. Відносини по
опіці

та піклуванню виникають на підставі рішення суду або
рішення

органу державної виконавчої влади, а відносини патронату
–

на підставі договору. Тому патронатний вихователь виконує

свої договірні обов\’язки, в той час як опікун чи
піклувальник

виконує повноваження, покладені на нього від імені
держави,

на виконання конституційного обов\’язку держави,
сформульо-

ваного у частині третій статті 51 Конституції України.

 

Опікун є законним представником дитини у всіх правовід-

носинах. Патронатний вихователь є таким лише у сфері про-

цесуальних відносин. Між названими правовими інститутами

є чимало спільних рис, зумовлених спільною метою, –
вряту-

вати дитину від безпритульності, забезпечити її сімейним
ото-

ченням.

 

4. Договір про патронат є різновидом сімейного договору.

Сторонами договору про патронат є, з одного боку, орган

опіки та піклування, а з другого – патронатний
вихователь.

 

Стаття 252 СК не містить вимог щодо особи патронатного

вихователя та переліку осіб, які не можуть бути стороною
в

договорі. Ця прогалина може бути заповнена за допомогою

аналогії закону: не може бути патронатним вихователем, як

і опікуном та піклувальником, той, хто зловживає спиртни-

ми напоями, наркотичними засобами, позбавлений батьківсь-

ких прав, а також особа, інтереси якої суперечать
інтересам

дитини.

 

5. Перш ніж укласти договір орган опіки та піклування зо-

бов\’язаний обстежити умови проживання сім\’ї, переконатися

у можливості забезпечення дитині умов для виховання та
роз-

витку.

 

Якщо хтось із членів сім\’ї страждає на тяжку інфекційну

хворобу чи сім\’я потерпає від матеріальної скрути,
передання

їй дитини не відповідало би її інтересам.

 

Права члена сім\’ї, відповідно до частини третьої статті З
СК,

має одинока особа. У зв\’язку з цим особа, яка бажає взяти
ди-

тину на виховання, може бути одинокою. У цій ситуації

\”взяти дитину у свою сім\’ю\” означає спільно проживати з
нею.

 

6. Предметом договору є прийняття у свою сім\’ю чужої ди-

тини і забезпечення її сімейним вихованням.

 

7. Кінцевим строком дії договору є досягнення дитиною по-

вноліття. Дитина, звичайно, може залишитися і після цього
у

сім\’ї колишнього патронатного вихователя, але вже на
іншій

правовій підставі. Договір про патронат може бути
укладений

не обов\’язково на весь період неповноліття дитини.

 

8. Укладення договору про патронат не звільняє посадових

осіб від обов\’язку надавати інформацію про наявність дити-

ни, яка може бути усиновлена (стаття 214 СК).

 

Договір про патронат не є перешкодою до усиновлення ди-

тини. У свою чергу, усиновлення дитини е підставою для
при-

пинення цього договору.

 

9. Стаття 252 СК не встановлює особливих вимог щодо фор-

ми договору. Тобто це означає, що достатньо письмового
ви-

кладу його умов, підпису сторін та відповідної печатки
органу

опіки та піклування.