Науково-практичний коментар до ст. 19 Кодексу законів про працю України

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали у порядку, визначеному цим колективним договором.

Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.

Коментар:

1. Сторони, що уклали колективний договір, самі контролюють його виконання. Для здійснення контролю сторони вправі уповноважити своїх представників. При цьому кожна зі сторін зобов\’язана, на вимогу іншої сторони, надати необхідну інформацію.

2. Спеціальні правила встановлені частиною четвертою ст. 20 Закону \”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності\” щодо контролю виконання колективних договорів, угод профспілками. У разі порушення роботодавцями, їх об\’єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди, профспілки, їх об\’єднання мають право надсилати їм подання про усунення таких порушень. У випадку відмови усунути ці порушення або недосягнення угоди в зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб до місцевого суду. Тепер це правило включене до ст. 19 КЗпП.

3. Частина друга ст. 19 КЗпП прямо зазначає на профспілки як на суб\’єкти права оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб у суді, хоча в ст. 12 КЗпП стороною колективного договору визнаються первинні профспілкові організації. Яких-небудь підстав для відходу від букви закону і твердження про те, що право оскарження належить первинним профспілковим організаціям, іншим уповноваженим трудовим колективом на представництво органом чи представником, вільно обраним на загальних зборах найманих працівників, немає.

4. В ст. 20 Закону \”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності\” визначаються суди, що розглядають такі скарги профспілок. Це – місцеві суди. На день прийняття до згаданого Закону доповнення, що зазначає на місцеві суди, Закон \”Про судоустрій України\” визнавав місцевими всі суди, крім апеляційних, вищих судів та Верховного Суду України. Але немає підстав стверджувати, що скарги профспілок відповідно до частини п\’ятої Закону \”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності\” можуть розглядати місцеві спеціалізовані суди. Справи, що підвідомчі спеціалізованим судам, визначаються відповідними законами. Щодо місцевих загальних судів у частині першій ст. 15 ЦПК зазначається на те, що їм підсудні справи, що виникають з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справи проводиться за правилами іншого судочинства. Частину п\’яту ст. 20 Закону \”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності\” і слід розуміти як таку, що вона відносить до компетенції місцевих загальних судів справи, що грунтуються на вимогах профспілок стосовно неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб.

Звернення в таких випадках профспілок до господарських судів не відповідало б ст. 1 та 12 ГПК, які не передбачають провадження в господарських судах за скаргами профспілок.