Науково-практичний коментар до ст. 27 Кодексу законів про працю України

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв\’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, встановлює граничні строки випробування. Диференціацію тривалості випробування для робітників та інших працівників досить важко пояснити. Швидше за все – це прояв ситуації, яка склалася, пов\’язаної з тим, що працю робітників у нас навчилися оцінювати і, при бажанні, оцінюють її протягом досить короткого часу. Що стосується службовців, особливо керівників і спеціалістів, то суспільство не тільки не опанувало механізм оцінки цих працівників і якості їх праці, але і не виробило такого механізму взагалі, що є причиною застою в суспільстві.

2. При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування строком до шести місяців (ст. 18 Закону \”Про державну службу\”). При цьому погодження з виборним органом первинної профспілкової організації цього строку не передбачено. Таке ж правило встановлено ст. 412 Митного кодексу стосовно прийняття на роботу до митних органів.

3. Строк випробування продовжується на кількість днів, протягом яких працівник був відсутній на роботі у зв\’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин. Варто звернути увагу, що частина третя ст. 27 КЗпП не передбачає обов\’язкового продовження строку випробування, а тільки допускає таку можливість, яку власник має право реалізувати шляхом видання наказу відповідного змісту, з яким працівник повинен бути ознайомлений.