Науково-практичний коментар до ст. 73 Кодексу законів про працю України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 73 Кодексу законів про працю України

Науково-практичний коментар до ст. 73 Кодексу законів про працю України

Стаття 73. Святкові і неробочі дні
Встановити такі святкові дні: 
1 січня – Новий рік
7 січня – Різдво Христове
8 березня – Міжнародний жіночий день
1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих
9 травня – День Перемоги
28 червня – День Конституції України
24 серпня – День незалежності України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 
7 січня – Різдво Христове
один день (неділя) – Пасха (Великдень) 
один день (неділя) – Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. 
У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. 
Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Коментар:
1. Частина перша коментованої статті перелічує святкові дні. Законодавець не пояснює, що у святковий день працівники звільняються від виконання трудових обов\’язків, вважаючи, що це випливає із самого визначення відповідних днів як святкових.
2. Звертає на себе увагу та обставина, що Різдво Христове – 7 січня – назване в числі святкових днів. Отже, особи, які сповідують не православну, а інші релігії, також можуть бути залучені в цей день до роботи тільки з підстав, зазначених у частині четвертій коментованої статті.
3. Дні, у які робота не провадиться на підставі частини другої ст. 73 КЗпП, називаються неробочими. Визнання дня Різдва Христова – 7 січня – неробочим днем не позбавляє цей день також і статусу святкового, як це встановлено частиною першою тієї ж статті.
4. Законом від 8 квітня 1999 року відновлена частина третя ст. 67 КЗпП, яка передбачає перенесення вихідного дня в разі його збігу із святковим або неробочим днем на наступний після святкового або неробочого день. Тим самим відновилося практичне значення визнання неробочими днями Пасхи (Великодня) і Трійці, оскільки ці свята завжди випадають на неділю.
5. Частина третя ст. 73 КЗпП визначає умови надання можливості віруючим, які сповідують не православну, а інші релігії, святкувати їх великі свята: 1) таким віруючим протягом року \”керівництво підприємств\” (звичайно законодавець вживає термін \”власник\”, а не \”керівництво\”) зобов\’язане надавати до трьох днів відпочинку з цією метою; 2) зазначені дні відпочинку підлягають відпрацьовуванню; 3) керівництво підприємств надає дні відпочинку за поданням релігійних громад неправославних конфесій; 4) релігійні громади, які звертаються з такими поданнями, повинні бути легалізовані в Україні шляхом реєстрації.
6. У святкові і неробочі дні робота може проводитися тільки за наявності підстав, передбачених частиною четвертою ст. 73 КЗпП.
У святкові та неробочі дні провадиться звичайна робота відповідно до графіка роботи підприємства, установи, організації або графіка змінності (виходу на роботу), якщо припинення роботи неможливе з причин виробничо-технічних умов (безперервно діючі підприємства, установи, організації), специфіки роботи (наприклад, охорона підприємства, установи, організації), необхідності обслуговування населення. Крім того, можливе залучення до роботи у святкові та неробочі дні для виконання невідкладних ремонтних і вантажно-розвантажувальних робіт. Закон не встановлює будь-яких вимог до порядку залучення до роботи у святкові та неробочі дні. Застосовувати в цьому випадку за аналогією правила, встановлені ст. 71 КЗпП для залучення працівників до роботи у вихідні дні (це стосується і дозволу виборного органу первинної профспілкової організації на проведення робіт), підстав немає.
7. Залучення до роботи у вихідні та неробочі дні повинне оформлятися наказом лише в тому випадку, якщо вихід працівників на роботу не передбачений графіком змінності (графіком виходу на роботу).
8. Не слід думати, що у святкові і вихідні дні взагалі неможливе виконання робіт, пов\’язаних, наприклад, із стихійним лихом, виробничими аваріями тощо. Це неможливо в силу суб\’єктивного права, яке належить власникові. Однак власник може домовитися з працівниками про укладення на ці дні для виконання зазначених термінових робіт цивільно-правового договору.