Науково-практичний коментар до ст. 252-1 Кодексу законів про працю України

Трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. 

Повноваження трудового колективу визначаються законодавством.

Коментар:

1. Законодавство України залишається на позиції визнання єдиного трудового колективу. Його утворюють громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, які регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Під іншими формами не слід розуміти цивільно-правові форми, оскільки при укладенні таких договорів сторони не вступають у трудові правовідносини. Залишається визнати, що під іншими правовими формами, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, розуміється членство у виробничих кооперативах та фермерських господарств. Однак, однозначно питання про те, чи є членство безпосередньою підставою трудових правовідносин, ніде не вирішено. Проте, Верховний Суд твердо стоїть на позиції визнання членства у виробничих кооперативах і колективних сільськогосподарських підприємствах безпосередньою підставою трудових правовідносин.

2. Стаття, що коментується, не диференціює трудовий колектив на працівників-власників (або учасників власності) і працівників, які не беруть участь у власності підприємства. Наймані робітники змушені миритися з такою ситуацією. Якщо працівники-власники ущемляють їх інтереси (наприклад, при укладенні колективного договору), наймані робітники можуть створити окрему профспілку для відстоювання власних інтересів.

3. Із складу трудового колективу не виключається навіть керівник підприємства, який призначається (обирається, приймається) для управління трудовою діяльністю колективу і, як правило, протистоїть трудовому колективу при укладенні колективного договору як інша його сторона.

4. У ст. 2521 КЗпП і наступних статтях Кодексу законів про працю мова йде лише про трудовий колектив підприємства. Це не означає, що законодавство України про працю не визнає прав трудових колективів установ і організацій. Але історично так склалося, що до Кодексу законів про працю були включені лише положення, які стосуються трудових колективів підприємства.

5. В Україні зберігає чинність Закон СРСР \”Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями\” у частині, яка не суперечить законодавству України. Специфіка цього Закону полягає в тому, що він був прийнятий у період так званого \”зрілого соціалізму\”. Звідси – декларативність положень Закону. Він начебто б дає трудовим колективам певні повноваження, але відповідні положення цього акта не мають ознаки формальної визначеності, суб\’єктивних прав трудовому колективу не надають.

6. Закон \”Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями\” поширюється на трудові колективи підприємств, установ, організацій. На трудові колективи структурних підрозділів підприємств, установ, організацій він поширюється в межах компетенції цих підрозділів. Зокрема, право застосовувати громадські стягнення за порушення трудової дисципліни належить і трудовим колективам тих структурних підрозділів, які входять до більших підрозділів і не є безпосередньо структурними підрозділами підприємства.

7. З усіх повноважень трудових колективів, про які мова йде в Законі \”Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями\”, реальне значення мають лише повноваження у забезпеченні трудової дисципліни, зокрема, затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку (це повноваження включене до тексту ст. 142 КЗпП), застосовувати громадські стягнення, передавати на розгляд товариського суду матеріали про порушників трудової дисципліни, ставити питання про притягнення порушників трудової дисципліни до відповідальності.

8. Основною організаційною формою здійснення трудовими колективами своїх повноважень є збори (конференція). Допускається проведення зборів (конференцій) трудових колективів по структурних підрозділах (цехах, відділах, дільницях, бригадах тощо). Конференція проводиться, якщо скликання зборів ускладнене з причин багатозмінності роботи, територіальної відокремленості структурних підрозділів тощо. При проведенні конференції повинна бути належним чином затверджена норма представництва на конференцію від трудових колективів структурних підрозділів, обрання делегатів на конференцію повинне бути належно проведене та оформлене.

Передбачено проведення зборів (конференцій) трудових колективів у міру необхідності, але не рідше двох разів на рік.

9. Збори колективу вважаються правомочними, якщо в них бере участь більше половини членів трудового колективу, а конференція – не менше двох третин делегатів. Рішення на зборах (конференції) трудового колективу приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів учасників зборів (делегатів конференцій). Це – загальне правило, встановлене ст. 21 Закону \”Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями\”. При проведенні зборів по структурних підрозділах результати голосування на зборах по структурних підрозділах підсумовуються, тобто результати голосування визначаться в цілому по підприємству. Навіть одноголосне відхилення зборами трудових колективів окремих підрозділів будь-якого рішення не буде мати юридичного значення, якщо на зборах трудових колективів у кожному підрозділі були присутні більше половини всіх членів відповідних трудових колективів, а в цілому по підприємству за відповідне рішення проголосувало більше половини членів трудового колективу підприємства, які брали участь у зборах трудового колективу підприємства, які проводилися по структурних підрозділах.