Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість

Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість

 Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими 
               і важкими умовами праці та її тривалість 
     ( Стаття 7 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з 
       Постановою ВР N 505/96-ВР від  15.11.96 ) 
     Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими 
умовами   праці   тривалістю  до  35  календарних  днів  надається 
працівникам, зайнятим на роботах, пов\’язаних із негативним впливом 
на здоров\’я шкідливих виробничих факторів,  за Списком виробництв, 
цехів,  професій  і  посад,  затверджуваним  Кабінетом   Міністрів 
України.
     Конкретна тривалість відпустки,  зазначеної в частині  першій 
цієї  статті,  встановлюється  колективним  чи  трудовим договором 
залежно від результатів атестації робочих місць за  умовами  праці 
та часу зайнятості працівника в цих умовах. 
     Стаття 8. Щорічна  додаткова відпустка за особливий характер 
               праці та її тривалість 
     ( Стаття 8 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з 
       Постановою ВР N 505/96-ВР від  15.11.96 ) 
 
     Щорічна додаткова  відпустка  за  особливий  характер   праці 
надається: 
     1) окремим  категоріям  працівників,  робота яких пов\’язана з 
підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням  або 
виконується  в  особливих  природних  географічних  і  геологічних 
умовах та умовах підвищеного ризику для здоров\’я,  – тривалістю до 
35  календарних  днів  за  Списком виробництв,  робіт,  професій і 
посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
     2) працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до  7 
календарних  днів  згідно  із  списками посад,  робіт та професій, 
визначених колективним договором, угодою. 
     Конкретна тривалість   щорічної   додаткової   відпустки   за 
особливий  характер  праці  встановлюється колективним чи трудовим 
договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. 
     Стаття 9. Обчислення стажу роботи,  що дає право на  щорічну 
               відпустку 
     До стажу  роботи,  що  дає право на щорічну основну відпустку 
(стаття 6 цього Закону), зараховуються: 
     1)  час  фактичної  роботи  (в тому числі на умовах неповного 
робочого   часу)   протягом   робочого  року,  за  який  надається 
відпустка;  (  Пункт  1  частини першої статті 9 в редакції Закону 
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )
     2) час,  коли  працівник  фактично  не  працював,  але за ним 
згідно з  законодавством  зберігалися  місце  роботи  (посада)  та 
заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого 
вимушеного  прогулу,  спричиненого  незаконним   звільненням   або 
переведенням на іншу роботу);
     3) час,  коли  працівник  фактично  не  працював,  але за ним 
зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по 
державному   соціальному   страхуванню,   за   винятком   частково 
оплачуваної відпустки для догляду за  дитиною  до  досягнення  нею 
трирічного віку;
     4)  час,  коли  працівник  фактично  не  працював, але за ним 
зберігалося   місце   роботи  (посада)  і  йому  не  виплачувалася 
заробітна  плата  у  порядку,  визначеному  статтями 25 і 26 цього 
Закону,  за винятком відпустки без збереження заробітної плати для 
догляду  за  дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі 
якщо  дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – 
до  досягнення  дитиною шістнадцятирічного віку; ( Пункт 4 частини 
першої   статті   9  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законами 
N  2073-III  ( 2073-14 ) від 02.11.2000, N 2318-IV ( 2318-15 ) від 
12.01.2005 )
     5)  час  навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 
10  місяців  на денних відділеннях професійно-технічних навчальних 
закладів;
     6) час   навчання   новим  професіям  (спеціальностям)  осіб, 
звільнених у зв\’язку  із  змінами  в  організації  виробництва  та 
праці,   у   тому   числі   з   ліквідацією,   реорганізацією  або 
перепрофілюванням підприємства,  скороченням чисельності або штату 
працівників;
     7) інші періоди роботи, передбачені законодавством. 
     До стажу роботи,  що дає право на щорічні додаткові відпустки 
(статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються: 
     1) час фактичної роботи із шкідливими,  важкими умовами або з 
особливим характером праці,  якщо працівник зайнятий у цих  умовах 
не  менше  половини  тривалості  робочого  дня,  встановленої  для 
працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
     2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із 
шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
     3) час   роботи   вагітних  жінок,  переведених  на  підставі 
медичного висновку на легшу  роботу,  на  якій  вони  не  зазнають 
впливу несприятливих виробничих факторів. 
     Якщо  працівник,  переведений на роботу на інше підприємство, 
повністю  або  частково не використав щорічні основну та додаткові 
відпустки  і  не  одержав  за них грошову компенсацію, то до стажу 
роботи,  що  дає  право на щорічні основну та додаткові відпустки, 
зараховується  час,  за  який  він  не  використав ці відпустки за 
попереднім  місцем  роботи.  (  Частина  третя статті 9 в редакції 
Закону N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )