Порядок стягнення аліментів | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Порядок стягнення аліментів

Порядок стягнення аліментів

Порядок стягнення аліментів 
     1. Порядок стягнення аліментів визначається законом. 
     2. У  разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад 
три  місяці  стягнення  може  бути  звернено  на  майно  боржника. 
Звернення  стягнення  на  заробітну плату не перешкоджає зверненню 
стягнення на майно боржника. 
     3. Розмір заборгованості  із  сплати  аліментів  визначається 
державним  виконавцем  за  місцем  виконання  рішення  у  порядку, 
встановленому Сімейним  кодексом  України  (  2947-14  ).  У  разі 
визначення  суми  заборгованості  у  частці від заробітку (доходу) 
розмір  аліментів  не  може  бути  менше  встановленого   Сімейним 
кодексом України ( 2947-14 ). 
     4. Державний виконавець  обчислює  розмір  заборгованості  із 
сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про 
нього стягувачу і боржнику: 
     у разі  якщо  виконавчий   документ   уперше   надійшов   для 
виконання; 
     за заявою сторін виконавчого провадження; 
     у разі  надсилання  постанови  до адміністрації підприємства, 
установи, організації, фізичної особи, фізичної особи – підприємця 
для проведення відрахування із заробітної плати (доходів),  пенсії 
та стипендії боржника; 
     у разі  закінчення  виконавчого  провадження  у   зв\’язку   з 
надходженням  виконавчого документа за належністю до іншого органу 
державної виконавчої служби; 
     за власною ініціативою; 
     в інших передбачених законом випадках. 
     5. У разі виїзду особи,  зобов\’язаної сплачувати аліменти, на 
постійне місце проживання до іноземних держав,  з якими Україна не 
уклала  договорів  про  надання   правової   допомоги,   стягнення 
аліментів  за  рішенням  суду  проводиться  на день виїзду за весь 
період до досягнення дитиною повноліття. 
     6. З осіб,  які працюють за контрактом на території іноземних 
держав  і  одержують  заробітну плату (доходи) тільки за кордоном, 
аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом. 
     7. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) 
боржника  на  підприємстві,  в установі,  організації,  у фізичної 
особи,  фізичної особи – підприємця  відрахування  здійснюються  з 
фактичного  заробітку  (доходу)  на  підставі постанови державного 
виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці 
від  заробітку  (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним 
кодексом України ( 2947-14 ).  У разі  якщо  стягнути  аліменти  в 
зазначеному   розмірі   неможливо,   адміністрація   підприємства, 
установи, організації, фізична особа, фізична особа – підприємець, 
які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із 
сплати аліментів. 
     8. Після  закінчення  строку,   передбаченого   законом   для 
стягнення  аліментів,  у разі відсутності заборгованості із сплати 
аліментів  адміністрація  підприємства,   установи,   організації, 
фізична   особа,   фізична  особа  –  підприємець,  які  проводили 
відрахування,  повертають  постанову  державного   виконавця   про 
стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою 
про  перерахування  в  повному  обсязі  стягувачу  утриманих   сум 
аліментів.  У  разі  якщо  утримані  суми  аліментів  стягувачу не 
перераховані,  державний виконавець письмово повідомляє  стягувачу 
про  розмір  заборгованості,  роз\’яснює  йому  права,  встановлені 
частиною першою статті 87 цього Закону,  та виносить постанову про 
закінчення виконавчого провадження. 
     9. Спір  щодо  розміру  заборгованості  із  сплати  аліментів 
вирішується судом  за  заявою  заінтересованої  особи  у  порядку, 
встановленому законом. 
     10. За   наявності   заборгованості  із  сплати  аліментів  у 
розмірі,  що сукупно перевищує суму відповідних платежів за  шість 
місяців,   державний   виконавець  звертається  до  правоохоронних 
органів з поданням (повідомленням)  про  притягнення  боржника  до 
кримінальної   відповідальності  за  злісне  ухилення  від  сплати 
аліментів. 
     Глава 7. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ, ЗА ЯКИМИ БОРЖНИК ЗОБОВ\’ЯЗАНИЙ 
                    ОСОБИСТО ВЧИНИТИ ПЕВНІ ДІЇ 
                  АБО УТРИМАТИСЯ ВІД ЇХ ВЧИНЕННЯ 
     Стаття 75. Загальні умови виконання рішень, 
                за якими боржник зобов\’язаний особисто вчинити 
                певні дії або утриматися від їх вчинення 
     1. Після  відкриття  виконавчого  провадження  за  виконавчим 
документом,   що   зобов\’язує   боржника  вчинити  певні  дії  або 
утриматися  від  їх  вчинення,  державний   виконавець   перевіряє 
виконання   рішення   не  пізніше  ніж  на  наступний  день  після 
закінчення строку,  встановленого частиною другою статті 25  цього 
Закону  для самостійного виконання рішення.  Якщо рішення підлягає 
негайному  виконанню,  його  виконання  перевіряється  не  пізніше 
наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. 
     2. У  разі  невиконання  зазначених вимог без поважних причин 
державний виконавець накладає  на  боржника  штраф  відповідно  до 
статті  89 цього Закону і не пізніше п\’яти робочих днів з дня його 
накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. 
     Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено  без 
участі   боржника,   державний  виконавець  організовує  виконання 
відповідно  до  повноважень,  наданих  йому  законом,  та  вносить 
подання  (повідомлення)  правоохоронним  органам  для  притягнення 
боржника до відповідальності  згідно  із  законом.  При  цьому  на 
боржника  повторно  накладається  штраф  у порядку,  встановленому 
статтею 89 цього Закону. 
     3. У  разі  якщо  виконати  рішення   без   участі   боржника 
неможливо,   державний   виконавець  накладає  на  боржника  штраф 
відповідно  до  статті  89  цього  Закону   та   вносить   подання 
(повідомлення)  правоохоронним органам для притягнення боржника до 
відповідальності згідно із законом,  після чого виносить постанову 
про   закінчення   виконавчого   провадження,  яка  затверджується 
начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний 
виконавець,  і  повертає  виконавчий  документ  до  суду чи іншого 
органу (посадової особи), що його видав. 
     4. Державний  виконавець  під  час  виконання   рішення   про 
заборону  вчиняти  певні дії або про утримання від вчинення певних 
дій  доводить  до  відома  боржника  резолютивну  частину   такого 
рішення,  про  що  складає  відповідний акт.  Після складення акта 
виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження. 
     Стаття 76. Виконання рішення про поновлення на роботі 
     1. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або 
переведеного  працівника  виконується  негайно.  Виконання рішення 
вважається  закінченим  з  дня  видачі  відповідного  наказу   або 
розпорядження  власником підприємства,  установи,  організації або 
уповноваженим ним органом,  фізичною  особою,  фізичною  особою  – 
підприємцем,  який  прийняв  незаконне  рішення про звільнення або 
переведення працівника,  після чого державний виконавець  виносить 
постанову про закінчення виконавчого провадження. 
     2. У   разі  невиконання  власником  підприємства,  установи, 
організації  або  уповноваженим  ним  органом,  фізичною   особою, 
фізичною  особою  –  підприємцем  рішення про поновлення на роботі 
незаконно  звільненого  або   переведеного   працівника   на   них 
накладається  штраф  та  застосовуються  інші заходи,  передбачені 
законом. 
     Стаття 77. Виконання рішення про відібрання дитини 
     1. Під час виконання рішення про відібрання дитини  державний 
виконавець  провадить  виконавчі дії за обов\’язковою участю особи, 
якій дитина передається на виховання,  із залученням представників 
органів опіки і піклування. 
     2. За  необхідності  державний  виконавець може звернутися до 
суду з поданням щодо вирішення питання про  тимчасове  влаштування 
дитини до дитячого або лікувального закладу. 
     3. У  разі  якщо  боржник  перешкоджає  виконанню рішення про 
відібрання дитини,  до нього  застосовуються  заходи,  передбачені 
законом. 
     Стаття 78. Виконання рішення про виселення боржника 
     1. Державний  виконавець перевіряє стан виконання рішення про 
виселення боржника на  наступний  день  після  закінчення  строку, 
встановленого   частиною   другою   статті  25  цього  Закону  для 
самостійного виконання рішення. 
     2. У разі невиконання боржником рішення самостійно  державний 
виконавець виконує його примусово. 
     3. Державний   виконавець  зобов\’язаний  письмово  повідомити 
боржника про день і час примусового виселення.  Боржник вважається 
повідомленим про примусове виселення,  якщо повідомлення надіслано 
йому за адресою,  за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою 
адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність 
боржника,  повідомленого  про  день  і  час  виселення,  під   час 
виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення. 
     4. Виселення  полягає у звільненні приміщення,  зазначеного у 
виконавчому документі,  від  особи  (осіб),  яка  виселяється,  її 
майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим 
приміщенням.  Примусовому  виселенню  підлягають  виключно  особи, 
зазначені у виконавчому документі. 
     5. Виселення  здійснюється у присутності понятих за сприянням 
органів внутрішніх справ з  обов\’язковим  описом  майна  державним 
виконавцем.   Один  примірник  акта  опису  майна  вручається  під 
розписку  боржнику.  За  необхідності   державний   виконавець   в 
установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника 
з покладенням пов\’язаних з цим витрат на боржника. 
     6. У разі якщо виконання рішення здійснюється за  відсутності 
осіб,  які підлягають виселенню, державний виконавець зобов\’язаний 
провести опис майна. Описане майно передається для відповідального 
зберігання особі, визначеній державним виконавцем. 
     7. Передане  для  зберігання  майно  боржника  видається йому 
державним  виконавцем  на  підставі   акта   після   відшкодування 
боржником витрат,  пов\’язаних із зберіганням такого майна.  У разі 
якщо боржник  відмовляється  відшкодувати  витрати,  пов\’язані  із 
зберіганням   майна,  вони  компенсуються  за  рахунок  реалізації 
частини майна боржника. 
     8. Зберігання майна  здійснюється  протягом  не  більше  двох 
місяців.  Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно 
реалізується в порядку,  визначеному  цим  Законом.  Отримані  від 
реалізації    кошти,    за    вирахуванням    понесених    витрат, 
перераховуються боржнику.  У разі якщо майно не було  реалізовано, 
розпорядження   ним  здійснюється  в  порядку,  встановленому  для 
розпорядження безхазяйним майном. 
     9. Про виконання рішення  про  виселення  боржника  державний 
виконавець складає акт,  що підписується особами, які брали участь 
у виконанні. 
     10. У разі якщо  особі,  яка  підлягає  виселенню,  має  бути 
надано  інше  житлове  приміщення,  державний  виконавець надсилає 
відповідному житловому чи іншому  органу  повідомлення  про  строк 
виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання 
у  визначений  строк   іншого   житлового   приміщення   державний 
виконавець  складає  відповідний  акт  і  звертається  до  суду  з 
поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення. До 
вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не провадяться. 
     11. У  разі  якщо особа самостійно вселилася у приміщення,  з 
якого вона була примусово виселена,  повторне  її  виселення  може 
бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду,  який 
прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в такому разі 
підлягає поновленню за постановою державного виконавця.