Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності

Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності

 Стаття 28. Тимчасові споруди для провадження підприємницької 
                діяльності
{  Назва  статті  28  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом 
N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 } 
 
     {  Частину  першу  статті  28  виключено  на  підставі Закону 
N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 } 
 
     2. Тимчасова     споруда      торговельного,      побутового, 
соціально-культурного чи   іншого   призначення   для   здійснення 
підприємницької   діяльності   –   одноповерхова    споруда,    що 
виготовляється  з  полегшених  конструкцій  з урахуванням основних 
вимог до  споруд,  визначених  технічним  регламентом  будівельних 
виробів,  будівель  і  споруд,  і  встановлюється  тимчасово,  без 
улаштування фундаменту. 
     Тимчасова споруда для здійснення  підприємницької  діяльності 
може  мати  закрите  приміщення  для тимчасового перебування людей 
(павільйон площею не більше 30 квадратних  метрів  по  зовнішньому 
контуру) або не мати такого приміщення. 
     3. Розміщення    малих    архітектурних   форм   здійснюється 
відповідно до Закону України \”Про благоустрій  населених  пунктів\” 
( 2807-15 ). 
     4. Розміщення     тимчасових     споруд    для    провадження 
підприємницької  діяльності  здійснюється  в порядку ( z1330-11 ), 
встановленому  центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування державної політики у сфері містобудування. 
     Стаття 29. Вихідні дані 
     1. Основними складовими вихідних даних є: 
     1) містобудівні умови та обмеження; 
     2) технічні умови; 
     3) завдання на проектування. 
     2.   Фізична  або  юридична  особа,  яка  подала  виконавчому 
органові  сільської,  селищної, міської ради або у разі розміщення 
земельної ділянки за межами населених пунктів – районній державній 
адміністрації  заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що 
перебуває  у  власності  або  користуванні  такої  особи,  повинна 
одержати  містобудівні умови та обмеження для проектування об’єкта 
будівництва. 
     3.  Містобудівні  умови  та  обмеження надаються відповідними 
спеціально  уповноваженими  органами містобудування та архітектури 
на безоплатній основі. 
     Перелік   об’єктів   будівництва,   для   проектування   яких 
містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний 
орган  виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування  та реалізує 
державну   політику   у   сфері   будівництва,  містобудування  та 
архітектури. 
     4.   Спеціально   уповноважений   орган   містобудування   та 
архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної 
ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. 
     5. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або 
прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально 
уповноваженим  органом містобудування та архітектури протягом семи 
робочих днів з дня реєстрації заяви. 
     Рішення  про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень 
приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної 
ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. 
     6. До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги 
щодо архітектурних та інженерних рішень. 
     7.  Склад,  зміст,  порядок  надання  містобудівних  умов  та 
обмежень  визначаються  центральним  органом  виконавчої влади, що 
забезпечує  формування  та  реалізує  державну  політику  у  сфері 
будівництва, містобудування та архітектури. 
     8.  Містобудівні  умови  та обмеження є чинними до завершення 
будівництва об’єкта незалежно від зміни замовника. 
     Зміни  до  містобудівних  умов  та  обмежень можуть вноситися 
тільки за згодою замовника. 
     9.  Завдання на проектування об’єктів будівництва складається 
і затверджується замовником за погодженням із проектувальником. 
     10.  Завдання  на  проектування  визначає обґрунтовані вимоги 
замовника    до    планувальних,   архітектурних,   інженерних   і 
технологічних    рішень   об’єкта   будівництва,   його   основних 
параметрів, вартості та організації його будівництва і складається 
з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
{  Стаття  29  в  редакції  Закону  N  5496-VI  (  5496-17  )  від 
20.11.2012 } 
     Стаття 30. Технічні умови 
     1. Технічні  умови  –  комплекс  умов та вимог до інженерного 
забезпечення об\’єкта будівництва,  які  повинні  відповідати  його 
розрахунковим параметрам,  зокрема щодо водо-,  тепло-,  енерго- і 
газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, 
відведення    зливових    вод,   телефонізації,   телекомунікації, 
диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки. 
     2. Фізична чи юридична особа,  яка має  намір  щодо  забудови 
земельної  ділянки,  що перебуває в її власності або користуванні, 
має право на  одержання  технічних  умов  згідно  із  поданою  нею 
заявою. 
     Технічні  умови  надаються  протягом  15  робочих  днів з дня 
реєстрації  відповідної  заяви  та протягом 30 робочих днів у разі 
необхідності    їх    узгодження    з   власником   (користувачем) 
магістральних  інженерних  мереж.  {  Абзац  другий частини другої 
статті 30 в редакції Закону N 5021-VI ( 5021-17 ) від 22.06.2012 } 
     3. Технічні умови повинні відповідати законодавству,  містити 
достовірну   інформацію   та   обґрунтовані   вимоги  до  об\’єктів 
будівництва,  а також відповідати намірам заявника  щодо  забудови 
земельної ділянки. 
     4. У  технічних  умовах  враховується,  що  місце  приєднання 
інженерних мереж замовника до магістральних  чи  інших  інженерних 
мереж  розташовується  на  межі земельної ділянки замовника або за 
його згодою на території такої земельної ділянки. 
     5. Якщо  технічними   умовами   передбачається   необхідність 
будівництва  замовником  інженерних  мереж або об\’єктів інженерної 
інфраструктури  (крім мереж, призначених для передачі та розподілу 
електричної  енергії,  трубопроводів,  призначених  для  розподілу 
природного  газу,  транспортування  нафти та природного газу) поза 
межами  його  земельної  ділянки, розмір пайової участі у розвитку 
інфраструктури   населеного   пункту   зменшується   на   суму  їх 
кошторисної  вартості,  а  такі  інженерні  мережі  та/або об\’єкти 
передаються у комунальну власність. 
     У разі  якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж 
та/або об\’єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених 
для  передачі  та  розподілу  електричної  енергії, трубопроводів, 
призначених  для  розподілу природного газу, транспортування нафти 
та  природного  газу)  перевищує розмір пайової участі замовника у 
розвитку   інфраструктури   населеного   пункту,  орган  місцевого 
самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці 
між  здійсненими  витратами та розміром пайової участі замовника у 
розвитку інфраструктури населеного пункту.
{  Частина п\’ята статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5021-VI ( 5021-17 ) від 22.06.2012 } 
     6. Склад,  зміст,  порядок надання технічних умов та  порядок 
визначення  вартості послуг з їх надання визначаються відповідними 
центральними органами виконавчої влади. 
     7. Технічні  умови  є  чинними  до   завершення   будівництва 
об\’єкта  незалежно  від  зміни  замовника. Зміни до технічних умов 
можуть вноситися тільки за згодою замовника.
{  Частина сьома статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 } 
     8.   За  відсутності  на  відповідній  території  необхідного 
інженерного забезпечення, його недостатньої потужності за рішенням 
замовника  може  бути  передбачено  застосування автономних систем 
інженерного забезпечення в установленому законодавством порядку. 
{ Частина восьма статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }