«ОЛЕКСІЙ ПРОКОПЧУК ПОЗИЧИТЬ ГРОШІ ПІД ЗАСТАВУ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРУЧКИ» | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

«ОЛЕКСІЙ ПРОКОПЧУК ПОЗИЧИТЬ ГРОШІ ПІД ЗАСТАВУ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРУЧКИ»

«ОЛЕКСІЙ ПРОКОПЧУК ПОЗИЧИТЬ ГРОШІ ПІД ЗАСТАВУ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРУЧКИ»

«ОЛЕКСІЙ ПРОКОПЧУК ПОЗИЧИТЬ ГРОШІ ПІД ЗАСТАВУ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРУЧКИ»

 

«ГАЗЕТА ПО-УКРАЇНСЬКИ»

 

Середа, 7 листопада 2007 року №204 (487)

 

Киянин Олексій позичив товаришеві 500 грн. Той обі­цяв повернути борг за чотири дні. Як не заробить, то перепозичить. Відтоді минуло чотири місяці. Борг не повернув.

 

– Він просив утричі більше. Але на ту пору я мав лише 500 гривень, – каже Прокопчук. – Якось ви­падково зустрілися серед міста. Приятель і словом

про борг не прохопився. Я йому простив. Зате тепер маю науку.

 

У киянина Сергія Полюховича, 46 років, друзі теж часто просять у борг. Сергій торгує продтоварами на базарі поблизу Севастопольської площі. Поряд три­має кіоск, де продається пластмасовий посуд.

 

– Принаймні раз на місяць хтось та й звернеть­ся, – каже чоловік. – Позичаю не всякому. Зважаю, для чого просять.

 

Нещодавно до Сергія прийшов далекий родич.

 

– Я йому одразу: “Петре, якщо просиш на біз­нес – і сотні не дам. Якщо на що інше – подивимо­ся”, – розповідає чоловік.

 

Петру бракувало 2 тис. грн. на авто, яке треба бу­ло чимшвидше забирати. Машина вживана, але в хорошому стані. Власник віддавав її задешево.

 

– Ми домовилися, що за півроку Петро поверне мені позичене без відсотків, – каже Сергій.

 

Полюхович позичає не більше 5 тис. грн. Відсот­ків не бере. Розписки теж не вимагає – вірить на слово.

 

– Я відчуваю, хто надійний позичальник, а хто: ні, – пояснює він. – Хтось обіцяє 10 тисяч за місяць повернути, а хтось – за два роки. Першому не позичу. Надто короткий термін. Хіба він встигне за такий час заробити 10 тисяч?

 

Повертають усі, каже Полюхович. За чотири ро­ки сталася лише одна затримка. Знайомий позичив тисячу гривень, повернув на мі­сяць пізніше обіцяного, але без нагадувань.

 

– Сам я брав у борг не більше де­сятки, та й то ще в радянські часи, – запевняє він.

 

Олексій Прокопчук у позичках і тепер не відмовляє, але цікавиться, для чого треба гроші. В заставу бере коштовні речі, приміром, золотий хрестик або весільну обручку.

 

– Такі речі пов’язані з важливим подіями в житті. Новий хрестик можна купити за 100 гривень. Для біль­шості зберегти річ, отриману в спа­док, – принципове питання.

 

Розписку – письмове підтвердження позики – варто брати незважаючи на особу, радить директор київської правової компанії «Наша справа» Вадим Прокопенко.

 

– Писати розписку можна в довільній формі за таким зразком: «Я (прізвище, ім’я, по батькові), позичаю в такого-то (його повне ім’я) таку-то суму грошей. Зобов’язуюся повернути до такого-то числа», нижче – дата та підпис, – пояснює Прокопенко. – Найкраще договори посвідчувати в нотаріуса. У разі неповернення грошей позикодавець може повернути собі борг за виконавчим написом нотаріуса. Тобто оминаючи довготривалі судові процеси. Посвідчення документа коштує від 200 гривень.

 

– Позикодавець може вимагати з позичальника проценти за користування його грошима, навіть якщо про цю умову не згадано в договорі, – каже Прокопенко. Під великі позики дають майнову заставу.