Радіо Свобода 

09.02.2012

Київ – Верховна Рада голосами парламентської більшості ухвалила в першому читанні проект Кримінально-процесуального кодексу, поданий Президентом. Представники влади наголошують, що цей документ збільшує змагальність судового процесу, зменшує можливості прокурора й обмежує можливості для арешту. Опозиція натомість звертає увагу, що позитивні новації нівелюються, зокрема, залежністю суду від влади. Адвокати ж кажуть, що кодексові бракує конкретики.
 
Представляючи проект кримінально-процесуального кодексу, керівник головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов наголосив, що за своєю значимістю цей документ є «другою Конституцією». За його словами, проект кодексу містить багато нововведень, зокрема, такі запобіжні заходи, як домашній арешт та застава, суттєве скорочення прав державного обвинувачення та розширення прав суду, обмеження термінів перебування під вартою. З ухваленням нового КПК просто не буде підстав вибивати покази з підозрюваних під час слідства, адже вони не братимуться до уваги в суді.
 
Андрій Портнов також наголосив, що проект КПК схвалено Радою Європи.
 
Натомість автор альтернативного проекту КПК, член парламентського комітету з питань правової політики, нашоукраїнець, Роман Зварич зазначив, що влада вибірково ставиться до європейських рекомендацій.
 
«Якщо ви хочете здобути моральне право посилатися на такі документи,  звільніть Юлю (Тимошенко), звільніть Луценка!» – заявив він.
 
Опозиційні застереження
 
Депутат-нашоукраїнець Арсеній Яценюк зазначив, що новий Кримінально-процесуальний кодекс передбачає невиправдане розширення повноважень СБУ.

До компетенції СБУ передається додатково 76 складів злочину

Арсеній Яценюк

«Проект КПК передбачає створення під Президентом Віктором Януковичем справжнього НКВС. До компетенції СБУ передається ( увага!)  додатково 76 складів злочину», – заявив лідер «Фронту змін».
 
Голова парламентського комітету з питань правової політики, б'ютівець, Сергій Міщенко вважає, що більшість позитивних новацій нового КПК нівелюється низкою неприйнятних норм.
 
«Вісімдесят відсотків цього закону – революційні і дуже гарні позиції. Але ложка дьогтю все псує в цій бочці меду… Наприклад, у 2005 році ми прийняли законопроект про оскарження у суді порушення кримінальних справ. Зараз цієї стадії немає, тому й оскаржувати ми нічого не зможемо», – наголошує він.
 
Згідно з висновками комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, проект КПК потребує «суттєвого доопрацювання». Проте фракції парламентської більшості, за винятком комуністів, підтримали законопроект у цілому.
 
Голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов запевняє, що критика проекту КПК з боку опозиції була безпредметною.
 
Адвокати не чекають від «революційного» КПК істотних змін
 
Правники, які займаються справами пересічних громадян, зазначають, що взятому за основу проектові Кримінально-процесуального кодексу бракує конкретики. Такої думки дотримується, зокрема, київський адвокат Вадим Прокопенко. Він займається адвокатською практикою, здебільшого із кримінальними справами, впродовж 10 років. За його словами, як у чинному, так і в новому кодексах права прописані добре, проте не прописані механізми їх дотримання,  немає також відповідальності за їх порушення.

Кодексу бракує обов’язковості тих чи інших дій

Вадим Прокопенко

«Права як порушувалися раніше, так і, найімовірніше, порушуватимуться. Адже проблема у відсутності гарантій їх дотримання. Кодексу бракує обов’язковості тих чи інших дій. Варто було б сказати, що відмова обвинуваченого від того чи іншого права має бути зафіксована. Треба додати механізмів, як права гарантуватися будуть», – каже Вадим Прокопенко.
 
Спікер Володимир Литвин застеріг депутатів від того, щоб з Кримінально-процесуальним кодексом не сталося так, як із кодексом податковим, який швидко ухвалили, але потім довго доопрацьовували.

Дмитро Шурхало посилання на оригінал 

«РИБА ТА ПОДАТКИ»

«Український Юрист»

 Квітень 2003 року

Останнім часом дедалі частіши­ми стають випадки втручання органів державної податкової служби в господарську діяльність підприємств, установ та організацій. З нахабністю князя Ігоря по­датківці втручаються у справи фірм, за­важають окремим працівникам і підприємствам у цілому здійснювати свою діяльність, спричиняють шалені збитки як у вигляді судових витрат, так і в формі плям на діловій репутації. Проте якщо князя Ігоря замордованим податка­ми древлянам вдалося зупинити лише за допомогою мотузок і двох нахилених де­рев, то в сучасній Україні податківцям можна надавати по руках за допомогою судового рішення. Про це свідчать ре­зультати нещодавнього судового розгляду справи «Рівненське ДПІ проти місцевого підприємства».

   У грудні 2002 року державною подат­ковою інспекцією у м. Рівне було подано позов   до   товариства    з   обмеженою відповідальністю «Оптова рибна компанія». Вимогою позову було визнати            недійсною додаткову угоду до договору купівлі-продажу рибної продукції між ТОВ «Оптова рибна компанія» і представництвом компанії «Навігатор Інвестмент Груп Лімітед». Метою додаткової угоди була домовленість про продовження виконання зобов'язань, оскільки вони не були виконані у зазначений в основному договорі термін.

   Слід зауважити,  що документом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні». У статтях 8-11 цього Закону міститься вичерпний перелік функцій та прав державної податкової служби в Україні. Однією з функцій органів державної податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів до підприємств,  установ,  організацій  та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за та­кими угодами. Ця функція виз­начена п. 11ст. 10 вищезазначе­ного Закону і є єдиною, що на­дає органам державної податкової служби в Україні законну можливість подавати позови до підприємств, уста­нов, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Однак, виходячи з тексту п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України можуть звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними лише тоді, коли норма пра­ва, яка є підставою для визнання угоди недійсною, передбачає стягнення в дохід держави коштів, одержаних за та­кими угодами. Можливість визнання угоди недійсною з наслідками, які передбачають стягнення в дохід держави коштів одержаних ними за такими угодами,     встановлено    лише     ст.     49 Цивільного кодексу УРСР, під дію якої підпадають лише угоди, укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Необхідно зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» прикладом угод, що підпа­дають під дію ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, можуть бути ті, які спрямовані на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу. Обов'язковим є умисел особи чи осіб, що укладають угоди з метою, яка суперечить     інтересам     держави     і суспільства. Лише в таких випадках органи державної податкової служби мають законні підстави для звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними.

   Таким чином, подання ДПІ у м. Рівне позову до ТОВ «Оптова рибна компанія» про визнання додаткової угоди недійсною не входить до числа по­вноважень органів державної податкової служби в Україні і є неправомірним втручанням в господарську діяльність, суперечить нормам Конституції України, законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про державну податкову службу в Україні». Тож місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні позову ДПІ у м. Рівне до ТОВ «Оптова рибна компанія».

«ОТВЕТЫ БЫВАЛЫХ 2»

 «Враждебные поглощения в Украине»

№2 (5) 04/2008

ВОПРОС:

Я являлся работником колхоза. В результате распаевания колхоза и превращения его в кол­лективное сельскохозяйственное предприятие я стал владельцем имущественного сертифика­та на пай. Позднее коллективное сельскохозяй­ственное предприятие было реорганизовано в общество с ограниченной ответственностью, однако свои паи я и другие пайщики в ООО не передавали. Несмотря на это, ООО подписа­ло акт приема-передачи части зданий фонда в пользу некой общественной организации, в составе которой оказалось всего лишь около 10% совладельцев паевого фонда. На основании этого акта БТИ зарегистрировало право собственности обще­ственной организации на здания. Являются ли такие действия правомерными? Если нет, как можно защитить свои права?

 ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим:

Поскольку имущественные сертификаты не пе­редавались в собственность ООО, оно не могло передавать право собственности на паи кому-либо. Кроме того, в соответствии с ч. 1 ст. 358 Гражданского кодекса Украины, совладельцы владеют, используют и распоряжаются имуще­ством исключительно по их всеобщему согла­сию. ООО не могло распорядиться паевым фон­дом, поскольку все совладельцы не принимали единогласное решение на общем собрании о передаче паевого фонда в собственность ООО. Отчуждение части совместной собствен­ности без ее выделения в натуре также не допу­скается согласно ст. 367 Гражданского кодекса Украины. Наличие согласия отдельных совла­дельцев на передачу зданий не влечет за собой правомерность указанного акта, поскольку, как уже говорилось, для такого решения необходимо согласие всех совладельцев. Таким обра­зом, действия ООО и общественной организа­ции являются незаконными и нарушают право собственности совладельцев паевого фон­да. Защитить свои права можно путем подачи в суд иска о признании недействительным акта приема-передачи, возврата зданий собственни­кам и аннулирования свидетельства права соб­ственности общественной организации.

ВОПРОС:

ОАО «М» с целью уведомления своих акцио­неров о проведении внеочередного общего собрания акционеров (ОСА) опубликовало уведомление о созыве общего собрания в газете ГКЦБФР. Персональные уведомления, по разным причинам, были разосланы не всем акционерам. Может ли это каким-то образом повлиять на легитимность проведенного обще­го собрания.

 ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим:

Может. Исходя из рекомендаций пре­зидиума Высшего хозяйственного суда Украины от 28.12.07 № 04-5/14 (п. 2.13), общее уведомление о созыве общего со­брания направлено на информирование собственников акций, которые еще не за­регистрированы в системе реестра, а так­же тех лиц, которые могут приобрести акции и зарегистрироваться в системе реестра до момента проведения общего собрания. Поэ­тому публикация общего уведомления о со­зыве общего собрания не свидетельствует об информировании зарегистрированного в реестре акционера о проведении общего собрания. В свою очередь, отсутствие обще­го уведомления не может считаться нарушением порядка уведомления тех акционеров, которые своевременно получили персональ­ные уведомления.

ВОПРОС:

Я являюсь одним из четырех учредителей ООО. На балансе нашего общества находилось поме­щение, которое использовалось для хозяйствен­ной деятельности. Недавно я узнал, что указан­ное помещение было продано нашим обществом другому юрлицу. Однако в соответствии с уста­вом нашего ООО распоряжение имуществом общества происходит за подписью директора и при утверждении договора с общим собрани­ем участников. Являются ли действия директора ООО правомерными и можно ли признать дого­вор купли-продажи помещения недействитель­ным на основании не утверждения его общим собранием участников, то есть на основании отсутствия полномочий у директора?

 ОТВЕТ:

Прокопенко Вадимпомещения недействитель­ным на основании не утверждения его общим собранием участников, то есть на основании отсутствия полномочий у директора?

 ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим

Не утверждение договора общим собранием участников само по себе не означает отсутствие полномочий директора на заключение данного договора. В данном случае договор сначала заключается, а уже потом согласовывается. Это означает, что директор имел все полномочия на заключение договора. Другое дело, если бы в уставе было прописано о необходимости согласования договора с общим собранием. В этом случае, договор не может быть заключен без его согласования, посколь­ку директор не наделялся полномочиями под­писывать договор до согласования. Учитывая изложенное, указанный договор нельзя признать недействительным лишь на основании не утверждения его общим собранием участников. Возможно, указанный договор следует признавать на других основаниях. Например, в соответствии со ст. 98 Гражданского кодек­са Украины, отчуждение имущества на сумму 50 и более процентов стоимости всего имуще­ства предприятия должно происходить по согласию 75 или более процентов голосов общего собрания.

«ОТВЕТЫ БЫВАЛЫХ 3»

 «Враждебные поглощения в Украине»

№3(6) 06/2008

   ВОПРОС:

Я являюсь директором общества с ограниченной ответственностью. На балансе общества находилось административное здание. В 2008 году помещение было продано моим заместителем, который, согласно устава, а также данным госреестра , не относится к составу исполнительного органа общества. На данный момент это помещение перепродано дважды. В случае признания сделки недействительной, сможет ли общество истребовать помещение у нового собственника?

 ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим:

Согласно ст. 388 Гражданского кодекса Украины, если имущество за отплатным договором было приобретено у лица, которое не имело право его отчуждать, про что приобретатель не знал и не мог знать, такой приобретатель именуется добросовестным, и имущество может быть вытребовано у него только в исключительных случаях. Один из таких случаев - отчуждение имущества без воли на то собственника. Поскольку, согласно ст. 92 Гражданского кодекса Украины, юридическое лицо приобретает права и обязанности и совершает их через свои органы, которые действуют в соответствии с уставом и законом, указанное помещение может быть истребовано даже у конечного добросовестного приобретателя на том основании, что оно выбыло из владения хозобщества без его воли.

ВОПРОС:

Решением общего собрания директором общества с ограниченной ответственностью выбрали меня. Тем же решением общего собрания другой работник нашего общества был избран на должность коммерческого директора, однако полномочиями директора его не наделяли ни по решению ОС, ни по уставу. На внесение изменений в реестр, связанных с избранием меня директором, я уполномочил коммерческого директора. Как выяснилось позже, коммерческий директор внес в регистрационную карточку и меня, и себя в качестве лиц, которые могут действовать от имени общества без доверенности. После этого без моего ведома коммерческий директор распродал примерно третью часть всего имущества общества. Мною от имени общества были поданы в суд иски с требованием признать недействительными договора купли-продажи имущества, однако суд нам отказал, ссылаясь на то, что мы не доказали отсутствие у коммерческого директора полномочий на распоряжение имуществом. Что можно сделать в этой ситуации?

ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим:

Действительно, согласно ст. 18 Закона Украины «О государственной регистрации юридических и физических лиц-предпринимателей», данные, содержащиеся в реестре, являются достоверными могут быть использованы в судебных спорах. Такие данные в госреестре являются обязательными для суда в части доказательства. Поэтому в данной ситуации изначально необходимо обратиться в суд с новым иском (административным) о признании недействительными внесенной в реестр информации : коммерческом директоре. После вступления в силу решения по такому спору необходимо пересмотреть проигранные суды в связи с вновь открывшимися обстоятельствами. Возможно, такие деяния коммерческого директора носят уголовно-правовой характер, что можно определить после более предметного изучения вопроса.

«То як щодо банкрутства?»

 «ПРОФСПІЛКОВІ ВІСТІ» (08.06.09)

Справу щодо банкрутства ВАТ «Дніпропрес» було порушено 30 грудня 2008 року. Ціна питання – близько 280 мільйонів гривень сукупних вимог кредиторів, з яких заборогованість по зарплаті перед трудовим колективом заводу – 7 мільйонів гривень. Ініціатором процесу виступив сам боржник, запровадивши, таким чином, мораторій на збільшення штрафних санкцій та пені. Що може означати цей процес для трудового колективу підприємства? Як виживають працівники заводу, які є професіоналами своєї справи високого класу, але зараз, фактично, можуть бути дорівняні до жебраків під церквою, адже за останні вісім місяців отримали ледве десяту частину своїх грошей? Ситуацію досліджувала спеціальний кореспондент редакції, Наталія ЛЕВІНА.

День народження заводу – 30 червня 1955 року. Загалом у 1951-му році Раднарком приймає рішення про створення п’яти підприємств з виробництва ковальско-пресового обладнання у Радянському союзі. В Україні такий завод – один. За часів «холодної війни» це був завод, який протягом місяця міг перелаштуватися на виробництво для оборонної промисловості. Завод має повністю замкнений цикл виробництва. Ще 10 років тому назад підприємство брало участь у вісімдесяти напрямах розвитку народного господарства, вироблялися преси для бавовни, укладання стружки, віджиму масла та пресування кави.

Але основна спеціалізація підприємства – гірничо-металургійний комплекс, 90% продукції виробляється для цієї галузі. І коли в цілому світі попит на нафту та метал надзвичайно знизився, підприємство потерпає через брак замовлень та зрив контрактів. Особливістю господарчої діяльності ВАТ «Дніпропрес» є надзвичайно довгий цикл виробництва та висока вартість продукції, і за умов браку обігових коштів це є непідвладним фактором, адже антикризове регулювання господарської діяльності передбачає вжиття заходів щодо зниження вартості продукту та прискорення обігу коштів.

На відміну від виробника устаткування, добувні галузі мають короткий цикл виробництва. Фактично, якщо сьогодні вони отримують передоплату, за два тижні продукція готова – вони отримали всі кошти. На ВАТ «Дніпропрес» цикл обігу коштів – мінімум півроку, для складніших продуктів – півтора роки. Тому, якщо, наприклад, в травні укладено договір і отримано передоплату, яку спрямовано на закупівлю сировини, значить, другу половину грошей підприємство отримає тільки в листопаді, і це будуть ті гроші, які можливо використовувати на виплату зарплат.

Також існує ряд питань, які потребують вирішення на рівні уряду. Перше, це повернення ПДВ. На сьогодні підприємство має податковий кредит на суму 3,5 млн. грн. та існує нагальна потреба зниження податкового навантаження, також мова йде і про вартість оренди землі та податок на землю. Але ініціативи Центрального комітету професійної спілки машинобудівників та приладобудівників щодо проведення тристоронньої зустрічі за участю представників власників, профспілок та міністерства поки що залишаються на рівні проекту. Адже підприємств у стадії банкрутства багато, а бюджет – один.

Але допомога держави не обов’язково має бути пов’язана з відчуженням «живих» коштів на потреби підприємства. Наприклад, завод є монополістом у виробництві бавовняних пресів. У серпні минулого року запчастини до цих пресів було відвантажено до Узбекістану, але коштів за них перераховано не було. Задля вирішення цієї проблеми необхідно на рівні держави прийняти рішення про відновлення бартерних взаєморозрахунків та про закупівлю бавовни, адже виробник пресового устаткування не може займатися збутом такої продукції.

На початку цього року кабінет міністрів України ухвалив рішення щодо сприяння розвитку вітроенергетики. Завод вже готовий налагоджувати виробництво башт повітряних електростанцій, для цього минулого року було придбане сучасне італійське устаткування. Але самостійно підприємство не виходить на ринок з пропозиціями, оскільки програми по галузі не існує. Не відомо, що і як буде, все може закінчитися тим, що для вітроенергетичної галузі України буде придбане іноземне устаткування.

Наступна програма, за рахунок якої підприємство матиме можливість отримати додатковий притік коштів – метробудування. Завод забезпечений устаткуванням для виготовлення нестандартних деталей. Деякі запчастини, виготовлені на заводі, вже успішно експлуатуються метрополітеном. Гроші під проекти метробуду виділяє держава, і наразі підприємство очікує відповіді від органів держуправління щодо ініціативи стосовно участі у цих програмах.

Виконуючий обов’язки генерального директора ЗАТ «Дніпропрес», Загудаєв Віталій:

- Сьогодні докладається дуже багато зусиль для отримання будь-якого замовлення. За березень  підприємством підписані договори на суму 6 млн. грн. Ми опрацьовуємо декілька серйозних маркетингових напрямів. Ми беремо участь в семи тендерах на загальну суму більше 10 млн. дол. Якщо ми зможемо виграти ці тендери, підприємство зможе нормально працювати. Раніше ми завжди працювали за передоплатою. Сьогодні передоплату ніхто не платить. Всі хочуть отримати устаткування, а після поставки отримати відстрочення платежу. Наприклад, НАК «Нафтогаз» в своїх тендерах оголошує, що оплата буде проведена через 120 днів після поставки устаткування.

Ми одержуємо листи від замовників з проханнями припинити проекти, перенести їх виконання на вересень 2009. Що буде у вересні – я не знаю, можливо, я одержу ще один лист з проханням перенести проект знову. Але в червні ми плануємо вийти на 50%, в жовтні – на 90% завантажень виробничих потужностей підприємства.

Пан Загудаєв працює на заводі з 2005 року і, за висновком Наглядової Ради, є досвідченим фінансовим менеджером. Побажаємо йому успіхів у втіленні його добрих намірів щодо відновлення платоспроможності підприємства.

27 квітня відбувся з’їзд акціонерів заводу, на якому було затверджено склад Наглядової Ради та подовжено повноваження діючого в.о. Генерального директора на термін, передбачений Статутом підприємства, а саме до наступного з’їзду акціонерів. Про те, що з квітня минулого року підприємство змінило п’ятьох керівників, представник Наглядової Ради Олег Калій розповідає, що обговорювати відсутніх осіб – не за його правилами, але оцінка їх діяльності на належному рівні зроблена. Пан Калій певен, що читачам «ПВ» буде нецікаво дізнатися імена та назви основних акціонерів підприємства та процентний розподіл акцій між ними, а також висловлює чуйну турботу в своєму небажанні перевантажувати кореспондента зайвою інформацією. Чітку позицію Олег Калій висловлює щодо входження ВАТ «Дніпропрес» до переліку «чорних роботодавців» за версією альтернативного об’єднання «Національний форум профспілок» під керівництвом Мирослава Якібчука:

 - Я не знаю ані цього пана, ані це об’єднання. Завтра з'явиться організація, двічі або тричі альтернативна чомусь, і той самий «Дніпропрес» буде на першому місці у переліку «білих роботодавців». Ми не отримували ніяких офіційних запитів від Форуму і нічого не знали про проведення подібного конкурсу. Ми працюємо з офіційними представниками профспілок, у нас є профспілковий комітет ВАТ «Дніпропрес». Так само десь на півдні Африки можуть сидіти люди, які говорять, що їм не подобається ні це підприємство, ні це місто. Це суб'єктивно і неістотно.

 То як щодо трудового колективу?

 Отже, працівники заводу, яким почали затримувати виплату зарплат у вересні минулого року, під новий рік були шоковані новиною щодо старту процесу банкрутства.

За кризових умов адміністрація вимушена шукати шляхів щодо скорочення витрат підприємства, зокрема, за рахунок оптимізації руху робочої сили. Згідно Закону України «Про охорону праці» працівники, що працюють у шкідливих умовах, мають проходити медогляд. Попередній медогляд відбувся в листопаді минулого року, а цьогоріч був наказ провести медкомісію в квітні. Таким чином, визнаються профнепридатними співробітники пенсійного віку, суперечностей законодавству в даному випадку немає. Деякі працівники лишають місце роботи за власним бажанням, адже в такому випадку вони отримують повний розрахунок і заборгованості перед тими, хто звільняється, підприємство ліквідує.

10-го квітня на підприємстві введено в дію «Комплексну систему мір впливу за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку і трудової дисципліни на ВАТ «Завод «Дніпропрес». Документ містить 14 пунктів, 10 з яких передбачають звільнення працівника на перший або другий випадок скоєння зазначеного виду порушення, залежно від «тяжкості злочину».

«Комплексна система...» передбачає високий рівень відповідальності з боку трудового колективу. Адміністрація посилається на КЗпП, де присутні всі, описані в документі види порушень – всі, які тільки можуть існувати. Але деякі норми КЗпП можуть бути використані для зловживання з боку адміністрацій будь-яких підприємств, наприклад, норми щодо виконання планів і завдань. Якщо адміністрація ставиться до цього сумлінно, всі норми розраховані – це один варіант. Але ці норми також можуть бути завищені, або використовуватися для зауважень, що зрештою можуть призвести до звільнення співробітника. Адміністрації підприємств повинні чітко фіксувати будь-яке подібне порушення, тому як в зворотному випадку будь-який працівник зможе довести свою невинність в суді. Накази щодо застосування міри покарання за скоєне порушення завжди повинні доноситися до відома співробітників, аби ті дістали можливість виправити ситуацію, або оскаржити рішення, з яким вони не згодні.

До речі, деякий подив викликає затвердження «Комплексної системи...» у квітні, адже за перший квартал 2009 року з причини плинності кадрів – а це формулювання має на увазі: за власним бажанням, за прогул та інші порушення трудової дисципліни, через невідповідність займаній посаді – штат працівників заводу скоротився на 18 осіб. Усіма нормами щодо дотримання трудової дисципліни можливо користуватися і за відсутності спеціального наказу. Хіба що він потрібен для наведення порядку серед підбурювачів та мітингувальників.

Фактично, адміністрація демонструє майстерність у впровадженні природнього зменшення кількості штатних працівників, не порушуючи 4-відсоткової норми скорочення штату, прописаної в колдоговорі підприємства.

Це є реалії сьогодення та одна з неодмінних умов виживання підприємства, але це мало втішає розлючених та роздратованих людей. Багато з них все життя пропрацювали на заводі, а тепер змушені спостерігати, як він занепадає.

Електромонтажниця Ольга Гончарова:

- З вересня завод винен мені зарплату близько 8-ми тисяч гривень. Зараз я йду до дому, маючи одну гривню в кишені, а коли ми отримаємо наші гроші – не відомо. Що нам робити?

Крановщиця Надія Томаченко:

- За останні вісім місяців ми отримали по 2000 гривень. Це виходить приблизно 300 гривень на місяць. Неважливо, скільки у нас дітей, хворіємо ми чи ні, одягаємося, взуваємося і чи платимо кредити. Нам говорять, що роботи немає. Нам вводили триденні та чотириденні робочі графіки, відправляли у відпустки за власний рахунок. Цілу зиму ми працювали в неопалювальних приміщеннях. Зарплату у нас може отримати тільки та людина, яка звільняється за власним бажанням. Чому не діє Президент, Кабмін? Хто повинен відповідати за розорення такого заводу? Ми б дуже хотіли, щоб про наші проблеми дізналися вище, почули наш крик душі.

Розточник, голова цехового комітету профспілок Символоков Олексій:

- останні 8 місяців моя зарплата складає близько 400 гривень на місяць. 200 гривень, які керівництво планувало платити щотижня, видаються нерегулярно. Людей фактично примушують йти із заводу. Завод не потрібен нікому, але викрутитися зараз, за той короткий проміжок часу, що триватиме процес по банкрутству, практично неможливо. Його ліквідують, здадуть на металобрухт верстати і на Україні більше не буде заводу пресів, а це означає – і галузі. Чому була створена така ситуація, коли заводи роздані приватним власникам, але при цьому ніхто і ні за що не відповідає? Ми писали листи в Кабмін, Карпачовій, Президентові. Ніхто не звернув уваги на проблеми нашого трудового колективу, ми отримували відповіді з повідомленнями, що звернення взяте до уваги, що нам намагатимуться допомогти, і на цьому все закінчувалося. Допомогти нам можна або замовленнями, або наданням кредитів, а якщо цього не буде, то завод можна закривати вже сьогодні.

Завод є системою. Якщо прибрати конструкторів або технологів, то це вже не буде цілісний організм. Ми втратили професіоналів відділу маркетингу, конструкторів, пішла група електриків – вони були вимушені піти на цей крок, щоб отримати заборгованість по зарплаті. З кожним скороченням можливості заводу зменшуються, і при цьому держава втрачає гроші, які були вкладені в освіту фахівців. Люди, які йдуть від нас, знаходять роботу на інших підприємствах міста.

Для звичайних працівників директор знаходиться далеко, власник – ще далі. Зараз нам, працівникам первинних профспілкових організацій, доводиться нелегко, тому що ми повинні пояснювати людям, чому вони не отримують зарплат, вислуховувати претензії, і добиватися виплат від адміністрації.

Слюсар-збірник Степан:

- Керуюча компанія зайняла неправильну позицію. На заводі мінялися директори, накопичувалися борги, і зараз ніхто не хоче брати на себе відповідальність по ліквідації заборгованостей, хочуть повісити їх на трудовий колектив. Новий директор зобов'язаний вирішити ті проблеми, які накопичувалися роками, але вирішувати їх за рахунок працівників – неправильно.

То як щодо банкрутства?

Адвокат, директор Юридичної компанії «НАША СПРАВА», правовий експерт Вадим Вікторович Прокопенко:

Процес банкрутства не завжди призводить до ліквідації підприємства, він, перш за все, спрямований на розрахунок з кредиторами і збереження життя підприємства. Існує таке поняття, як погашення вимог кредиторів шляхом проходження процедури банкрутства. Тобто, якщо підприємство проходить процедуру банкрутства, воно повертає борги, вчасно ідентифіковані кредиторами. Ті борги, про які не було заявлено, так само вважаються списаними. Для того, щоб отримати борг від підприємства, кредитор, перш за все, повинен вчасно звернутися із вимогою і дуже важливо, чи правильно юридично складена заява і про яку суму боргу йде мова. Успішне проходження процедури банкрутства для кредитора на 75% залежить від того, наскільки правильно будуть дотримані правила оформлення і подання документів.

Компанія, яка хоче пройти процедуру банкрутства, зобов'язана надати суду перелік всіх своїх кредиторів. Організації-кредитори, а також їх представники мають бути повідомлені про рішення боржника розпочати процес банкрутства, тому як ніхто не може бути долученим кредитором до справи про банкрутство, якщо він цього не хоче. Для кредиторів існує місячний термін для подання вимоги після здійснення публикації в пресі. Як правило, це газета «Урядовий кур’єр». Проте, як це часто буває, далеко не всі кредитори вчасно дізнаються про початок банкрутства підприємства, що їм заборгувало.

Як показує практика, за борг, наприклад, в три мільйони гривень, можуть бути списані активи вартістю 3 мільярди гривень. Для цього проводиться певна експертна оцінка майна, і погодиться з цією оцінкою – це справа суду і кредиторів. Якщо кредиторами у справі виступають афілійовані компанії, що мають хоч б 51% голосів в раді кредиторів, то всі рішення будуть на їх користь.

Для того, щоб хоч якось захистити працівників заводу, представник трудового колективу, як сторони, що виступає по справі, повинен досконально вивчити всі матеріали, написати заяву і вимагати надати всю інформацію, що стосується справи, визначити відповідність вимог на день подачі заяви дійсності.

Навіть якщо ліквідації підприємства не відбувається, то робочі місця можуть бути скорочені в порядку санації. Як пройде процедура банкрутства – ніхто не знає. Якщо у справі виступає велика кількість кредиторів, і якщо вони захочуть оскаржити яке-небудь рішення, затягнути яку-небудь процедуру – вони мають всі можливості для того, щоб це зробити.

В Україні існує маса прикладів, коли в процесі банкрутства підприємства прагнуть оминути інтереси трудових колективів. У будь-якій справі про банкрутство, якщо є зацікавлені особи, які хочуть зберегти активи, або перекласти їх на баланс іншого підприємства і продовжувати працювати, або пройти процедуру банкрутства і позбавитися від яких-небудь боргів, завжди в тій чи іншій мірі нівелюються права трудових колективів, а так само, як правило, податкових органів. Банкам щастить трохи більше, адже вони, зазвичай, мають застави.

99% трудових колективів в Україні не здатні вести ефективну правову роботу і захищати власні інтереси у процесах банкрутства. Часто юристи, яких долучають до цієї роботи, кидають справи, тому як стає очевидним, що їх робота не принесе результату. Додатково можуть виникати проблеми в домовленостях, оскільки трудовий колектив складається з великої кількості людей, які не можуть домовитися між собою і висунути єдині вимоги, а так само визначити, хто з них здатний виконувати роль довіреної особи і виступати від імені всього колективу.

Очевидно, що займатися судовою справою, коли ціна питання складає декілька мільйонів гривень, повинен досвідчений юрист, що добре розбирається в трудовому та господарському законодавстві і законодавстві про банкрутство, має за спиною серйозну юридичну організацію, яка дозволить виступити на рівних з відповідачем у справі і витримати можливий тиск. У якості винагороди за роботу юридичної компанії було б логічно встановити відсоток від фактично отриманої суми грошових коштів, а також слід передбачити передоплату, яка піде на накладні витрати, такі, як виплата держмит, відрядження і так далі. Така ціна юридичної допомоги, яка здатна дати дійсний ефект. Слід також врахувати, що в подібному випадку адміністрація підприємства чинитиме гідний опір, тому така справа може затягнуться на роки.

На підприємствах же цю роль найчастіше виконують пенсіонери, або профспілкові активісти із співробітників. Ефекту, як правило, це не має жодного. Адже захистити права працівників – це не тільки підрахувати, скільки ж їм заборгувала адміністрація. Виникають ситуації, коли активи відчужуються умисне, ще до початку справи про банкрутство, що, фактично, призводить до ліквідації. Далі може існувати той же самий завод, з тими ж самими активами, зміниться лише назва юридичної особи, а працівники просто залишаться ні з чим – згідно із законом їм нічого і ніхто не винен. Юрист у такому разі повинен виступити ініціатором визнання недійсними операцій, по яких активи було відчужено, прийняти заходи по їх поверненню і правильній оцінці, а так само розподілі між працівниками і реалізації.

Якщо відповідач у справі показує, що вимоги кредиторів перевищують вартість активів, у такому разі ліквідація підприємства відбувається практично вмить, і звільнені будуть всі співробітники. Якщо на підприємстві приймається план санації, то відповідно до цього плану може бути ухвалене рішення про скорочення будь-якої кількості робочих місць, і це буде законно.

Банкрутство і «Дніпропрес»

Федерація профспілок України на сьогодні є єдиним співтовариством, яке надає безкоштовну правову допомогу трудовим колективам, учасники яких є членами профспілок. На рівні регіонів ФПУ має юридичних представників, які надають кваліфіковану юридичну допомогу, за минулий рік юристи ФПУ надали півмільйона консультацій. Функціонують юридичні служби ФПУ за рахунок відрахувань з профспілкових внесків.

Ініціатива щодо надання правової допомоги повинна надходити від первинних організацій і лише у разі потреби регіональна юридична служба звертається за консультацією в центральне управління.

Юрист відділу правової роботи ФПО в Дніпропетровську постійно надає юридичну допомогу представникові трудового колективу ВАТ «Дніпропрес», але його жодного разу не запрошували взяти участь у судовому засіданні. Роль юриста ФПО полягає в тому, щоб проконсультувати представника інтересів колективу щодо дотримання всіх процесуальних норм.

При заяві вимог трудового колективу заводу „Дніпропрес” не була ідентифікована заборгованість по заробітній платі перед кожним працівником. Було подано заяву з відомістю по загальній заборгованості. Це є проблемою і класичним варіантом програвання справи. І тепер юрист ФПО працюватиме над тим, щоб суд ідентифікував вимоги кожного працівника як окремого кредитора. На даному етапі у справі відбулися підготовче та попереднє засідання, призначено арбітражного керуючого, має бути створена рада кредиторів та затверджений план санації. Але, навіть якщо представник трудового колективу і увійде до ради кредиторів, про яку кількість голосів для трудового колективу може йти мова, якщо заборгованість по зарплаті складає близько 7 млн. грн., а загальна сума кредиторських вимог – майже 280 млн. грн?

Отже, картина маслом вимальовується досить песимістична – не дивлячись на досконалу, на перший погляд, нормативну базу щодо проходження процесу банкрутства і належності права отримання виплат першої черги трудовим колективам, фактично, працівники підприємств мають лише сподіватися на порядність керівництва і власників.

Редакція „ПВ” висловлює подяку за надання консультацій експерту з питань банкрутства Вадиму Прокопенко

«ДЕВЯТЬ ЛЕТ ЗА ПРИСТУП РЕВНОСТИ - соперников рассудил топор!»

 «Вечерние Вести»

№086 (2007) 13 мая 2008 г.

   В нашей стране воз­можно все, самое на первый взгляд невероятное. К примеру, получить срок за убийство человека, кото­рый на самом деле жив. Недаром, согласно социо­логическим опросам, 65% украинцев недовольны отечественной судебной системой, и, пожалуй, не меньше - тем, как рассле­дуются уголовные дела.

   История этой мести стара как мир. И произошла она, естественно, на почве рев­ности. Жил-был парень Се­режа Сергиенко 25 годков. И любил он девушку Ольгу, (имя изменено по этиче­ским причинам). Любил сильно и даже жениться вскоре собирался. А отпра­вляясь с друзьями на празднование Ивана Купа­ла, даже не подозревал, что очень скоро окажется в тюрьме. Дело в том, что в разгар вечеринки Ольге по­звонили с работы и попро­сили приехать - открыть офис, чтобы могло войти начальство. Девушка по­прощалась с друзьями, с любимым, и уехала. Сергей, как рассказал его адвокат Вадим Прокопенко, ждал ее возвращения, не дождался и отправился к ее дому. Ка­ково же было его удивле­ние, когда возле дома он обнаружил дорогую ино­марку, а заглянув в окно, увидел и саму девушку – в объятиях не знакомого ему мужчины лет сорока.

   Парень от ревности по­терял разум. Дело в том, что с предыду­щей своей возлюб­ленной он расстал­ся по причине ее измены. Но Ольгу Сергей сильно лю­бил. Поэтому уйти не смог. Парень постучал в дверь дома, и девушка пошла открывать, мужчина же, с кото­рым она была в спальне, там и остался. Разговора у молодых лю­дей, естественно, не полу­чилось. Разгорелся скандал, слово за слово - Сережа, до сих пор примерный, за­конопослушный гражданин, совсем разъярился. В какой-то момент он перестал себя контролировать и толкнул изменницу. Девушка упала, ударилась головой и отключилась на несколько минут. В это время Сергей, не помня себя от ярости, на­шел в прихожей старый то­пор и отправился на рас­праву с соперником.

   Однако Олег - так звали любовника Ольги, как ока­залось впоследствии, быв­ший милиционер, не попы­тался объясниться с обма­нутым женихом, а вытащил пистолет. Но Сергея оружие не испугало. Сгоряча он па­ру раз приложился обухом топора по голове соперни­ка. Хотел врезать и Ольге, которая появилась из сеней, но не смог. Стушевался и впал в полный ступор.

   - Звонок в начале четвертого утра меня удивил и напугал, - рассказала Надежда Викторовна корреспонденту «ВВ». – Мы с племянником всегда были в самых лучших отношениях. Позвонил  он мне   в   этой ситуации, ви­димо,  и  для того,     чтобы получить под­держку   близ­кого родствен­ника, и  потому, что я 17 лет прора­ботала  на  «скорой помощи».

   По словам Надежды Ки­риченко, Сергей тихим, упавшим голосом попросил ее вызвать «скорую».

   В деле Сергея поменялись следователи, а потом изменилась и статья, по которой его обвиняли. Те­перь уже выходило, что ревнивый кавалер не про­сто нанес тяжкие телесные повреждения бывшему ми­лиционеру, а покушался на его жизнь и на жизнь Оль­ги. Причем спланировал все заранее. То есть па­рень пытался совершить умышленное убийство двух человек.

   Вот так, на ровном месте, подтвердилась народная мудрость: от сумы и от тюрьмы не зарекайся. Толь­ко что готовился парень к свадьбе, его предали, и вот он уже как убийца должен предстать перед судом.

   - Понятно, что кто-то силь­но заинтересован именно в таком обвинении, считает адвокат подсудимого, юрист Вадим Прокопенко. По его словам, в самом начале рас­следования, пока дело на­ходилось в Вышгородском РОВД Киевской области, Сергей подозревался лишь в нанесении тяжких телес­ных повреждений в состоя­нии аффекта. Потом след­ствие было передано из районного - в Киевское областное РОВД, и Сергея переквалифицировали в подозреваемого в умыш­ленном двойном убийстве. Причем, именно тут и выяс­нилось, что жертва Сергея - не просто не знакомый ему сорокалетний мужчина, с которым он застал свою невесту, а директор некоего благотворительно­го фонда при УВД Киевской облас­ти! В связи с этим вынести приговор Сереже взялся не рядовой судья, а председатель Вышгородского районного суда. Так несостоявшийся жених получил девять лет. Не по­могли ни мольбы родствен­ников, ни слезы и запозда­лое раскаяние невесты, свидетельствовавшей в пользу мстителя-неудачни­ка. Сейчас Сергей находит­ся в СИЗО и надеется на справедливое решение апелляционного суда.

   - Я подключился к это­му делу уже на стадии апелляции, - рассказал корреспонденту «ВВ» адво­кат Сергея. - И сразу же столкнулся с нарушениями. 26 марта нам пришло пись­мо с уведомлением о том, что 25 марта состоится су­дебное заседание. Кроме того, в суде мне долго не давали ознакомиться с материалами дела.

   - Даже не верится, что с Сережей могло произойти такое, - в один голос твер­дят все, кто его знает.

   - Я была воспитатель­ницей мальчика в детском саду, - рассказала кор­респонденту «ВВ» одно­сельчанка парня Светлана Николаевна. - Он с детст­ва был очень вниматель­ным и послушным. Не дрался, не капризничал. А до этой ужасной истории приходил ко мне, спраши­вал, смогу ли денег на свадьбу одолжить. В об­щем, никто не может ска­зать о Сергее плохого сло­ва. А он уже почти год на­ходится за решеткой.

   14 мая состоится област­ной апелляционный суд, на котором будет решаться судьба Сергея. Смогут ли по­верить его друзья, родные, односельчане в то, что в на­шей стране существуют за­кон и справедливость?

Татьяна 14 мая состоится област­ной апелляционный суд, на котором будет решаться судьба Сергея. Смогут ли по­верить его друзья, родные, односельчане в то, что в на­шей стране существуют закон и справедливость?

«ОТВЕТЫ БЫВАЛЫХ 1»

«Враждебные поглощения в Украине»

№1 (4) 02/2008

ВОПРОС:

Получили выписку из Единого государствен­ного реестра, из нее узнали, что был зарегис­трирован новый генеральный директор. Пол­номочия прежнего генерального директора прекращены не были, и собраний по избра­нию нового генерального директора не прово­дилось. Запись внесена на основании одного лишь заявления, иных документов приложено не было. Что делать в данной ситуации?

ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим:

Согласно ст. 2 Кодекса административного судопроизводства Украины защита интересов лиц в публично-правовых отношениях от нару­шений со стороны органов власти, местного самоуправления, должностных и служебник лиц, а также других субъектов властных полномочий относится к юрисдикции административных судов. Поэтому в вышеуказанной ситуации следует обратиться в соответствующий административный суд с административным иском о признании незаконными действий органа регистрации, а также о признании не­действительной записи о регистрации изме­нений в реестре и выписки с реестра.

ВОПРОС:

Я акционер. У меня 15717 обыкновенных акций ЗАО, что составляет 13% от общего числа акций. Я направил в общество требо­вание о предоставлении мне копий бухгал­терских документов. Мне пришел ответ, что такая информация предоставлена мне не будет. Почему мне, как акционеру, не могут предоставить подобную информацию?

ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим:

В соответствии с п. 1 ст. 88 Хозяйственного ко­декса Украины, любой акционер имеет право по­лучать информацию о деятельности общества. По его требованию общество обязано предо­ставить для ознакомления годовые балансы, от­четы о финансово-хозяйственной деятельности общества и др. При этом в законодательстве Украины не указывается о праве получать копии документов. Для получения такой информации необходимо ознакомиться с документами по месту их нахождения у общества.

Следует добавить, что в соответствии со ст. 49 ЗУ «О хозяйственных обществах» акци­онеры, владеющие в совокупности более 10% голосов, вправе потребовать от ревизионной ко­миссии общества провести проверку финансо­во-хозяйственной деятельности общества. При этом ревизионной комиссии по их требованию предоставляются все документы, в т.ч. бухгал­терские, а также пояснения должностных лиц.

ВОПРОС:

Я пришел на собрание акционеров нашего ОАО, меня в списке нашли, но не зарегис­трировали и бюллетени не выдали, сослав­шись на то, что я пришел с новым паспор­том, а в списке данные старого паспорта. Правомерно ли это?

ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим:

Согласно Положению о порядке ведения реестров собственников именных ценных бумаг (п. 5.4 раздела 3) идентификация ак­ционера производится по реестру акционе­ров, в котором указываются данные, удос­товеряющие личность акционера, а именно: вид документа, серия, номер, дата выдачи, орган, выдавший документ. Поэтому если данные предъявленного акционером доку­мента не совпадают с данными, имеющими­ся в реестре, то регистрация такого акцио­нера для участия в собрании не может быть проведена.

В соответствии с п. 13 раздела 7 Поло­жения о порядке ведения реестров собс­твенников именных ценных бумаг внесение изменений в систему реестра относитель­но информации об акционере производит­ся на основании письменного заявления, в котором указываются реквизиты и их со­держание, в отношении которых вносятся изменения, а также новые значения этих реквизитов. Кроме этого, переоформлению подлежит анкета акционера.

Указанные действия необходимо произвес­ти заблаговременно, то есть до начала собра­ния участников.

ВОПРОС:

У меня есть доля в ООО, и я хочу ее продать своему другу, у которого долей в обществе нет. Что мне надо для этого сделать?

ОТВЕТ:

Прокопенко Вадим:

Сначала нужно проверить, оплачен ли устав­ный капитал общества и, в частности, полностью ли оплатил свою долю участник, наме­ренный продать долю, поскольку согласно п. 4 ст. 53 ЗУ «О хозяйственных обществах» доля участника общества может быть отчуждена до полной ее оплаты только в той части, в которой она уже оплачена.

Далее следует удостовериться, что уставом ООО не запрещена продажа долей третьим лицам.

Дальнейший порядок действий продавца доли определен п. 3 ст. 53 ЗУ «О хозяйствен­ных обществах». Нужно в письменной форме известить остальных участников обще­ства и само общество о намерении продать долю с указанием цены и других условий ее продажи - либо под расписку, либо ценным письмом с описью вложения и уведомлением о вручении.

1. Далее нужно подождать один месяц (или другого срока, установленного уставом) со дня извещения участников и общества о продаже доли, в течение которого другие участники или обще­ство могут воспользоваться своим пре­имущественным правом покупки доли и приобрести ее на указанных в извещении условиях.

Если участники и общество не изъявили желание купить долю в течение указанно­го срока, доля может быть продана. От­ступление части в обществе должно быть оформлено одним из следующих нотари­ально заверенных документов (п. 3. ст. 29 ЗУ «О государственной регистрации юри­дических лиц и физических лиц-пред­принимателей»), а именно: заявлением о выходе участника из общества (можно указать, в чью пользу) или документом (договором) о передаче прав участника другому лицу.

Для того чтобы покупатель доли стал полноправным участником общества необходимо провести собрание акцио­неров, на котором необходимо принять решение о смене участника общества, о внесении соответствующих изменений о новом участнике в учредительные до­кументы и о государственной регистра­ции изменений.

Соответствующие изменения вступают в законную силу исключительно с момента государственной регистрации.

«НА СТАРТ! ВНИМАНИЕ! В МОРГ!»

 «Вечерние вести»

№048 (1969) 13-19 марта 2008 г.

   Вокруг жилья в Украине разворачиваются кро­вопролитные баталии, в которых не жалеют ни жен, ни детей, ни отцов-матерей. В ход идут все средства - от подкупа нотариусов, судей и свидетелей до наркотиков и нейролептиков. Недвижимостью завладевают путем обмана, подлога и даже убийства. Но... иногда завещания на посторонних лиц люди составляют в трезвом уме и по соб­ственному желанию, мотивируя это тем, что родствен­ники их бросили на произвол судьбы, а чужой чело­век скрасил последние дни жизни. Вот и выходит, что завещание дедушки-бабушки у вас на руках, а полу­чить наследство вы не можете, поскольку существует другое, более позднее, и именно оно по закону считается настоящим.

   Признать в судах недействительным завещание своей тети вот уже шесть лет пытаются Галина Харченко и ее отец Николай Гримайло из Сум.

   Все началось в городском морге, куда они приехали за телом родственницы, и уз­нали, что его уже забрали чужие люди.

   - После долгих мы­тарств мы выяснили, что тело нашей родственницы, 80-летней Анны Матвеевны Лаврушенко, увезла жен­щина, которая жила в со­седнем доме, - рассказа­ла Галина Харченко. - Следующим сюрпризом для нас стало заявление этой соседки Валентины Федо­ровой, что теперь ей при­надлежит квартира в цент­ре Сум, которую еще в 1993 году Анна Матвеевна заве­щала своему племяннику - моему отцу Николаю Гримайло.

   Возмущенная женщина говорит, что никто из род­ных не верит, будто бы Анна Матвеевна за полгода до смерти написала новое за­вещание.

   - У нее не было собст­венных детей, поэтому к моему отцу она относилась как к сыну. Папа всегда за­ботился о тете. Продукты, лекарства, работа по дому — всем, чем нужно, он по­могал ей. Федорова полу­чила завещание хитростью и обманом. Но мы не мо­жем отстоять справедли­вость, потому что честных судей в Ковпаковском рай­оном суде города Сумы нет: судья рвет наши документы у всех на глазах пря­мо в зале суда, переписы­ваются протоколы заседа­ний, слушания проводят без нас, - жалуется Галина Харченко. - На суде Федо­рова утверждала, что ба­бушке никто не помогал. Будто папа от нее, своей тете, отказался, а моей сестре квартира, мол, тоже не нужна. На суде даже говорили, что Анна Матвеевна нужда­лась не столько в матери­альной и физической помо­щи, сколько в моральной поддержке, которую ей оказывала Федорова, за что старушка  и  завещала  ей свою квартиру.

   Юрист Анатолий Власенко, который помог родственникам подготовить кас­сационную жалобу в Вер­ховный суд Украины, убеж­ден, что в данном деле до­кументы сфальсифициро­вал недобросовестный но­тариус, который - не ис­ключено - работает в сго­воре с судьей.

   Анатолий Власенко сове­тует родственникам умер­шей сумчанки, а также дру­гим людям, которые оказа­лись в подобной ситуации, бороться и отстаивать свои права до конца.

   В наше время как грибы после дождя множатся за­вещания в пользу не близ­ких родственников, а лю­дей, вроде бы совершенно посторонних для умерших. Причем не только на квар­тиры и дома, но и на земель­ные паи.

   - В селах под Киевом по­сле смерти стариков дети узнают, что земля, которую они получили от государст­ва, уже давно в чужих руках, - говорит директор юри­дической компании «Наше дело» Вадим  Прокопенко. По словам Вадима Викторовича, в его юридической практике немало подобных случаев. Как правило, они характерны для ситуаций, когда дети редко наведываются к своим родителям.

   - Земля каждый год дорожает, и пожилые люди, в первую очередь пьющие, становятся легкой наживой для мошенников, - пояснил юрист. - Однако есть и другие ситуации - за стариком или старушкой перед смертью ухаживает соседка или квартирант, скрашивая одиночество, и хозяин жилья оставляет свое имущество ему, а не детям или внукам, которых давно и след простыл - ни звонка, ни весточки.

   Именно таким образом стал столичным квартиро­владельцем водитель с Житомирщины Виталий, прие­хавший в столицу на зара­ботки. Парень поселился у одинокого старика и сумел так ему понравиться, что тот завещал ему жилье. Ви­талий и лечил Ивана Игоре­вича за свой счет, и похо­ронил... А недавно к Вита­лию явилась сестра умер­шего и сказала, что очень хотела бы, чтобы он при­смотрел и за ней, обещая ему «отписать» и свою квартиру.

   Киевлянка Оксана Лужи­на, живущая на Оболони, позвонив, пожаловалась корреспонденту «ВВ», что ее черниговская бабушка завещала квартиру... слеса­рю ЖЭКа, который в послед­нее время часто чинил тру­бы в стареньком доме.

   Вряд ли молодой человек был в близких отношениях с престарелой учительницей - скорее всего, она нашла в нем терпеливого собесед­ника, в то время как родственникам надоели ее бесконечные воспоминания о бы­лом и жалобы на плохое здоровье. Но, безусловно, сантехник мог и сфальси­фицировать такое завеща­ние, пообещав поделиться выручкой за проданное жи­лье с другими работниками ЖЭКа и, конечно, нанятым им недобросовестным нота­риусом.

   Согласно ст. 544 Граж­данского кодекса Украины, завещание, составленное позднее, отменяет преды­дущее полностью или в ча­сти, в которой оно ему про­тиворечит. При этом сов­сем не обязательно, чтобы в более позднем завеща­нии было указано, что пре­дыдущее теряет силу. Если же завещание, составлен­ное позднее, суд признает недействительным, то пре­дыдущее сохраняет силу. По словам частного нота­риуса Снежаны Антоновой, любой человек вправе ре­шить, кому он хочет оста­вить свое имущество, и ни­кто не имеет права ограни­чивать его действия и ре­шения. Но он также вправе в любой момент отменить завещание и написать но­вое. А может и вовсе не упоминать, что уже состав­лял такой документ.

   Как пояснил директор юридической компании «На­ше дело» Вадим Прокопенко, как правило, основани­ем для оспаривания завещания служит недееспособность завещателя, например психическая болезнь. Споры по поводу завещаний также возникают, если в нем обделено лицо, которое имеет право на обязательную часть имущества.

   - При составлении подобных документов необхо­димо обращать внимание на все требования, к ним предъявляемые, - говорит Вадим Прокопенко. - Во-первых, завещание должно быть составлено в письменной форме, заверено нотариусом. Необходимо проверить его на соответствие нормам закона и морали, на наличие прав собственности завещателя на имущество, которое он завещает. Согласно отечественному законодательству, документ может всту­пить в силу при условии выполнения наследником определенного требования, например, обязательства получить высшее образование, родить ребенка, по­строить дом и др. В случае невыполнения условий завещания он утрачивает право на наследство. В заве­щании также могут быть ограничены права наследника в отношении определенного имущества. Напри­мер, наследник обязан разрешить проживать в завещанном ему доме определенному человеку. Завеща­тель может возложить на наследника обязанности неимущественного характера - совершения полезного поступка или определенного ритуала захоронения завещателя. Кроме того, действующим законодательством предусмотрен и такой экзотический вид завещаний, как секретное. Его содержание не раскрывается даже нотариусу. Оно оглашается исключительно после смерти завещателя.

ОТВЕТЫ НА ВОПРОСЫ КОНФЕРЕНЦИИ АССОЦИАЦИИ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ (10.04.2009)

1. Следует отметить, что для возбуждения дела о банкротстве по инициативе должника, последний должен выполнить ряд требований. При этом, фиктивное банкротство, а также доведение до банкротства являются уголовно наказуемыми деяниями. Поэтому, «пройти процедуру банкротства», с целью уклонения от долгов, сможет не каждое предприятие. В случае, если должник имеет непогашенные денежные обязательства, составляющие 300 и более минимальных зарплат Украины и не погашает долг более 3-х месяцев, кредитору следует самому инициировать дело о банкротстве. При этом, происходит приостановление всех исполнительных производств. Если должник уже находиться в состоянии процедуры банкротства, кредитору необходимо в месячный срок со дня публикации объявления о банкротстве подать заявление в суд. В процессе процедуры банкротства кредитор вместе с арбитражным управляющим имеет право принимать участие в анализе финансового состояния должника. С целью возврата задолженности необходимо обращать взыскание на активы должника, которые находятся в его собственности, а также на активы, которые могли быть фиктивно отчуждены должником с целью уклонения от погашения долга. Сделки по таким активам следует признавать недействительными. Часто, на практике, имеет место возбуждение уголовных дел в отношении должностных лиц должника, поскольку в их действиях могут просматриваться признаки мошенничества, доведение до банкротства, превышения служебных полномочий.

2. Цессия по долгам имеет привлекательность, как правило, лишь в том случае, когда должник является платежеспособным и есть гарантии того, что его платежеспособность не поменяется в худшую сторону (залог, поручительство и залог и др.). Гонорар коллектора в этом случае зависит от множества факторов и может варьироваться от 5 до 70 %.

3. Наиболее приемлемым в этом случае методом будет возбуждение уголовных дел по признакам мошенничества и доведения до банкротства. В этом случае срок исковой давности не применяется.

4. Взыскание крупных долгов без предоплаты является частым явлением в практике коллекторских компаний. Тем самым, коллекторские компании демонстрируют свою уверенность в результате. Авансирование, в этом случае, направляется лишь на компенсацию расходов коллекторских компаний, непосредственно связанных с взысканием долгов, например, командировки, оплата госпошлин и другое.

Вадим Прокопенко, директор юридической компании «Наша справа»

«ШТРАФ ЗА ЕВАКУАЦІЮ АВТО ПОВЕРТАЮТЬ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ»

 «ГАЗЕТА ПО-УКРАЇНСЬКИ».

Субота, 8 вересня 2007 р. № 162 (445)

    Своє авто киянин В'ячеслав Остаповець при­паркував біля Лісового ринку на вул. Братиславській о дру­гій годині пополудні. Повернувся за кілька хвилин. Бачить -  його "маз­ду" вже повантажили на автоева­куатор.

   - Я зупинився здати долари у вулич­ному пункті обміну, - пояснює. - Упо­рався не довше як за З хвилини.

   Евакуатори запропонували відкупити­ся за 350 грн. Обіцяли спустити машину і не виписувати квитанцій. В'ячеслав від­мовився.

   - Вирішив довести, що вони не пра­ві, - каже. - Я ж не залишав машину, а лише зупинився на пару хвилин.

   "Мазду" повезли на штраф-майданчик поблизу Севастопольської площі. В'яче­слав поїхав туди маршруткою. На штраф-майданчику йому видали копію протоко­лу і чек - уже на 650 грн. Ще вимагали 10 грн за стоянку, хоч легковик пробув там менш ніж годину.

   - Сказали, що везли мою машину че­рез Московський міст і намотали 50 кіло­метрів. Тому я повинен заплатити штраф 350 гривень -  за стоянку в забороненому місці, ще й 300 гривень за доставку, -  обурюється чоловік. -  У протоколі не­розбірливо написано прізвище інспекто­ра. А на чеку з переносного апарата є ли­ше загальна сума.

   Остаповець вирішив подати до суду на евакуаторів. Бо шкода втрачати гроші. Знаку "Стоянка заборонена" біля ринку він не бачив.

   - Нема тут що оскаржувати,  - комен­тує заступник директора підприємства "Київтранспарксервіс" Костянтин Красавін. - І кілометраж нарахували правильно. Автоевакуатор виїжджає зі штрафмайданчика й повертається туди ж.

   Тому відстань подвоюється. Евакуйо­вану машину везуть 15 кілометрів, а платити треба за 30. Такі закони.

   За першу добу на штрафмайданчику беруть 17 грн, за кожну наступ­ну  - 10 грн. Завантаження і виванта­ження авто також оплачує його власник. Вартість доставки на май­данчик залежить від об'єму двигуна і віку машини. Штраф чималий, зате іншим разом водій не кидатиме ма­шину де заманеться, вважає Красавін. Без автоевакуаторів рух зупи­ниться. Неправильно припарковані машини заважають прибирати доро­ги. Тому в Києві щодня евакуюють сотню легковиків.

   Автомобіліст має достатньо шансів перемогти в суді, запевняє юрист правової компанії "Наша справа" Вадим Прокопенко. Каже, Ос­таповець може довести, що лише зу­пинився, а не припаркувався на три­валий час. Відповідно до тлумачення тер­мінів у Правилах дорожнього руху, зупинкою є припинення руху тран­спортного засобу до 5 хвилин, — по­яснює юрист. — Отже, стоянка три­ває більш ніж 5 хвилин. Оскаржувати незаконну евакуацію автомобіля треба в прокуратурі і су­ді. Однак для цього потрібні свідки. - Крім того, у суді водій дає влас­ні пояснення, показує протокол,  - продовжує Вадим Прокопенко.  - Треба самостійно зробити замі­рювання відстані від ринку до штрафмайданчика. Або вимагати довідку про це в "Київавтодорі" чи у службі таксі. Евакуаторам доведеться поверну­ти несправедливо накладений штраф і відшкодувати моральні збитки.

Анна ІЛЬЮК