Стаття 22. Права та обов\'язки залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Стаття 22. Права та обов\’язки залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту

Стаття 22. Права та обов\’язки залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту

 Р о з д і л VI 
             ПРАВА, ОБОВ\’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НА 
                     ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ 
     Стаття 22. Права та обов\’язки залізниць, підприємств, установ 
                та організацій залізничного транспорту 
     Залізниці, підприємства, установи та організації залізничного 
транспорту загального користування мають право: 
     а) встановлювати межі зон підвищеної небезпеки; 
     б) у разі несвоєчасної  оплати  за  перевезення  стягувати  з 
вантажовідправників (вантажоодержувачів) пеню у розмірі і порядку, 
встановлених Статутом залізниць України; 
     в) вимагати  від  вантажовідправників  та  вантажоодержувачів 
безумовного  додержання  вимог  і  норм  щодо використання засобів 
механізації   навантажувально-розвантажувальних    робіт,    тари, 
спеціалізованих  контейнерів,  які виключають пошкодження рухомого 
складу,  споруд та пристроїв колійного господарства і забезпечують 
схоронність вантажів. 
     Права залізниць,    підприємств,   установ   та   організацій 
залізничного транспорту загального користування (перевізників)  на 
прийняті  до  перевезень  вантажі  захищаються  нарівні  з правами 
власників вантажу.  Перевізники мають  право  вимагати  повернення 
вантажу,  що перебуває в чужому незаконному володінні,  а також на 
відшкодування збитків,  заподіяних розкраданням, знищенням чи його 
псуванням (для можливості повернення власнику вантажу).
     У разі псування, знищення, розкрадання вантажу, власник якого 
невідомий,    шкода    компенсується    перевізнику   в   порядку, 
встановленому Статутом залізниць України.
     Перевізники зобов\’язані   забезпечувати:   своєчасне   якісне 
перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу  та  пошти; 
розвиток   інфраструктури   залізничного   транспорту   загального 
користування,  транспортних  послуг;  схоронність   вантажів,   що 
перевозяться;  охорону  навколишнього  природного  середовища  від 
шкідливого впливу залізничного транспорту загального користування.
     Відшкодування збитків    користувачам   послуг   залізничного 
транспорту загального користування  у  разі  порушення  договірних 
зобов\’язань здійснюється  в  порядку,  що  встановлюється Статутом 
залізниць  України  і контролюється центральним органом виконавчої 
влади в галузі транспортув.
     Перевізники не   мають   права   відмовляти   пасажирові   та 
відправникові вантажу в перевезенні,  крім випадків,  передбачених 
Статутом залізниць України. 
     Стаття 22-1. Обов\’язки пасажира і перевізника під час 
                  перевезення пасажира у міжнародному 
                  залізничному сполученні 
     Під час  перевезення  у  міжнародному залізничному сполученні 
пасажир зобов\’язаний  мати  належним  чином  оформлені  документи, 
необхідні  для  в\’їзду до держави прямування,  держав за маршрутом 
слідування, та пред\’явити їх перевізникові на його вимогу. 
     Перевізник    при   перевезенні   пасажира   у   міжнародному 
залізничному  сполученні, крім обов\’язків, передбачених статтею 22 
цього   Закону,   зобов\’язаний   до   початку  такого  перевезення 
перевірити   наявність   у   пасажира  паспортного  документа,  що 
посвідчує  особу  пред\’явника,  або документа, що його замінює, та 
відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред\’явив 
необхідні документи.
{   Частина   друга  статті  22-1  в  редакції  Закону  N  5099-VI 
( 5099-17 ) від 05.07.2012 } 
     Відмова  перевізника  від  договору міжнародного залізничного 
перевезення  пасажира, який на його вимогу не пред\’явив документи, 
зазначені  в  частині  другій  цієї  статті,  не  тягне  за  собою 
обов\’язок  перевізника відшкодувати пасажиру заподіяну у зв\’язку з 
цим шкоду.
{  Частина  третя  статті  22-1  із  змінами,  внесеними згідно із 
Законом N 5099-VI ( 5099-17 ) від 05.07.2012 } 
     За    невиконання   обов\’язку   перевірити   перед   початком 
перевезення   пасажира   у  міжнародному  залізничному  сполученні 
наявність  у  нього  документів,  зазначених у частині другій цієї 
статті,  що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира 
через   державний   кордон   України  без  необхідних  документів, 
перевізник несе відповідальність, передбачену законом.
{  Частина  четверта  статті  22-1  в  редакції  Закону  N 5099-VI 
( 5099-17 ) від 05.07.2012 } 
{  Закон  доповнено  статтею  22-1  згідно  із  Законом  N 2753-VI 
( 2753-17 ) від 02.12.2010 } 
     Стаття 23. Відповідальність   за    порушення    договірних 
                зобов\’язань під час перевезень 
     У разі  невиконання  або неналежного виконання зобов\’язань за 
договором про організацію перевезень вантажів  перевізники  несуть 
відповідальність   за  неповну  і  несвоєчасну  подачу  вагонів  і 
контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники – 
за  невикористання  наданих  транспортних  засобів  у  порядку  та 
розмірах,  що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники 
також  несуть  відповідальність  за  зберігання  вантажу,  багажу, 
вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі  одержувачу,  а 
також  за  дотримання  терміну  їх  доставки  в межах,  визначених 
Статутом залізниць України.
     За  незбереження  (втрату,  нестачу,  псування,  пошкодження) 
прийнятого   до   перевезень   вантажу,   багажу,    вантажобагажу 
перевізники  несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної 
шкоди,  якщо  не   доведуть,   що   втрата,   нестача,   псування, 
пошкодження виникли з не залежних від них причин. 
     Стаття 24. Відповідальність   за   пошкодження   транспортних 
                засобів 
     Відправники, одержувачі вантажів та власники під\’їзних  колій 
несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством 
України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, 
а  перевізники – за втрату і пошкодження транспортних засобів,  що 
їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди. 
     Стаття 25. Відшкодування  збитків,  заподіяних  залізничному 
                транспорту 
     Збитки, що  виникли  у разі порушення безперебійної роботи та 
безпеки руху на залізничному  транспорті  загального  користування 
внаслідок   блокування   його   комунікацій   та  інших  навмисних 
незаконних дій,  збитки за пошкодження та знищення  лісонасаджень, 
інженерних  споруд,  земляного  полотна  та  колій відшкодовуються 
винними юридичними та фізичними особами в  порядку,  передбаченому 
чинним законодавством України. 
     Стаття 26. Акти, претензії та позови 
     Обставини, які   можуть   служити   підставою   для  майнової 
відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, 
багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
     Вимоги вантажовідправників,  вантажоодержувачів, пасажирів до 
перевізників    щодо   порушених   прав   і   законних   інтересів 
розглядаються  в  претензійному  чи  позовному  порядку. ( Частина 
друга  статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV 
( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
     Порядок і  терміни  складання актів,  пред\’явлення і розгляду 
претензій  та  позовів  визначаються  Статутом  залізниць  України 
відповідно до чинного законодавства України. 
                         Р о з д і л VII 
                        ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ 
     Стаття 27. Мова  службового  діловодства  та  спілкування  на 
                залізничному транспорті 
     Службове діловодство, облікова, звітна, комерційна і технічна 
документація,  телеграфний  зв\’язок,  правова  і  науково-технічна 
інформація, а  також інформація і реклама на залізничних станціях, 
вокзалах,  у поїздах та  інших  місцях  обслуговування  пасажирів, 
службове   спілкування   на   підприємствах,   в   установах    та 
організаціях залізничного транспорту, пов\’язаних з рухом  поїздів, 
перевезенням пасажирів  і  вантажів,  здійснюються  відповідно  до 
чинного законодавства України про мови та міжнародних угод.