ГЛАВА 3. СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

ГЛАВА 3. СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ

ГЛАВА 3. СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ

ГЛАВА 3. СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ 
     Стаття 35. Суднові документи 
     Судно повинно мати такі основні суднові документи:
     свідоцтво про право плавання під Державним  прапором  України 
(судновий патент);
     свідоцтво про право власності на судно;
     класифікаційне свідоцтво;
     обмірне  свідоцтво  (для  суден,  що  підлягають   технічному 
нагляду класифікаційного товариства);
     свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;
     список осіб суднового екіпажу (суднова роль);
     список пасажирів, що перебувають на судні;
     судновий журнал;
     машинний журнал (для суден з механічним двигуном);
     санітарний журнал;
     суднове санітарне свідоцтво;
     пасажирське  свідоцтво,  якщо  судно  перевозить  більше   12 
пасажирів;
     дозвіл  на  право користування судновою радіостанцією, журнал 
(щоденник  радіослужби) та інші документи відповідно до Регламенту 
радіозв\’язку;
     свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для 
цілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15  цього 
Кодексу;
     журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря. 
     Список  осіб  суднового  екіпажу  (суднова   роль),    список 
пасажирів, судновий радіо- і машинний журнали ведуться за формою і 
правилами,  встановленими центральним органом виконавчої влади, що 
забезпечує  формування державної політики у сфері транспорту, а на 
риболовних  суднах  –  центральним  органом  виконавчої  влади, що 
забезпечує   формування   державної   політики   у  сфері  безпеки 
мореплавства суден флоту рибного господарства.
{  Зміни  до  частини  другої  статті  35  див. в Законі N 5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     Санітарний   журнал   ведеться   за   формою   і   правилами, 
встановленими  центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з 
центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування 
державної політики у сфері охорони здоров\’я.
{  Зміни  до  частини  третьої  статті  35 див. в Законі N 5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     Судна,  зареєстровані  в  Судновій  книзі  України,   замість 
документів,  зазначених  у  абзацах  другому  і  третьому  частини 
першої цієї статті, повинні мати судновий білет. 
     Судно, що плаває за кордон,  повинно  також  мати  документи, 
передбачені міжнародними договорами України.
{  Стаття  35  із  змінами, внесеними згідно із Законами N 3370-IV 
( 3370-15 ) від 19.01.2006, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
     Стаття 36. Винятки щодо наявності суднових документів 
     Судно, що несе спеціальну державну службу, а також  спортивне 
судно можуть не мати обмірного свідоцтва. Однак  місткість  судна, 
що несе спеціальну державну службу, може бути визначена  спрощеним 
способом з видачею відповідного посвідчення. 
     Судно, що плаває в портових або прибережних  водах,  може  не 
мати машинного і санітарного журналів, якщо  інше  не  встановлено 
правилами ведення цих журналів. 
     Стаття 37. Документи риболовних суден 
     Риболовне   судно,   що   підлягає  нагляду  класифікаційного 
товариства, крім документів, зазначених у статті 35 цього Кодексу, 
повинно мати міжнародне свідоцтво про безпеку риболовного судна. 
{  Текст  статті  37  в  редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 
16.10.2012 } 
     Стаття 38. Органи, що видають суднові документи 
     Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України і 
свідоцтво про право власності на судно видаються капітаном  порту, 
в  якому  судно  зареєстроване  у  Державному  судновому   реєстрі 
України. Судновий білет  видає  орган,  що  зареєстрував  судно  у 
Судновій книзі України. 
     Свідоцтво про придатність  до  плавання,  обмірне  свідоцтво, 
пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, свідоцтво про 
відповідність   спеціальним   вимогам  для  суден,  що  перевозять 
небезпечні вантажі, а також інші суднові документи, що передбачені 
міжнародними  договорами  України  з  питань безпеки мореплавства, 
видає  класифікаційне товариство за дорученням центрального органу 
виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики у 
сфері транспорту.
{  Зміни  до  частини  другої  статті  38  див. в Законі N 5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     З дозволу класифікаційного товариства окремі категорії  суден 
можуть не мати обмірного  свідоцтва  або  свідоцтва  про  вантажну 
марку. 
     Дозвіл  на право експлуатації суднової радіостанції видається 
національною  комісією,  що  здійснює державне регулювання у сфері 
зв’язку та інформатизації.
{   Частина  четверта  статті  38  в  редакції  Закону  N  5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     За  видачу  суднових документів, зазначених у статтях 35 і 37 
цього   Кодексу,   справляються  збори,  порядок  та  розмір  яких 
встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з 
центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування 
державної політики економічного розвитку.
{  Зміни  до  частини  п\’ятої  статті  38  див. в Законі N 5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
{  Стаття  38  із  змінами, внесеними згідно із Законами N 3370-IV 
( 3370-15 ) від 19.01.2006, N 2189-VI ( 2189-17 ) від 13.05.2010 } 
     Стаття 39. Дійсність суднових документів 
     Документи, зазначені  у  статті  35  цього  Кодексу,  повинні 
зберігатися на судні в оригіналах, за винятком свідоцтва про право 
власності  на  судно  і  суднового  білета,  що  можуть  бути    в 
нотаріально засвідченій копії. 
     Стаття 40. Визнання суднових документів іноземних суден 
     Визнання  обмірного  свідоцтва,   пасажирського    свідоцтва, 
дозволу  на  право  користування судновою радіостанцією, свідоцтва 
про  відповідність  спеціальним  вимогам  для суден, що перевозять 
небезпечні  вантажі, свідоцтва про вантажну марку судна, що плаває 
під іноземним прапором і заходить в порти України, здійснюється на 
підставі міжнародних договорів України. 
     Судно, що плаває під прапором іноземної держави і не має  при 
заходженні в порти України документів, вказаних у  частині  першій 
цієї  статті,  підлягає  обов\’язковому  огляду    з    визначенням 
місткості, пасажиромісткості, найменшої висоти надводного борту та 
огляду його радіостанції на тих же підставах,  що  й  судна,  які 
плавають під Державним прапором України. 
     У  разі  виникнення  сумніву  щодо  виконання  вимог  безпеки 
плавання будь-яким судном, що плаває під іноземним  прапором,  при 
заходженні в порти України, незалежно  від  наявності  відповідних 
документів, воно може бути піддано  огляду  в  порядку  технічного 
нагляду на  тих  же  підставах,  що  й  судна,  які  плавають  під 
Державним прапором України.
{  Стаття  40  із  змінами, внесеними згідно із Законами N 3370-IV 
( 3370-15 ) від 19.01.2006, N 2189-VI ( 2189-17 ) від 13.05.2010 } 
                       ГЛАВА 4. АРЕШТ СУДЕН 
     Стаття 41. Повноваження на арешт судна 
     Судно може бути арештоване чи звільнене з-під  арешту  тільки 
за   рішенням   суду,  господарського  суду  або  голови  Морської 
арбітражної комісії.
     Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в 
його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, 
зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна  в 
морському порту України.
     Арешт не  включає  заходів,  що  здійснюються  для  виконання 
рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності.
     Право  суду,  господарського  суду  або  Морської арбітражної 
комісії здійснювати арешт суден  згідно  з  частиною  першою  цієї 
статті не обмежує  прав  капітана  морського  порту  і  начальника 
морського порту щодо затримання  суден  в  порядку,  передбаченому 
статтями 80-82 і 91 цього Кодексу. 
     Стаття 42. Морські вимоги 
     Судно може бути арештоване тільки на морські вимоги.  Морська 
вимога – це вимога, що виникає з права власності та інших майнових 
прав на судно, будівництво  судна,  управління,  експлуатацію  або 
комерційне  використання  судна,  заставу  судна  чи    здійснення 
заходів, пов\’язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв\’язку з:
     1) заподіянням шкоди  в  результаті  втрати  або  пошкодження 
майна у зв\’язку з експлуатацією судна;
     2) заподіянням  шкоди  в  результаті  позбавлення  життя  або 
ушкодження здоров\’я на суші  або  на  воді  у  прямому  зв\’язку  з 
експлуатацією судна;
     3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу;
     4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів 
або виконання вимог будь-яких договорів про рятування;
     5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або 
спробу усунення загрози  заподіяння  шкоди, за  вжиття  запобіжних 
заходів чи здійснення аналогічних операцій;
     6) підняттям,  віддаленням  або  знищенням  судна,  що  стало 
уламками,  чи його вантажу та викликаними цим витратами;
     7) будь-яким договором використання або фрахтування судна;
     8) будь-яким договором перевезення вантажу або  пасажирів  на 
судні;
     9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під  час 
перевезення або у зв\’язку з ним;
     10) загальною аварією;
     11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів;
     12) буксируванням;
     13) постачанням  продуктів  харчування,  матеріалів,  палива, 
запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації  судна 
або утримання його;
     14) будівництвом, ремонтом, перебудовою  або  переобладнанням 
судна;
     15) зборами в порту, каналі та інших  судноплавних  водах,  а 
також у доці;
     16)  заробітною  платою  та  іншими  коштами,  що    належать 
капітану, членам командного  складу  та  іншим  членам  екіпажу  у 
зв\’язку з виконанням ними  своїх  службових  обов\’язків  на  борту 
судна, включаючи витрати на репатріацію  і  внески  за  соціальним 
страхуванням, що сплачуються від їх імені;
     17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються  щодо  судна 
капітаном, власником, фрахтувальником або агентом;
     18)  страховою  премією,  включаючи   внески    за    взаємне 
страхування, що сплачуються  стосовно  судна  його  власником  або 
фрахтувальником за бербоут-чартером;
     19)  будь-якою  комісійною,  брокерською    або    агентською 
винагородою, що сплачується  стосовно  судна  його  власником  або 
фрахтувальником за бербоут-чартером;
     20)  будь-яким  спором  про  право  власності  на  судно  або 
володіння ним;
     21) будь-яким спором між двома або кількома власниками  судна 
щодо використання судна і розподілу прибутку;
     22) заставою судна;
     23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу 
судна. 
     Стаття 43. Умови, за яких судно може бути арештовано 
     Судно, стосовно  якого  виникли  морські  вимоги,  може  бути 
арештовано тільки за наявності хоча б однієї з таких умов:
     а) вимога входить до категорії привілейованих вимог згідно  з 
пунктами 1, 2, 3-5 і 7 статті 359 цього Кодексу;
     б) вимога грунтується на зареєстрованій заставі судна;
     в) вимога стосується права власності на судно  або  володіння 
ним;
     г) вимога, не зазначена у підпунктах \”а\”,  \”б\”  і  \”в\”  цієї 
статті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності  на 
час виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою  і  є 
його власником на момент початку процедури, пов\’язаної  з  арештом 
судна;
     – фрахтувальник    судна    за    бербоут-чартером     несе 
відповідальність за цією вимогою  і  є  фрахтувальником  судна  за 
бербоут-чартером або власником його на момент  початку  процедури, 
пов\’язаної з арештом судна.
     Будь-яке судно або судна  можуть  бути  арештовані,  якщо  на 
момент початку процедури, пов\’язаної з арештом  судна  або  суден, 
вони перебувають у власності особи, яка несе  відповідальність  за 
морською вимогою і яка на час виникнення  вимоги  була  власником 
судна, стосовно якого морська вимога виникла, або  фрахтувальником 
такого  судна  за  бербоут-чартером,  тайм-чартером  або  рейсовим 
чартером.
     Це правило не застосовується до вимог про право власності  на 
судно чи володіння ним. 
     Стаття 44. Звільнення судна з-під арешту 
     Арештоване судно звільняється з-під  арешту  у  разі  надання 
забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього  за 
розміром.
     За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення 
морської  вимоги  суд,  господарський  суд  або Морська арбітражна 
комісія визначають форму і розмір забезпечення,  який  не  повинен 
перевищувати вартості судна.
     Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв\’язку 
з  наданням  забезпечення  морської  вимоги  не  означає  визнання 
відповідальності,  відмови  від  засобів  захисту  або  права   на 
обмеження відповідальності.
     Особа, яка  забезпечила  морську  вимогу  згідно  з  частиною 
першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або  в 
Морську арбітражну комісію з проханням про  зменшення,  зміну  або 
анулювання забезпечення. 
     Стаття 45. Подальший арешт 
     Судно, що було вже арештовано і звільнено з-під  арешту  або 
стосовно якого забезпечення морської вимоги уже було надано,  може 
бути арештовано знову або арештовано на ту ж морську  вимогу  лише 
за наявності хоча б однієї з таких умов:
     а) розмір забезпечення тієї ж вимоги,  одержаного  раніше,  є 
недостатнім за умов, що  загальний  розмір  забезпечення  морської 
вимоги не може перевищувати вартості судна;
     б) особа, яка вже надала  забезпечення  морської  вимоги,  не 
спроможна виконати своє зобов\’язання повністю або частково;
     в) судно, що вже було арештовано, або  забезпечення  морської 
вимоги, що вже було надано, було  звільнено  на  прохання  або  за 
згодою особи, яка заявила вимогу, при наявності для цього підстав;
     г) особа, яка заявила вимогу, не змогла вжити всіх необхідних 
заходів до того, щоб перешкодити звільненню.
     Будь-яке судно, яке могло бути арештовано  на  ту  ж  морську 
вимогу, не підлягає арешту, якщо:
     а) розмір забезпечення такої вимоги, що вже  отримана,  не  є 
недостатнім або
     б) не застосовуються правила, що містяться в  пунктах  \”б\”  і 
\”в\” частини першої цієї статті.
     Правила  цієї  статті  не  застосовуються  щодо   незаконного 
звільнення судна з-під арешту. 
     Стаття 46. Захист інтересів власника арештованого судна 
                або фрахтувальника його за бербоут-чартером 
     Особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність 
за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його 
за бербоут-чартером у результаті необгрунтованого арешту судна або 
надання надмірного забезпечення морської вимоги.
     Суд,   господарський  суд  або  голова  Морської  арбітражної 
комісії  можуть  як  умову  арешту  судна  або продовження арешту, 
накладеного  раніше, зобов\’язати особу, яка заявила вимогу про це, 
надати  забезпечення  морської  вимоги  в  розмірі  та  на умовах, 
визначених  судом  або  головою  Морської  арбітражної  комісії, у 
зв\’язку   з   будь-  якими  збитками,  що  можуть  бути  заподіяні 
власникові  судна  чи  фрахтувальникові його за бербоут-чартером в 
результаті    необгрунтованого   арешту   судна   або   надмірного 
забезпечення  морської  вимоги  і  за  що  така  особа  може нести 
відповідальність. 
Стаття 47. Арешт державних суден 
     Правила  цієї  глави  застосовуються  також  до  суден,    що 
перебувають  у  державній  власності  та    здійснюють    виключно 
комерційну діяльність.