МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

 Р О З Д І Л   V 
                  МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ 
                  ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА 
     Стаття 128. Організація морських перевезень вантажів 
     Умови морського перевезення вантажів визначаються договором.
     Морські  перевезення  для  державних  потреб  здійснюються  у 
порядку, встановленому чинним законодавством України.
     Перевізник і вантажовласник  у разі  необхідності  здійснення 
систематичних перевезень вантажів  можуть укладати  довготермінові 
договори про організацію морських перевезень. 
     Стаття 129. Морські перевезення транспортом загального 
                 користування 
     Морська транспортна організація загального користування:
     а)  зобов\’язана  прийняти  будь-який    запропонований    для 
перевезення вантаж, якщо на судні є  вільні  приміщення,  придатні 
для перевезення, і вантаж може  бути  перевезений  без  шкоди  для 
раніше прийнятих до перевезення вантажів;
     б) не вправі віддавати перевагу одному вантажовласнику  перед 
іншим стосовно приймання вантажів і умов перевезення, за  винятком 
випадків, передбачених чинним законодавством України;
     в) зобов\’язана публікувати тарифи  та  умови перевезень.
     Морська транспортна організація  загального  користування  не 
має права укладати договори з вантажовласниками про звільнення від 
відповідальності або її зменшення, яку відповідно до правил цього 
розділу  ця організація –  перевізник  повинна  нести  за  втрату, 
нестачу і пошкодження або прострочення у доставці вантажу. 
     Стаття 130. Заборона приймання вантажу до перевезення 
     Приймання вантажів до перевезення у визначених напрямках може 
бути  заборонено  тільки у виняткових випадках центральним органом 
виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики у 
сфері   транспорту,   з   повідомленням   про  це  заінтересованих 
організацій і Уряду України.
{  Зміни  до  частини  першої  статті  130 див. в Законі N 5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     У випадках явищ стихійного характеру, катастроф і аварій,  що 
викликали перерву в русі, а  також  у  разі  оголошення  карантину 
приймання вантажів може  бути  тимчасово  припинено  або  обмежено 
розпорядженням  начальника  порту  з негайним повідомленням про це 
центрального  органу  виконавчої  влади,  що забезпечує формування 
державної  політики у сфері транспорту, який встановлює термін дії 
заборони приймання вантажу і його обмеження та центрального органу 
виконавчої  влади,  що  забезпечує реалізацію державної політики у 
сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
{  Зміни  до  частини  другої  статті  130 див. в Законі N 5502-VI 
(  5502-17  )  від  20.11.2012;  із  змінами,  внесеними згідно із 
Законом N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     Заборона,  тимчасове  припинення  або  обмеження    приймання 
вантажу можуть бути введені  для  перевезень  у  певних напрямках, 
з визначених портів або у визначені порти. 
     Про заборону, тимчасове  припинення  чи  обмеження  приймання 
вантажу начальник порту негайно сповіщає відправників вантажів,  а 
при перевезенні вантажів у прямому змішаному або  прямому  водному 
сполученні – також і організації інших видів транспорту. 
     Стаття 131. Каботажні перевезення 
     Перевезення між  портами  України  здійснюються  суднами,  що 
плавають під Державним  прапором  України,  а  також  суднами,  що 
плавають під іноземним прапором за умови одержання на  це  дозволу 
центрального  органу  виконавчої  влади,  що забезпечує формування 
державної політики у сфері транспорту.
{  Зміни  до  статті  131  див. в Законі N 5502-VI ( 5502-17 ) від 
20.11.2012 } 
     Стаття 132. Міжнародні перевезення 
     Перевезення між портами України й іноземними  портами  можуть 
здійснюватися як  суднами,  що  плавають  під  Державним  прапором 
України, так і  за  умови  взаємності  суднами,  що  плавають  під 
іноземним прапором. 
          ГЛАВА 2. ДОГОВІР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ 
     Стаття 133. Поняття договору морського перевезення 
                 вантажу 
     За договором морського  перевезення  вантажу  перевізник  або 
фрахтівник зобов\’язується перевезти  доручений  йому  відправником 
вантаж з порту відправлення  в  порт  призначення  і  видати  його 
уповноваженій  на  одержання  вантажу  особі    (одержувачу),    а 
відправник  або  фрахтувальник    зобов\’язується    сплатити    за 
перевезення встановлену плату (фрахт).
     Фрахтувальником і фрахтівником визнаються  особи,  що  уклали 
між собою договір фрахтування судна (чартер). 
     Стаття 134. Доказ існування та зміст договору морського 
                 перевезення вантажу 
     Договір морського перевезення вантажу повинен бути  укладений 
у письмовій формі.
     Документами, що  підтверджують  наявність  і  зміст  договору 
морського перевезення вантажу,  є:
     1) рейсовий чартер – якщо договір  передбачає  умову  надання 
для перевезення всього судна, його частини  або  окремих  суднових 
приміщень;
     2) коносамент – якщо договір не передбачає умови,  зазначеної 
в пункті 1 цієї статті;
     3) інші письмові докази. 
     Стаття 135. Правовідносини перевізника і одержувача вантажу 
     Правовідносини  між  перевізником  і   одержувачем    вантажу 
визначаються коносаментом. Умови договору  морського  перевезення, 
не викладені в коносаменті, обов\’язкові  для  одержувача,  якщо  в 
коносаменті  зроблено  посилання  на  документ,  в   якому    вони 
викладені. 
     Стаття 136. Реквізити рейсового чартеру 
     Рейсовий  чартер   повинен    містити    основні  реквізити: 
найменування  сторін,  судна  і  вантажу,  порту  відправлення   і 
призначення (або місця направлення судна).  До  рейсового  чартеру 
можуть бути включені за згодою сторін інші умови  і  застереження. 
Рейсовий  чартер  підписується  фрахтівником   (перевізником)    і 
фрахтувальником або їх уповноваженими представниками. 
     Стаття 137. Докази приймання вантажу до перевезення 
     Після приймання вантажу до  перевезення  перевізник  вантажу, 
капітан  або  агент  перевізника  зобов\’язані  видати  відправнику 
коносамент,  який  є  доказом  прийому    перевізником    вантажу, 
зазначеного в коносаменті.
     Перевізник може видати інший,  ніж  коносамент,  документ  на 
підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ  є 
першорядним доказом укладання  договору  морського  перевезення  і 
приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.
     Коносамент складається на підставі  підписаного  відправником 
документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані,  зазначені  в 
пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу.
     Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки,  що 
виникли в  результаті  неправильності  або  неповноти  відомостей, 
зазначених у згаданому документі. 
     Стаття 138. Реквізити коносамента 
     У коносаменті зазначаються:
     1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на 
визначеному судні;
     2) найменування перевізника;
     3) місце приймання або навантаження вантажу;
     4) найменування відправника;
     5) місце призначення  вантажу  чи,  при  наявності  чартеру, 
місце призначення або направлення судна;
     6) найменування одержувача вантажу (іменний  коносамент)  або 
зазначення,  що  коносамент  видано  \”наказу  відправника\”,    або 
найменування  одержувача  з  зазначенням,  що  коносамент   видано 
\”наказу одержувача\” (ордерний  коносамент),  або  визначенням,  що 
коносамент видано на пред\’явника (коносамент на пред\’явника);
     7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи 
кількість та/або міра (маса, об\’єм), а  в  необхідних  випадках  – 
дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;
     7-1)   для   небезпечних  вантажів  –  найменування  вантажу, 
порядковий  номер  виробу  або  речовини  відповідно  до прийнятої 
Організацією  Об\’єднаних  Націй  системи,  клас  (підклас),  група 
сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група 
пакування  (якщо  визначена),  а  також   маса   нетто   вибухової 
речовини;
     8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або  зазначення, 
що фрахт повинен бути сплачений згідно з  умовами,  викладеними  в 
рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення,  що  фрахт 
повністю сплачено;
     9) час і місце видачі коносамента;
     10) кількість складених примірників коносамента;
     11) підпис капітана або іншого представника перевізника.
     Під час буксирування лісу в плотах дані, зазначені в пункті 7 
цієї  статті,  перевізником  не  перевіряються  і включаються   до 
коносамента на підставі письмової заяви відправника.
     Якщо  у  разі  перевезення  вантажів  наливом,  насипом   або 
навалом  дані,  зазначені  в  пункті  7  цієї  статті,  не  були 
перевірені,  перевізник  вправі  включити  їх  в   коносамент    з 
відповідним застереженням. Таке ж застереження може бути  зроблено 
перевізником під час перевезення різних вантажів у  тому  випадку, 
коли у нього є достатні  підстави  вважати,  що  дані,  згадані  в 
пункті 7 цієї статті, вказані відправником неточно або він не  мав 
розумної можливості їх  перевірити.  При  перевезенні  вантажів  у 
закордонному сполученні в коносамент можуть бути внесені за згодою 
сторін і інші умови та застереження.
{  Стаття  138  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2189-VI 
( 2189-17 ) від 13.05.2010 } 
     Стаття 139. Кількість примірників коносамента 
     Перевізник зобов\’язаний видати відправнику  на  його  бажання 
кілька примірників коносамента тотожного змісту, причому в кожному 
з них відмічається кількість  складених  примірників  коносамента. 
Після видачі вантажу по одному з  примірників  коносамента  решта 
примірників втрачає силу. 
     Стаття 140. Передача коносамента 
     Коносамент передається з дотриманням таких правил:
     1)  іменний  коносамент  може  передаватися    за    іменними 
передаточними написами або в іншій  формі  з  дотриманням  правил, 
установлених для передачі боргової вимоги;
     2) ордерний коносамент  може  передаватися  за  іменними  або 
бланковими передаточними написами;
     3)  коносамент  на  пред\’явника  може  передаватися    шляхом 
простого вручення. 
     Стаття 141. Повернення вантажу відправнику 
     Відправник має право  вимагати  повернення  вантажу  в  порту 
відправлення до відходу судна  або  видачі  вантажу  в  проміжному 
порту, або видачі не тій особі, що  зазначена  в  коносаменті,  за 
умови  пред\’явлення  всіх    виданих    відправнику    примірників 
коносамента або надання відповідного забезпечення і з  дотриманням 
правил  цього  Кодексу  про  відмову  від    договору    морського 
перевезення. Таке ж право  належить  кожному  законному  держателю 
всіх виданих відправнику вантажу примірників коносамента. 
     Стаття 142. Тарування і пакування вантажу 
     Вантажі,  що  потребують  тари  і  пакування  для запобігання 
втратам, нестачам і пошкодженню, повинні подаватися до перевезення 
у  тарі  та  пакуванні,  що  відповідають вимогам законодавства та 
забезпечують  повне  збереження  вантажів  у процесі перевезення і 
перевантаження.
     На кожному вантажному місці повинно  бути  нанесено  повне  і 
чітке маркірування, передбачене  правилами  морського  перевезення 
вантажів.
     Плоти повинні подаватися відправником у стані, що  відповідає 
встановленим правилам збивання, а за відсутності таких правил –  у 
стані, що забезпечує в цілості доставку плотів морем.
{  Стаття  142  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2189-VI 
( 2189-17 ) від 13.05.2010 } 
     Стаття 143. Морехідний стан судна 
     Перевізник зобов\’язаний завчасно, до початку рейсу,  привести 
судно в морехідний стан: забезпечити технічну придатність судна до 
плавання,  належним  чином  спорядити  його  і  забезпечити   всім 
необхідним, укомплектувати екіпаж, а також привести  трюми  і  всі 
інші приміщення судна, в яких  перевозиться  вантаж,  у  стан,  що 
забезпечує належне приймання, перевезення і збереження вантажу.
     Перевізник не несе  відповідальності,  якщо  він  доведе,  що 
неморехідний стан судна був викликаний недоліками,  які  не  могли 
бути виявлені  при  прояві  ним  належної  дбайливості  (приховані 
недоліки).
     Будь-які договори сторін, що суперечать частині  першій  цієї 
статті, недійсні. 
     Стаття 144. Документи на вантаж 
     Відправник  повинен  своєчасно  передати   перевізнику    всі 
документи стосовно вантажу,  як  того  вимагають  портові,  митні, 
санітарні та інші адміністративні правила.  Відправник  відповідає 
перед перевізником за  збитки,  заподіяні  внаслідок  несвоєчасної 
передачі, неправильності або неповноти цих документів. 
     Стаття 145. Заміна судна 
     Якщо вантаж повинен перевозитися на  визначеному  судні,  він 
може бути завантажений на інше судно тільки за згодою  відправника 
або фрахтувальника, за винятком випадків перевантаження  внаслідок 
технічної необхідності, що виникла після початку завантаження. 
     Стаття 146. Розміщення вантажу на судні 
     Вантаж розміщується на судні за  розсудом  капітана,  але  не 
може бути поміщений на палубі без письмової згоди відправника,  за 
винятком  вантажів,  перевезення  яких  на  палубі    допускається 
відповідно до чинних правил і звичаїв.
     Перевізник несе  відповідальність  за  правильне  розміщення, 
кріплення і сепарацію  вантажів  на  судні.  Вказівки  перевізника 
відносно завантаження, кріплення і сепарації  вантажу  обов\’язкові 
для юридичних і фізичних осіб, які виконують вантажні роботи. 
     Стаття 147. Перевезення вантажів в опломбованих приміщеннях 
     Вантажі  можуть  перевозитися  в  опломбованому  відправником 
ліхтері, судновому приміщенні або контейнері. 
     Стаття 148. Сталійний час 
     Термін, протягом якого вантаж повинен  бути  навантажений  на 
судно або  вивантажений  з  судна  (сталійний  час),  визначається 
угодою сторін, а за відсутності такої угоди – нормами,  прийнятими 
в порту навантаження (розвантаження). 
     Стаття 149. Контрсталійний час 
     Угодою  сторін  можуть  бути  встановлені  додатковий   після 
закінчення терміну  навантаження  (розвантаження)  час  очікування 
судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний  час)  і  розмір 
плати перевізнику за простій судна протягом  контрсталійного  часу 
(демередж),  а  також  винагорода  за   закінчення    навантаження 
(розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).
     За відсутності угоди  сторін,  передбаченої  частиною  першою 
цієї  статті,  тривалість  контрсталійного  часу  і  розмір  плати 
перевізнику за простій, а також розмір винагороди відправнику  або 
фрахтувальнику    за    дострокове    закінчення      навантаження 
(розвантаження) визначаються  відповідно  до  термінів  і  ставок, 
прийнятих у відповідному порту.
     За відсутності зазначених  ставок  розмір  плати  за  простій 
визначається витратами на утримання судна і екіпажу, а  винагорода 
за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється 
у половинному розмірі плати за простій. 
     Стаття 150. Надконтрсталійний час 
     Під час завантаження судна у разі закінчення  контрсталійного 
часу  перевізник  має  право  стягнути  завдані  йому    подальшою 
затримкою судна збитки і відправити судно в рейс, якщо навіть весь 
обумовлений вантаж  не  навантажено  на  судно  з  причин,  що  не 
залежать від перевізника. При цьому перевізник зберігає  право  на 
одержання повного фрахту. 
     Стаття 151. Приймання вантажу в разі затримки судна 
                 під навантаженням 
     У разі надання для перевезення вантажу    всього  судна
капітан не вправі відмовитись від приймання вантажу,  доставленого 
до закінчення сталійного або контрсталійного  часу,  якщо  сторони 
домовились про це,  навіть  якщо  приймання  і  укладення  вантажу 
можуть затримати судно понад встановлений термін. За кожний зайвий 
день  затримки  судна  понад   контрсталійний    час    відправник 
зобов\’язаний  відшкодувати перевізнику заподіяні збитки.
     У тих випадках, коли для перевезення вантажу  надано  не  все 
судно, капітан вправі до закінчення  погодженого  сталійного  (або 
сталійного  і  контрсталійного)  часу  відмовитися  від  приймання 
вантажу,  який  внаслідок  його  пред\’явлення із запізненням можна 
навантажити на судно належним чином і без шкоди для решти  вантажу 
не інакше як затримавши  судно.  При  цьому  перевізник  зберігає 
право на одержання повного фрахту.