Стаття 152. Вивантаження стороннього вантажу | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Стаття 152. Вивантаження стороннього вантажу

Стаття 152. Вивантаження стороннього вантажу

Стаття 152. Вивантаження стороннього вантажу 
     У разі надання для перевезення вантажу всього судна,  частини 
судна або окремих  суднових  приміщень  відправник  може  вимагати 
вилучення вантажу, що не належить йому,  з  поданого  йому  судна, 
частини судна чи суднового приміщення в порту  відправлення,  а  у 
випадку надання всього судна – у  будь-якому  порту  заходу.  Якщо 
сторонній вантаж не був своєчасно вилучений  з  судна,  відправник 
має  право  вимагати  відповідного  зменшення  фрахту,  а    також 
відшкодування завданих йому внаслідок цього збитків. 
     Стаття 153. Неправильно зазначений вантаж 
     Небезпечний  вантаж, щодо якого відправник подає недостовірну 
інформацію, може бути у будь-який час вивантажений або знищений чи 
знешкоджений  перевізником, як того будуть вимагати обставини, без 
відшкодування відправнику пов\’язаних із цим збитків.
     Відправник відповідає за всі  збитки,  заподіяні  перевізнику 
або третім особам у зв\’язку з перевезенням зазначеного вантажу.
     Фрахт за перевезення такого вантажу не повертається,  а  якщо 
він під час відправлення вантажу не був сплачений,  то  перевізник 
може стягнути його повністю.
{  Стаття  153  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2189-VI 
( 2189-17 ) від 13.05.2010 } 
    Стаття 154. Вивантаження небезпечного вантажу 
     Якщо навантажений з відома і за  згодою  перевізника  вантаж, 
зазначений у статті  153  цього  Кодексу,  стане  небезпечним  для 
судна, іншого вантажу або людей,  які  знаходяться  на  судні,  то 
перевізник вправі обійтися з  таким  вантажем  згідно  з  частиною 
першою статті 153 цього Кодексу. Відправник у  такому  випадку  не 
несе відповідальності перед перевізником за  збитки,  заподіяні  у 
зв\’язку з перевезенням зазначеного вантажу, за винятком  загальної 
аварії. Перевізник має право на  фрахт  у  розмірі,  пропорційному 
фактичній  дальності  перевезення  вантажу   до    моменту    його 
припинення. 
     Стаття 155. Відправлення судна з неповним вантажем 
     У разі, якщо відправнику надано для  перевезення  все  судно, 
перевізник зобов\’язаний на вимогу відправника відправити  судно  в 
плавання, навіть якщо не весь вантаж був навантажений.  Перевізник 
у цьому випадку зберігає право на повний фрахт. 
     Стаття 156. Відмова сторін від договору до відходу судна 
     Кожна із сторін вправі  відмовитися  від  договору  морського 
перевезення вантажу без відшкодування іншій  стороні  зв\’язаних із 
цим збитків у таких випадках, що виникли до відходу судна з порту:
     1) воєнних або інших дій, що  можуть  загрожувати  небезпекою 
захоплення судна або вантажу;
     2) блокади порту відправлення або призначення;
     3) затримання судна за розпорядженням властей з причин, що не 
залежать від сторін договору;
     4) залучення судна для спеціальних потреб держави;
     5) заборони керівництвом порту вивозу  з  порту  відправлення 
або  ввозу  в  порт  призначення   вантажу,    призначеного    для 
перевезення.
     Випадки, передбачені у пунктах 3, 5 цієї  статті,  не  можуть 
бути підставою для  відмови  від  договору  морського  перевезення 
вантажу без відшкодування іншій  стороні  збитків,  якщо  затримка 
передбачається короткочасною.
     У випадках, передбачених у цій  статті,  перевізник  не  несе 
витрат, пов\’язаних з розвантаженням. 
     Стаття 157. Відмова сторін від договору під час рейсу 
     Кожна із сторін  внаслідок  настання  будь-якої  з  обставин, 
зазначених у  статті  156  цього  Кодексу,  може  відмовитися  від 
договору  також  під  час  рейсу.  У  цьому  випадку    відправник 
відшкодовує перевізнику всі зазнані останнім витрати щодо вантажу, 
у тому числі  витрати, пов\’язані з розвантаженням, а  також  фрахт 
пропорційно фактичній дальності перевезення вантажу. 
     Стаття 158. Припинення договору без відмови сторін 
     Договір  морського  перевезення  вантажу  припиняється    без 
відмови сторін і без обов\’язку однієї відшкодувати іншій заподіяні 
припиненням договору збитки, якщо після укладення  договору  і  до 
відходу судна з місця навантаження внаслідок обставин, не залежних 
від сторін:
     1) судно загине або буде силоміць захоплене;
     2) судно буде визнане непридатним для плавання;
     3) загине вантаж, індивідуально визначений;
     4) загине вантаж, що визначається  родовими  ознаками,  після 
здачі його для навантаження, а відправник не встигне  здати  інший 
вантаж замість загиблого.
     Договір морського перевезення вантажів припиняється внаслідок 
зазначених обставин і під час рейсу, причому перевізнику  належить 
фрахт  пропорційно  фактичній  дальності  перевезення  виходячи  з 
кількості врятованого і зданого перевізником вантажу. 
     Стаття 159. Перешкоди щодо заходу в порт 
     Якщо внаслідок заборони властей,  стихійних  явищ  або  інших 
причин, не залежних від перевізника, судно не може  зайти  в  порт 
призначення, перевізник зобов\’язаний  негайно  повідомити  про  це 
відправника.
     Якщо  протягом  розумного  терміну  з    моменту    відправки 
повідомлення не  надійде  розпорядження  відправника  про  те,  як 
обійтися з вантажем, капітан вправі вивантажити вантаж в одному з 
найближчих портів за власним розсудом або повернути  цей  багаж  у 
порт відправлення, зважаючи на те, що, на думку капітана, є  більш 
вигідним для відправника.
     Якщо для  перевезення  вантажу  було  надано  не  все  судно, 
капітан повинен вивантажити вантаж, що не може бути доставлений  у 
порт  призначення,  в  іншому  порту  згідно   з    розпорядженням 
відправника. У  разі  неодержання  такого  розпорядження  протягом 
трьох діб  з  моменту  відправлення  повідомлення  капітан  вправі 
вивантажити  вантаж  в  одному  з  найближчих  портів  за  власним 
розсудом, повідомивши про це відправника. Капітан  вправі  зробити 
те ж  саме  і  в  тому  випадку,  коли  розпорядження  відправника 
неможливо виконати без збитку для  власників  інших  вантажів,  що 
знаходяться на судні.
     Відправник зобов\’язаний відшкодувати перевізнику всі витрати, 
пов\’язані  з  очікуванням  розпорядження   відправника    протягом 
розумного терміну, а також всі витрати  щодо  вантажу  і  сплатити 
фрахт пропорційно фактичній дальності перевезення вантажу. 
     Стаття 160. Термін доставки вантажу 
     Перевізник  зобов\’язаний  доставляти  вантажі  у  встановлені 
терміни, а  якщо  вони  не  встановлені,  –  у  звичайно  прийняті 
терміни. 
     Стаття 161. Девіація судна 
     Не  вважається  порушенням  договору  морського   перевезення 
вантажу будь-яке відхилення судна від  наміченого  шляху  з  метою 
рятування на морі людей, суден і вантажів, а  також  інше  розумне 
відхилення,  якщо  воно  не    викликане    неправильними    діями 
перевізника. 
     Стаття 162.  Видача вантажу 
     Вантаж видається в порту призначення:
     1)  за  іменним  коносаментом   одержувачу,    вказаному    в 
коносаменті, або особі, якій коносамент було передано  за  іменним 
передаточним написом або  в  іншій  формі  з  дотриманням  правил, 
установлених для передачі боргової вимоги;
     2) за ордерним  коносаментом  –  відправнику  або  одержувачу 
залежно від того, складений коносамент  \”наказу  відправника\”  або 
\”наказу одержувача\”, а в разі наявності у коносаменті передаточних 
написів – особі, зазначеній  в  останньому  з  неперервного   ряду 
передаточних написів, або  пред\’явникові  коносамента  з  останнім 
бланковим написом;
     3) за коносаментом на пред\’явника – пред\’явнику коносамента. 
     Стаття 163. Платежі при одержанні вантажу. 
                 Право притримання вантажу 
     Під час прийому вантажу одержувач  зобов\’язаний  відшкодувати 
витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за 
простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату 
за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті 
або іншому документі, на підставі якого перевозився  вантаж,  а  у 
випадку загальної аварії –  внести  аварійний  внесок  або  надати 
належне забезпечення.
     Перевізник може не видавати вантаж до сплати сум або  надання 
забезпечення, зазначених у частині першій цієї статті.
     Право притримання вантажу перевізник зберігає у випадку здачі 
його на склад, що не належить одержувачу,  за  умови  повідомлення 
власника складу про таке право.
     Після видачі  вантажу  одержувачу  перевізник  втрачає  право 
вимоги від відправника чи  фрахтувальника  платежів,  не  внесених 
одержувачем,  за  винятком  випадків,  коли  перевізник  не   зміг 
здійснити право притримання вантажу з незалежних від нього причин. 
{  Стаття  163  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 997-V 
( 997-16 ) від 27.04.2007 } 
     Стаття 164. Право застави на вантаж 
     Для забезпечення вимог, зазначених у  частині  першій  статті 
163 цього Кодексу, перевізник має  право  застави  на  вантаж,  що 
перевозиться.
     Право застави припиняється у випадках:
     1) видачі вантажу одержувачу;
     2) задоволення забезпечених заставою вимог перевізника;
     3) прийняття перевізником іншого належного забезпечення.
     Перевізник має право в порядку, передбаченому законодавством, 
продати вантаж, що є предметом застави, попередньо повідомивши про 
це відправника або фрахтувальника, а також одержувача.
     Із сум, виручених від реалізації вантажу, вимоги перевізника, 
зазначені  в  частині  першій   статті    163    цього    Кодексу, 
задовольняються після оплати судових витрат,  витрат,  пов\’язаних 
із збереженням і реалізацією вантажу.
     Якщо суми, вирученої від реалізації вантажу, недостатньо  для 
задоволення потреб, зазначених у частині першій статті  163  цього 
Кодексу, а також відсотків  і  збитків,  заподіяних  простроченням 
оплати,  перевізник  вправі  вимагати    від    відправника    або 
фрахтувальника суму, якої не вистачає. 
     Стаття 165. Огляд і перевірка кількості вантажу 
     Одержувач і перевізник  мають  право  (кожний)  вимагати  до 
видачі вантажу  огляду та/або перевірки його кількості.  Викликані 
цим витрати несе той, хто вимагав огляду вантажу та перевірки його 
кількості. 
     Стаття 166. Заява про нестачу або пошкодження вантажу 
     Якщо  під  час  прийому  вантажу,    що    перевозиться    за 
коносаментом, одержувач письмово не заявив перевізнику про нестачу 
або  пошкодження  вантажу,  то  вважається,  якщо  інше  не   буде 
доведено,  що  одержувач  отримав  вантаж   згідно    з    умовами 
коносамента.
    Якщо вантаж було оглянуто  і  перевірено  одержувачем
разом з перевізником, то одержувач може  не  робити  зазначеної  в 
першій частині цієї статті заяви.
     У випадку, якщо втрата, нестача або пошкодження не могли бути 
виявлені  при  звичайному  способі  приймання  вантажу,  то  заява 
перевізнику може бути  зроблена  одержувачем  протягом  трьох  діб 
після прийняття вантажу.
     Договори, що суперечать цій статті, недійсні. 
     Стаття 167. Здача незапитаного вантажу на зберігання 
     Якщо для перевезення вантажу було надано не  все  судно  і  в 
порту призначення одержувач не запитав цей вантаж, не розпорядився 
ним або відмовився від нього, перевізник вправі,  повідомивши  про 
це відправника, здати вантаж на зберігання на  склад  або  в  інше 
надійне місце за рахунок і на ризик відправника. 
     Якщо для перевезення вантажу було надано все судно,  капітан 
у разі неявки одержувача в  порту  призначення  або  у  разі  його 
відмови від приймання вантажу зобов\’язаний негайно повідомити  про 
це відправника. Вивантаження і здача вантажу на склад  проводяться 
капітаном  лише  після  закінчення   термінів    вивантаження    і 
контрсталійного часу і за умови, що в ці терміни не надійде іншого 
розпорядження відправника. Час, витрачений перевізником  на  здачу 
вантажу на зберігання, розглядається як простій судна. 
     Якщо протягом двох місяців з дня приходу судна в порт  зданий 
на зберігання вантаж не буде запитаний і  відправник  не  сплатить 
перевізнику всіх належних за це перевезення сум, перевізник вправі 
продати вантаж. Незапитаний  вантаж,  що  швидко  псується,  може 
бути проданий  і  до  закінчення  зазначеного  терміну.  Про  факт 
продажу вантажу перевізник повідомляє відправника. 
     У  морських  портах  України  терміни  і  порядок  зберігання 
вантажів  до  отримання  їх одержувачем визначаються правилами, що 
встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування  державної  політики  у  сфері  транспорту,  згідно  із 
статтею 3 цього Кодексу.
{  Зміни  до  частини четвертої статті 167 див. в Законі N 5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     Вантажі, що зберігаються у портах понад встановлені  терміни, 
підлягають продажу у порядку, встановленому чинним  законодавством 
України, з компенсацією портам витрат на зберігання відповідно до 
правил статті 169 цього Кодексу. 
     Стаття 168. Оплата зберігання несвоєчасно вивезеного вантажу 
     У разі скупчення  в  морських  портах  України  вантажів,  що 
перевозяться в  каботажі,  внаслідок  несвоєчасного  їх  вивезення 
одержувачами з вини останніх плата за зберігання  цих  вантажів  у 
портах може бути збільшена до трикратного розміру.
     Підвищена плата за зберігання вводиться  не  раніш  як  через 
добу після письмового повідомлення про це  юридичної  чи  фізичної 
особи, з якої передбачається стягнення підвищеної плати. 
     Стаття 169. Продаж незапитаного і зданого на зберігання 
                 вантажу 
     Суми, виручені від продажу вантажу, зазначеного в статті  167 
цього  Кодексу,  за  вирахуванням  сум,   належних    перевізнику, 
зараховуються на депозит перевізника для видачі за належністю.
     Якщо виручених від продажу вантажу сум виявиться  недостатньо 
для покриття належних перевізнику платежів і витрат, пов\’язаних із 
зберіганням  і  продажем  вантажу,  перевізник  вправі    стягнути 
недоодержані суми з відправника.
     Якщо протягом шести місяців з дня продажу  вантажу  ніхто  не 
заявить своїх прав на суму, виручену від його продажу, то ця сума, 
за  вирахуванням  належних  перевізнику  платежів,  надходить   до 
Державного  бюджету  України,  а  сума,  виручена   від    продажу 
бездокументного  вантажу,  –  в  доход  перевізника  на   покриття 
збитків, викликаних задоволенням вимог, зв\’язаних  з  втратою  або 
нестачею вантажів. 
     Стаття 170. Оплата фрахту 
     Всі  належні  перевізнику  платежі  сплачуються  відправником 
вантажу (фрахтувальником).
     У    випадках,    передбачених    договором       відправника 
(фрахтувальника) з перевізником, а при перевезенні  в  каботажі  – 
чинними на морському транспорті  України  правилами,  допускається 
переведення  платежів на одержувача.
     Одержувач  зобов\’язаний  при  прийманні   вантажу    сплатити 
перевізнику, якщо це не було зроблено  раніше  вантажовідправником 
(вантажоодержувачем), належний фрахт,  внести  плату  за  простій, 
відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов\’язані з вантажем, 
а у випадку загальної аварії – зробити аварійний внесок або надати 
належне забезпечення.
     Перевізник може не видавати вантаж до виплати сум або надання 
забезпечення, зазначених у частині третій цієї статті.