ГЛАВА 3. ДОГОВІР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

ГЛАВА 3. ДОГОВІР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА

ГЛАВА 3. ДОГОВІР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА

 ГЛАВА 3. ДОГОВІР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА 
     Стаття 184. Поняття договору морського перевезення 
                 пасажира 
     За  договором  морського  перевезення  пасажира    перевізник 
зобов\’язується перевезти пасажира і його  каютний  багаж  у  пункт 
призначення, а в разі здачі пасажиром  багажу  –  також  доставити 
багажу  в  пункт  призначення  і  видати  його  уповноваженій   на 
отримання  багажу  особі;  пасажир  повинен  сплатити  встановлену 
плату за проїзд, а при  здачі  багажу  –  і  плату  за  провезення 
багажу.
     Перевезення охоплює час перебування пасажира та його каютного 
багажу на судні, час посадки на судно і висадки, а також  доставки 
пасажира водним шляхом з берега на судно і назад,  якщо  плата  за 
доставку  входить  у  вартість  квитка  або  якщо    судно,    що 
використовується для цього допоміжного  перевезення,  було  надано 
перевізником.
     Перевезення іншого багажу, який не є каютним багажем, охоплює 
час з моменту прийняття його перевізником, службовцем або  агентом 
перевізника на березі або на борту судна до  моменту  його  видачі 
перевізником, службовцем або агентом перевізника. 
     Стаття 185. Сфера застосування договору морського 
                 перевезення пасажира 
     Правила цієї глави застосовуються до  перевезень  пасажира  і 
багажу, якщо:
     1) судно плаває під Державним прапором України;
     2) договір перевезення укладено в Україні;
     3) відповідно до договору перевезення місце відправлення  або 
призначення знаходиться на території України.
     Будь-які  угоди  сторін,  що  обмежують    права    пасажира, 
передбачені цією главою, є недійсними. 
     Стаття 186. Недійсність умов договору 
     Будь-яка умова договору, укладеного до виникнення  події,  що 
стала причиною смерті пасажира або ушкодження здоров\’я чи  втрати 
або пошкодження багажу, яка має своєю ціллю звільнити  перевізника 
від відповідальності перед пасажиром  або  встановити  меншу,  ніж 
зазначено у статті 194  цього  Кодексу  межу  відповідальності,  а 
також будь-яка умова, ціллю  якої  є  перенесення  тягаря  доказу, 
покладеного на перевізника,  є  недійсною.  Але  недійсність  цієї 
умови не тягне за собою  недійсності  договору  перевезення,  який 
продовжує регулюватися правилами цієї глави. 
     Стаття 187. Доказ укладення договору 
     Доказом укладення договору морського перевезення  пасажира  і 
сплати вартості  проїзду  є  виданий  перевізником  квиток.  Здача 
перевізнику багажу засвідчується багажною квитанцією. 
     Стаття 187-1. Особливості виконання договору міжнародного 
                   морського перевезення пасажира 
     Під час   міжнародного    морського    перевезення    пасажир 
зобов\’язаний мати належним чином оформлені документи для в\’їзду до 
держави прямування,  транзиту та пред\’явити їх перевізнику на його 
вимогу. 
     Перед початком  міжнародного  морського  перевезення пасажира 
перевізник   зобов\’язаний   перевірити   наявність   у    пасажира 
документів, необхідних для в\’їзду до держави прямування, транзиту, 
та відмовити у  перевезенні  пасажиру,  який  на  його  вимогу  не 
пред\’явив необхідні документи. 
     Відмова перевізника   у  міжнародному  морському  перевезенні 
пасажиру,  який на його вимогу не пред\’явив  документи,  необхідні 
для  в\’їзду  до  держави прямування,  транзиту,  не тягне за собою 
обов\’язок перевізника відшкодувати пасажиру заподіяну у зв\’язку  з 
цим шкоду.
{  Кодекс  доповнено  статтею  187-1  згідно  із Законом N 2753-VI 
( 2753-17 ) від 02.12.2010 } 
     Стаття 188. Відмова пасажира від договору 
     Пасажир має право в будь-який час до відходу судна,  а  після 
початку рейсу – в будь-якому порту, в який судно зайде для посадки 
або  висадки  пасажирів,  відмовитись  від   договору    морського 
перевезення. 
     Пасажир,  який  повідомив  перевізника  про    відмову    від 
перевезення, має право отримати назад плату  за  проїзд  і  провіз 
багажу  в  порядку  і  терміни,  встановлені  центральним  органом 
виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики у 
сфері транспорту.
{  Зміни  до  частини  другої  статті  188 див. в Законі N 5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     Якщо пасажир відмовився від перевезення не  пізніше  терміну, 
встановленого правилами перевезення, або не  з\’явився  до  відходу 
судна  через  хворобу,  або  відмовився  до  відходу  судна    від 
перевезення  з  цієї  ж  причини  з  пред\’явленням    відповідного 
документа або з причин,  що  залежать  від  перевізника,  пасажиру 
повертається вся внесена ним плата за проїзд і провіз багажу. 
     Стаття 189. Відмова перевізника від договору 
     Перевізник  має  право  відмовитися  від  договору  морського 
перевезення пасажира при настанні обставин, зазначених  у  пунктах 
1-4 статті 156 цього Кодексу.
     Договір  морського  перевезення  пасажира  припиняється   без 
відмови сторін при настанні обставин, зазначених у пунктах 1  і  2 
частини першої статті 158 цього Кодексу.
     У  разі припинення договору морського перевезення пасажира до 
відходу судна пасажиру повертається вся плата за проїзд  і  провіз 
багажу, а при припиненні договору після початку  рейсу  –  частина 
вказаної  плати  пропорційно  відстані,  перевезення  на  яку   не 
відбулося.
     Перевізник має право затримати відхід судна, змінити  маршрут 
перевезення, місце посадки або висадки  пасажира,  якщо  такі  дії 
будуть  необхідні  внаслідок  стихійного    лиха,    несприятливих 
санітарно-епідеміологічних умов у порту відправлення,  призначення 
або за маршрутом перевезення, а також інших подій і явищ, що не
залежать від перевізника і роблять неможливим  виконання  договору 
морського перевезення пасажира. 
     Стаття 190. Права пасажира 
     Пасажир має право:
     1)  провозити  з  собою безоплатно одну дитину віком до шести 
років без права зайняття нею окремого місця,  купувати  для  дітей 
віком  від  шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою 
ціною;
     2) перевозити з  собою  каютний  багаж  безкоштовно  в  межах 
установлених норм;
     3) здавати для перевезення багаж за плату за тарифом. 
     Про втрату або пошкодження багажу пасажир  повинен  направити 
письмове повідомлення перевізнику або його агенту:
     а) у випадку явного пошкодження каютного багажу –  до  або  в 
момент висадки пасажира;
     б) у випадку явного пошкодження іншого  багажу  –  до  або  в 
момент його видачі;
     в) у випадку втрати багажу або його  пошкодження,  яке  не  є 
явним, – протягом п\’ятнадцяти днів з дня висадки або з дня  видачі 
багажу, чи з того моменту, коли він повинен бути виданий. 
     Якщо пасажир не виконав вимог  цієї  статті,  то  вважається, 
оскільки не доведено протилежне, що  пасажир  одержав  свій  багаж 
непошкодженим. 
     Письмове повідомлення не  потрібне,  якщо  стан  багажу  було 
спільно визначено або перевірено в момент його отримання. 
     Багаж, не запитаний протягом  трьох  місяців  з  дня  приходу 
судна в  порт  призначення,  може  бути  реалізований  у  порядку, 
встановленому  центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування державної політики у сфері транспорту.
{  Стаття  190  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 997-V 
( 997-16 ) від 27.04.2007 } 
{  Зміни  до  частини  п\’ятої  статті  190 див. в Законі N 5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 
     Стаття 191. Страхування пасажира 
     Пасажир  за  договором   морського    перевезення    підлягає 
обов\’язковому страхуванню  від  нещасного  випадку  відповідно  до 
законодавства  України.  Сплачувана  пасажиром  страхова    премія 
входить у вартість квитка. 
     Стаття 192. Морехідний стан судна 
     Перевізник зобов\’язаний до початку перевезення привести судно 
у стан, придатний для плавання і безпечного перевезення пасажирів, 
завчасно  належним  чином  спорядити  його  і  забезпечити    всім 
необхідним для  плавання,  укомплектувати  екіпажем  і  утримувати 
судно в такому стані протягом усього  часу  морського  перевезення 
пасажирів. 
     Стаття 193. Відповідальність перевізника 
     Перевізник відповідає за шкоду,  заподіяну  внаслідок  смерті 
пасажира або ушкодження його здоров\’я, а також в результаті втрати 
або пошкодження багажу, якщо подія, внаслідок якої було  заподіяно 
шкоду, сталася під час  перевезення  і  була  наслідком  вини  або 
недбалості перевізника, його працівників,  агентів,  які  діють  у 
межах своїх службових обов\’язків.
     Перевізник відповідає за нестачу або  пошкодження  прийнятого 
до перевезення багажу, а також за прострочення  в  його  доставці, 
якщо  не  доведе,  що  нестача,  пошкодження  або  прострочення  в 
доставці сталися не з його вини.
     Перевізник   зобов\’язаний   забезпечити   схоронність  валізи 
(сумки),   особистих   речей  пасажира  (крім  дорогоцінностей  та 
грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці.
     Перевізник не відповідає за  втрату  чи  пошкодження  грошей, 
цінних  паперів,  дорогоцінних  металів  і    виробів    з    них, 
коштовностей, прикрас, виробів мистецтва або інших  цінностей,  за 
винятком випадків, коли такі цінності  були  здані  на  збереження 
перевізнику, який погодився їх зберігати в безпеці.  В  останньому 
випадку перевізник відповідає не вище межі, передбаченої  частиною 
четвертою статті 194 цього Кодексу.
     Якщо перевізник доведе, що вина або недбалість пасажира стали 
причиною або сприяли його смерті або ушкодженню  здоров\’я,  втраті 
або пошкодженню  його  багажу,  суд,  що  розглядає  справу,  може 
звільнити перевізника від відповідальності повністю чи частково.
     За    невиконання   обов\’язку   перевірити   перед   початком 
міжнародного  морського  перевезення  пасажира  наявність  у нього 
документів, необхідних для в\’їзду до держави прямування, транзиту, 
що  призвело  до  перевезення чи спроби перевезення пасажира через 
державний  кордон  України  без  необхідних документів, перевізник 
несе відповідальність, передбачену законом.
{  Стаття  193  із  змінами,  внесеними згідно із Законами N 997-V 
( 997-16 ) від 27.04.2007, N 2753-VI ( 2753-17 ) від 02.12.2010 } 
     Стаття 194. Межі відповідальності перевізника 
     У  випадку  смерті  пасажира  або  ушкодження  його  здоров\’я 
відповідальність перевізника ні в якому разі не  перевищує  175000 
розрахункових одиниць у відношенні перевезення в цілому.
     Відповідальність  перевізника  за  втрату  або    пошкодження 
каютного багажу ні в якому разі не  перевищує  1800  розрахункових 
одиниць на пасажира у відношенні перевезення в цілому.
     Відповідальність  перевізника  за  втрату  або    пошкодження 
автомашини, включаючи весь багаж, що перевозиться в автомашині  чи 
на ній, ні в якому разі не перевищує 10000  розрахункових  одиниць 
за автомашину щодо  перевезення в цілому.
     Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження іншого 
багажу, ніж той, що зазначено в  частинах  другій  і  третій  цієї 
статті, ні в якому разі не перевищує 2700 розрахункових одиниць на 
пасажира у відношенні перевезення в цілому.
     Перевізник і пасажир можуть шляхом точно вираженої  письмової 
угоди встановити більш високі межі відповідальності,  ніж  ті,  що 
передбачені частинами 1-4 цієї статті.
     Перевізник,  працівник  або  агент  перевізника  не    вправі 
скористатися межами відповідальності, встановленими в цій  статті, 
якщо буде доведено, що збиток заподіяно внаслідок дій або  упущень 
перевізника, працівника або  агента  перевізника,  скоєних  або  з 
наміром  заподіяти  цей  збиток,  або  через  самовпевненість    з 
усвідомленням можливого заподіяння збитку.