Міжнародна конвенція про вантажну марку 1966 року
Міжнародна конвенція про вантажну марку 1966 року
(укр/рос)
Дата підписання: 05.04.1966
Дата приєднання України: 21.09.1993
Дата набуття чинності для України: 25.01.1994
Договірні Уряди,
ПРАГНУЧИ встановити уніфіковані принципи і правила стосовно
граничного навантаження суден, що здійснюють міжнародні рейси, з
урахуванням необхідності збереження життя і майна на морі,
ВВАЖАЮЧИ, що найкращим шляхом досягнення цієї мети може бути
укладення Конвенції,
ПОГОДИЛИСЬ про нижченаведене:
Стаття 1
Загальні зобов\’язання за Конвенцією
(1) Договірні Уряди зобов\’язуються виконувати положення цієї
Конвенції та Додатків до неї, що складають невід\’ємну частину цієї
Конвенції. Будь-яке посилання на цю Конвенцію є одночасно і
посиланням на її Додатки.
(2) Договірний Уряд вживає всіх заходів, які можуть бути
необхідні для виконання цієї Конвенції.
Стаття 2
Визначення
Для цілей цієї Конвенції, якщо чітко не передбачене інше:
(1) \”Правила\” означають Правила, що додаються до цієї
Конвенції.
(2) \”Адміністрація\” означає уряд держави, під прапором якої
плаває судно.
(3) \”Схвалений\” означає схвалений Адміністрацією.
(4) \”Міжнародний рейс\” означає морське плавання з країни, до
якої застосовується ця Конвенція, до порту, розташованого за
межами такої країни, або навпаки. З цією метою кожна територія, за
міжнародні відносини якої відповідає Договірний Уряд, або на якій
Організація Об\’єднаних Націй має управляючу владу, розглядається
як окрема країна.
(5) \”Риболовне судно\” означає судно, що використовується для
лову риби, китів, тюленів, моржів або інших живих ресурсів моря.
(6) \”Нове судно\” означає судно, кіль якого вже закладено, або
яке знаходиться на подібній стадії будівництва на день чи після
набуття цією Конвенцією чинності для кожного Договірного Уряду.
(7) \”Існуюче судно\” означає судно, що не є новим.
(8) \”Довжина\” означає 96 відсотків загальної довжини судна,
взятої по ватерлінії при 85 відсотках мінімальної теоретичної
висоти борту, вимір якої від вершини горизонтального кіля, чи
довжину від носової частини форштевня до осі балера руля на
ватерлінії, залежно від того, що більше. На суднах, спроектованих
з диферентом, ватерлінія, по якій ця довжина вимірюється, має бути
паралельною конструктивній ватерлінії.
Стаття 3
Загальні положення
(1) Жодне судно, до якого застосовується ця Конвенція, не
може вирушити в море у міжнародний рейс після дати набуття
чинності цією Конвенцією, якщо воно не оглянуте, не має вантажних
марок і Міжнародного посвідчення 1966 року про вантажну марку або,
коли це доцільно, – Міжнародного посвідчення про вилучення
вантажної марки згідно з положеннями цієї Конвенції.
(2) Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає Адміністрації
встановити висоту надводного борту більше мінімальної, визначеної
згідно з Додатком I.
Стаття 4
Застосування
(1) Ця Конвенція застосовується до;
(a) суден, зареєстрованих в країнах, уряди яких є Договірними
Урядами;
(b) суден, зареєстрованих в територіях, на які поширюється
дія цієї Конвенції згідно з статтею 32; а також
(c) незареєстрованих суден, що плавають під прапором держави,
уряд якої є Договірним Урядом.
(2) Ця Конвенція застосовується до суден, що здійснюють
міжнародні рейси.
(3) Правила, що містяться в Додатку I, застосовуються
безпосередньо до нових суден.
(4) Існуючі судна, які не повністю відповідають вимогам
правил, що містяться в Додатку I, або якійсь їх частині, мають
відповідати, принаймні таким зменшеним відповідним вимогам, які
Адміністрація застосовувала до суден у міжнародних рейсах до
набуття чинності цією Конвенцією; підвищення надводних бортів на
таких суднах не може вимагатися ні в якому разі. Для того, щоб
мати право на будь-яке зменшення висоти надводного борту від тої,
що була встановлена раніше, існуюче судно має відповідати всім
вимогам цієї Конвенції.
(5) Правила, що містяться в Додатку II, застосовуються до
нових і існуючих суден, на які поширюється дія цієї Конвенції.
Стаття 5
Виключення
(1) Ця Конвенція не застосовується до:
(a) військових кораблів;
(b) нових суден довжиною менше 24 метрів (70 футів);
(c) існуючих суден валовою місткістю менше 150 реєстрованих
тонн;
(d) прогулянкових яхт, що не займаються торгівлею;
(e) риболовних суден.
(2) Конвенція не застосовується до суден, які плавають тільки
в:
(a) Великих Озерах Північної Америки та по річці Св.
Лаврентія в межах до прямої лінії, проведеної на сході від мису
Розвер до мису Уест-Поінт на острові Антікості, і далі в межах до
прямої лінії, проведеної від острова Антікості в північному
напрямку до меридіану 63 град. західної довготи;
(b) Каспійському морі;
(c) по річках Ла-Плата, Парана та Уругвай в межах до прямої
лінії, проведеної на сході між Пунта-Норта (Аргентина) і
Пунта-дель-Есте (Уругвай).
Стаття 6
Звільнення
(1) Судна, що знаходяться у міжнародному рейсі між двома
сусідніми портами двох або більше держав, можуть бути звільнені
Адміністрацією від виконання положень цієї Конвенції на час
перебування в такому рейсі, якщо уряди держав, в яких розташовані
так порти, погодяться, що безпечний характер чи умови здійснення
рейсу між цими портами роблять недоцільним або непрактичним
застосування положень цієї Конвенції до суден, що перебувають в
такому рейсі.
(2) Адміністрація може звільнити будь-яке судно, в якому
використані новітні характеристики, від виконання будь-яких
положень цієї Конвенції, якщо їх застосування може серйозно
перешкодити проведенню досліджень по вдосконаленню таких
характеристик і їх впровадженню на суднах, що здійснюють
міжнародні рейси. Будь-яке таке судно, однак, мусить відповідати
вимогам безпеки, які, на думку цієї Адміністрації, є адекватними
для використання судна за його призначенням, забезпечують загальну
безпеку судна і прийнятні урядам держав, до яких буде заходити
судно.
(3) Адміністрація, що дозволяє будь-які звільнення згідно з
пунктами (1) і (2) цієї статті, повідомляє Міжурядову морську
консультативну організацію (в подальшому \”Організація\”) про деталі
такого звільнення та його підстави, які Організація поширює серед
Договірних Урядів для інформації.
(4) Судно, що, як правило, не використовується у міжнародних
рейсах, але яке, у виключних обставинах, мусить здійснити один
міжнародний рейс, може звільнятися Адміністрацією від виконання
будь-яких вимог цієї Конвенції, якщо це судно відповідає вимогам
безпеки, які, на думку Адміністрації, є адекватними для рейсу, що
має здійснити це судно.
Стаття 7
Форс-мажор
(1) Судно, на яке не поширюються положення цієї Конвенції на
час його виходу в будь-який рейс, не підпадає під дію цих положень
на підставі будь-якого відхилення від наміченого маршруту через
негоду або будь-яку іншу причину форс-мажорного характеру.
(2) Застосовуючи положення цієї Конвенції, Договірні Уряди
належним чином враховують будь-яке відхилення або затримку судна,
викликану негодою або будь-якою іншою причиною форс-мажорного
характеру.
Стаття 8
Еквіваленти
(1) Адміністрація може дозволити встановити на судні
будь-який вузол, матеріал, пристрій, апарат або інше обладнання,
відмінні від тих, що вимагаються за цією Конвенцією, якщо
Адміністрація випробовуванням або іншим чином упевнюються в тому,
що вони є принаймні такими ж ефективними, як і вузли, матеріали,
пристрої, апарати чи інше обладнання, що вимагаються за цією
Конвенцією.
(2) Адміністрація, яка дозволяє установку на судні будь-якого
вузла, матеріалу, пристрою, апарата або іншого обладнання,
відмінних від тих, що вимагаються за цією Конвенцією, інформує про
це Організацію для поширення серед Договірних Урядів деталей такої
установки, разом із звітом про проведення будь-яких випробувань.
Стаття 9
Рішення з експериментальною метою
(1) Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає Адміністрації
приймати відносно судна, до якого застосовується ця Конвенція,
спеціальні рішення з експериментальною метою.
(2) Адміністрація, яка приймає таке рішення, інформує
Організацію про його деталі для поширення серед Договірних Урядів.
Стаття 10
Ремонт, перебудова і модернізація
(1) Судно, що зазнає ремонту, перебудови, модернізації і
зв\’язаного з цим спорядження, має продовжувати відповідати
принаймні тим вимогам, що ставилися до судна раніше. Існуюче судно
в такому випадку, як правило, повинно відповідати вимогам, що
стосуються нового судна, не меншим, ніж це було до ремонту.
(2) Ремонт, перебудова, модернізація капітального характеру і
зв\’язане з цим спорядження мають відповідати вимогам, що
стосуються нового судна, якщо Адміністрація вважає це доцільним і
практично здійсненним.
Стаття 11
Зони і райони
(1) Судно, до якого застосовується ця Конвенція, має
відповідати вимогам, що стосуються цього судна в зонах і районах,
визначених у Додатку II.
(2) Порт, що знаходиться на лінії, яка розділяє дві зони чи
два райони, розглядається як розташований в межах зони або району,
звідки судно випливає або куди воно припливає.
Стаття 12
Положення вантажної марки
(1) За винятками передбаченими в пунктах (2) і (3) цієї
статті, необхідні вантажні марки на бортах судна, що відповідають
порам року і зонам чи районам, в яких може перебувати судно, ні в
якому разі не можуть бути занурені на протязі всього часу, коли
судно відправляється у море, знаходиться у плаванні або ж
приходить у порт.
(2) Коли судно перебуває у прісній воді з густиною, що
дорівнює одиниці, відповідна вантажна марка може бути занурена на
величину прісноводного припуску, вказану у Міжнародному
посвідченні 1966 року про вантажну марку. Коли величина густини
відрізняється від одиниці, припуск має бути пропорціональним
різниці між 1,025 і фактичною густиною.
(3) Коли судно відходить з порту, що знаходиться на річці або
у внутрішніх водах, дозволяється більш глибоке навантаження, яке
відповідає вазі палива й інших матеріалів необхідних для вживання
між точкою відправлення і морем.
Стаття 13
Огляд, перевірка і нанесення вантажних марок
Огляд, перевірка і нанесення вантажних марок з метою
забезпечення виконання положень цієї Конвенції та звільнення від
їх виконання здійснюються співробітниками Адміністрації. Однак
Адміністрація може доручити огляд, перевірку і нанесення вантажних
марок або інспекторам, призначеним з цією метою, або організаціям,
що визнані нею. В кожному випадку відповідна Адміністрація
повністю гарантує повноту і ефективність огляду, перевірки і
нанесення вантажних марок.
Стаття 14
Первісні та періодичні огляди і перевірки
(1) Судно підлягає оглядам та перевіркам, наведеним нижче:
(a) огляд судна до введення в експлуатацію, що включає повну
перевірку його конструкцій і обладнання, якщо Конвенція
застосовується до цього судна. Такий огляд має забезпечувати, щоб
положення, матеріал і набір корпусу судна повністю відповідали
вимогам цієї Конвенції.
(b) Періодичний огляд через відрізки часу, що встановлені
Адміністрацією і не перевищують п\’яти років, який повинен
забезпечувати, щоб конструкція, обладнання, положення, матеріал і
набір корпусу судна повністю відповідали вимогам цієї Конвенції.
(c) Періодична інспекція кожного року в межах трьох місяців
до чи після річниці видачі посвідчення з метою перевірки, що
корпус судна чи його надбудова не зазнали змін, які можуть
вплинути на розрахунки положення вантажної марки, а також з метою
перевірки робочого стану вузлів і пристроїв для:
(i) закриття отворів;
(ii) леєрів;
(iii) штормових пориків; та
(iv) засобів доступу до приміщень команди.
(2) Проведення періодичних перевірок, які передбачені у
пункті (1)(c) цієї статті, підтверджується відповідним записом у
Міжнародному посвідченні 1966 року про вантажну марку або
Міжнародному посвідченні про вилучення для вантажної марки, яке
видається судну згідно з пунктом (2) статті 6 цієї Конвенції.
Стаття 15
Підтримання стану після огляду
Після огляду судна згідно з статтею 14, будь-які зміни в його
конструкції, обладнанні, положенні, матеріалі або наборі корпусу
судна, охоплених оглядом, робляться тільки з дозволу
Адміністрації.
Стаття 16
Видача посвідчень
(1) Міжнародне посвідчення 1966 року про вантажну марку
видається кожному судну, яке було оглянуте і на бортах якого
нанесені вантажні марки згідно з цією Конвенцією.
(2) Міжнародне посвідчення про вилучення для вантажної марки
видається будь-якому судну, звільненому від виконання Конвенції
згідно з пунктами (2) чи (4) статті 6.
(3) Такі посвідчення видаються Адміністрацією або будь-якою
особою чи організацією, уповноваженою нею належним чином. У
кожному випадку Адміністрація повністю відповідає за посвідчення.
(4) Незважаючи на інші положення цієї Конвенції, будь-яке
міжнародне посвідчення про вантажну марку, чинне на момент набуття
чинності цією Конвенцією по відношенню до уряду держави, під
прапором якої плаває судно, залишається дійсним протягом двох
років або поки воно не втратить своєї сили, залежно від того, який
строк буде коротшим. Після цього судно повинно мати Міжнародне
посвідчення 1966 року про вантажну марку.
Стаття 17
Видача посвідчень іншим урядом
(1) Договірний Уряд може, на прохання іншого Договірного
Уряду, провести огляд судна і, за умовою дотримання судном
положень цієї Конвенції, видає чи уповноважує видати оглянутому
судну Міжнародне посвідчення 1966 року про вантажну марку згідно з
цією Конвенцією.
(2) Копія посвідчення, копія оглядового звіту, що
використовується для розрахунку надводного борту, а також копія
розрахунків передаються урядові, що звернувся з проханням про
огляд, якомога швидше.
(3) У посвідченні, що було видане таким чином, має бути
відмічено, що воно було видане на прохання уряду держави, під чиїм
прапором плаває або буде плавати судно, і воно має таку ж силу і
таке ж визнання, що і посвідчення, видане згідно з статтею 16.
(4) Міжнародне посвідчення 1966 року про вантажну марку не
видається судну, що плаває під прапором держави, уряд якої не є
Договірним Урядом.
Стаття 18
Форма посвідчення
(1) Посвідчення складається офіційною мовою або мовами
країни, що його видала. Якщо офіційна мова не є англійською або
французька, текст посвідчення містить переклад на одну з цих мов.
(2) Форма посвідчення відповідає одному з зразків, наведених
у Додатку III. Упорядкування друкованої частини кожного зразка
посвідчення має відтворюватися в кожному виданому посвідченні та в
його засвідчених копіях.
Стаття 19
Строк чинності посвідчень
(1) Міжнародне посвідчення 1966 року про вантажну марку
видається на період, який визначається Адміністрацією і який не
перевищує п\’яти років з дня видачі.
(2) Оскільки, після періодичного огляду, передбаченого в
пункті (1)(b) статті 14, нове посвідчення не може бути видане
судну до закінчення строку чинності посвідчення, виданого раніше,
особа чи організація, що здійснює огляд, може поновити чинність
первинного посвідчення на строк, який не перевищує п\’яти місяців.
Це подовження строку фіксується у посвідченні і дозволяється лише
тоді, коли у конструкції, обладнанні, положенні, матеріалі чи
наборі корпусу судна не було ніяких змін, які впливають на
надводний борт судна.
(3) Міжнародне посвідчення 1966 року про вантажну марку
анулюється Адміністрацією у таких випадках:
(a) в корпусі і надбудовах судна зроблені істотні зміни, які
вимагають збільшення надводного борту;
(b) засоби і пристрої, згадані у підпункті (c) пункту (1)
статті 14, не підтримуються і робочому стані;
(c) проведення перевірки судна, передбаченої в підпункті (c)
пункту (1) статті 14, не зафіксоване в посвідченні;
(d) міцність конструкції судна зменшена до такого рівня, що
судно вважається небезпечним.
(4) (a) Строк дії Міжнародного посвідчення про вилучення для
вантажної марки, виданого судну Адміністрацією згідно з пунктом
(2) статті 6, не перевищує п\’яти років з дня його видачі.
Відповідні записи в таке посвідчення, його поновлення та
анулювання здійснюються згідно з процедурою, передбаченою у цій
статті для Міжнародного посвідчення 1966 року про вантажну марку.
(b) Строк дії Міжнародного посвідчення про вилучення
вантажної марки, що видається судну згідно з пунктом (4) статті 6,
обмежується одним рейсом, на який воно видається.
(5) Посвідчення, видане судну Адміністрацією, втрачає
чинність у момент передачі такого судна під прапор іншої держави.
Стаття 20
Визнання посвідчень
Посвідчення, видані в межах компетенції Договірного Уряду
згідно з цією Конвенцією, визнаються іншими Договірними Урядами і
розглядаються для всіх цілей, охоплених цією Конвенцією, як такі,
що мають однакову чинність з посвідченнями, виданими цими урядами.
Стаття 21
Контроль
(1) Судна, що мають посвідчення, видане згідно з статтею 16
чи статтею 17, знаходячись в портах інших Договірних Урядів, мають
проходити контроль, який здійснюється офіційними особами, належним
чином уповноваженими цими урядами. Договірні Уряди забезпечують
проведення такого контролю, коли він є доцільним і практично
здійсненим, з метою перевірки наявності на борту судна чинного
посвідчення, виданого згідно з цією Конвенцією. Якщо на борту
судна є чинне Міжнародне посвідчення про вантажну марку (1966
рік), такий контроль обмежується визначенням того, що:
(a) судно не завантажене поза межами, дозволеними
посвідченням;
(b) положення вантажної марки на судні відповідає
посвідченню; і
(c) судно не зазнало таких істотних змін щодо питань,
викладених в підпунктах (a) і (b) пункту (3) статті 19, які
роблять його явно непридатним для здійснення морського плавання
без загрози для людського життя. Якщо на борту судна є чинне
Міжнародне посвідчення про вилучення для вантажної марки, такий
контроль обмежується визначенням виконання всіх умов, передбачених
цим посвідченням.
(2) Якщо такий контроль здійснюється згідно з підпунктом (c)
пункту (1) цієї статті, він здійснюється тільки у разі
необхідності для забезпечення того, щоб судно не вийшло в море,
поки воно не зможе гарантувати пасажирам чи команді безпеку на
морі.
(3) Якщо контроль, передбачений в цій статті, потребує
будь-якого втручання, офіційна особа, що виконує такий контроль,
негайно інформує у письмовій формі консула або дипломатичного
представника держави, під прапором якої плаває судно, про таке
втручання і про всі обставини, за яких воно буде визнане
необхідним.
Leave a Reply