XХI. Домовленості перевізників

1. Ці Правила поширюються на перевезення, які здійснюються згідно з комерційними угодами між перевізниками (відомі як угоди про \”спільне використання кодів\” (codesharing), перевезення за угодою \”інтерлайн\” (interline)), навіть якщо у квитку визначений інший перевізник, ніж той, що фактично здійснює перевезення. Якщо існує будь-яка така комерційна угода, то перевізник (його агент з продажу) має надати пасажиру під час здійснення бронювання перевезення інформацію про те, який перевізник є договірним, а який фактично здійснює перевезення. Під час реєстрації пасажира на рейс ця інформація надається фактичним перевізником або його уповноваженим агентом з обслуговування в аеропорту відправлення.

2. Якщо пасажир уклав договір про повітряне перевезення з наданням додаткових оплачених послуг, то за ненадання таких послуг перевізник відповідає перед пасажиром, яка обмежена розміром суми, сплаченої за ненадані послуги.

3. Перевізник не відповідає за послуги з перевезення (перенесення) багажу, надані третіми особами, з якими перевізник не уклав комерційних угод. Якщо перевізник самостійно передбачає та виконує операції з перевезення (перенесення) багажу пасажирів, то ці Правила застосовуються і до таких послуг. Послуги з перевезення (перенесення) багажу, що надаються перевізником додатково, оплачує пасажир.

XХII. Послідовні перевізники

1. Перевезення, яке здійснюватиметься кількома послідовними перевізниками, вважається єдиним перевезенням, якщо з початку перевезення ці перевізники розглядали таку операцію як єдине перевезення і таке перевезення було оформлено складеним квитком.

2. У разі здійснення єдиних перевезень кожний перевізник, який приймає до перевезення пасажирів і багаж (вантаж), підпадає під дію цих Правил і розглядається як одна із сторін договору перевезення, оскільки такий договір стосується частини перевезення, що здійснюється під контролем певного перевізника.

3. Перевізник, що видав квиток, або перший перевізник, зазначений у квитку чи в складеному квитку, не відповідає за недоліки у перевезенні, що сталися на ділянці (ділянках) перевезення іншого (інших) перевізника (перевізників), у тому числі й у частині затримки в перевезенні пасажира чи багажу.

4. У разі знищення, втрати, пошкодження, затримки в перевезенні багажу пасажир має право подати позов до першого чи останнього перевізника, а також до перевізника, який виконував перевезення, під час якого сталися знищення, втрата, пошкодження, затримка в перевезенні.

5. Якщо неможливо визначити перевізника, який здійснював перевезення, під час якого сталися знищення, втрата, пошкодження, затримка в перевезенні багажу, то відповідатимуть перед пасажиром перевізники, які брали участь у перевезенні, – усі разом чи кожний окремо, у межах вини кожного з них.

XХIII. Змішані перевезення

1. Період часу повітряного перевезення не включає будь-які перевезення наземними, морськими (річковими) видами транспорту, що здійснені поза зоною аеропорту. Однак, якщо таке перевезення здійснюється на виконання договору перевезення з метою посадки, висадки, завантаження, видачі, перевантаження, будь-яка шкода, до доведення протилежного, вважається наслідком події, що мала місце у період часу повітряного перевезення. Якщо без згоди пасажира перевізник повністю або частково замінює перевезення, яке за договором сторін має бути здійснене повітряним транспортом, на перевезення будь-яким іншим видом транспорту, таке перевезення іншим видом транспорту вважається перевезенням, що здійснене у період часу повітряного перевезення.

2. У разі змішаних перевезень, що здійснюються частково повітряним і частково будь-яким іншим видом транспорту, положення цих Правил з урахуванням пункту 1 цього розділу застосовуватимуться лише до повітряного перевезення.

3. Будь-яке положення цих Правил не забороняє сторонам у разі змішаних перевезень включити у квиток положення, що стосуються перевезень іншими видами транспорту, за умови, що положення цих Правил застосовуватимуться лише до повітряних перевезень.

4. Перевезення іншими видами транспорту з урахуванням пункту 1 цього розділу буде пропонуватися авіакомпанією лише як агентом такого іншого перевізника, навіть якщо у квитку таке перевезення буде зазначено під кодом авіакомпанії.

Відповідальність авіакомпанії за будь-яке неналежне перевезення пасажира, знищення, втрату, пошкодження, затримку в перевезенні багажу, які сталися у період перевезення такими іншими видами транспорту, обмежуватиметься сумою, сплаченою пасажиром за таке перевезення.

XХIV. Повітряне перевезення, що виконується не перевізником за договором

1. Положення цього розділу застосовуються тоді, коли особа (далі – перевізник за договором) як основна сторона укладає договір перевезення з пасажиром або з особою, яка діє від імені пасажира, а інша особа (далі – фактичний перевізник) як уповноважений перевізник за договором здійснює все перевезення або його частину, але не є стосовно такої частини послідовним перевізником у розумінні розділу XXIІ цих Правил.

2. У разі здійснення перевезень, передбачених пунктом 1 цього розділу, перевізник за договором підпадає під дію цих Правил відносно всього перевезення, а фактичний перевізник – лише відносно того перевезення, що він здійснює.

3. Розмір відповідальності фактичного перевізника і перевізника за договором обмежений нормами, встановленими цими Правилами.

XХV. Чартерні перевезення

1. Виконання чартерних рейсів регламентується відповідними авіаційними правилами України. Перевізник, що здійснює виконання чартерних рейсів, під час укладання угоди із замовником про виконання чартерних рейсів повинен передбачити надання послуг та відшкодування, що передбачені цими Правилами.

Квитки на чартерні рейси не дійсні до моменту сплати перевізнику, що фактично виконує рейс, вартості виконання чартерного рейсу.

Повернення сум та підтвердження бронювання здійснюються відповідно до умов укладеного між перевізником та замовником рейсу договору.

2. Квитки на чартерні рейси є дійсними тільки на перевезення у дати і на рейси, які зазначені у квитках. Залежно від наявності вільних місць замовник чартерного рейсу може змінити дати вильоту та повернення рейсу за умови, що такі зміни погоджені замовником рейсу (туроператором – перевізником за договором) з пасажирами та фактичним перевізником (виконавцем рейсу).

3. Квитки на чартерні рейси передбачають обмеження (або виключають) права пасажира змінити або анулювати бронювання. Квитки на чартерні рейси, згідно з якими оплачено туристичну подорож з оплатою всіх послуг (переліт в прямому і зворотному напрямках, трансфер, проживання у готелі, харчування), можуть передбачати додаткові умови і обмеження, встановлені перевізником за договором для подорожі, який включає усі обмеження.

4. До чартерного перевезення не застосовуються положення, зазначені в главах 4, 5 розділу IV, розділах V, VI, главах 1, 4 розділу VII, розділі ХIХ цих Правил.

ХХVІ. Адміністративні формальності

Глава 1. Документи для подорожі

1. Пасажир відповідає за одержання всіх необхідних для подорожі документів: віз, дозволів, довідок тощо, а також за виконання всіх застосованих законів щодо виїзду, в\’їзду та транзиту країни відправлення, прибуття та транзиту. Перевізник не відповідає перед пасажиром за наслідки того, що пасажир не одержав такі документи або візи чи не виконав такі застосовані закони.

2. На вимогу перевізника пасажир має пред\’явити уповноваженим особам перевізника, представникам відповідних державних органів усі документи на виїзд, в\’їзд, транзит, щодо стану здоров\’я та інші документи, що вимагаються застосованими законами, та дозволити перевізнику зробити і залишити в себе їх копії або будь-яким іншим чином залишити в себе дані, що містяться у відповідних документах. Перевізник має право відмовити в перевезенні пасажиру, який не виконав застосовані закони або документи якого не оформлені належним чином.

Глава 2. Відмова у в\’їзді в країну

1. Перевізник не відповідає за відмову пасажиру у в\’їзді в країну.

2. Пасажир повинен на вимогу перевізника або державних органів сплатити відповідний тариф за перевезення у зворотному напрямку, якщо від нього вимагатиметься повернутися у місце відправлення або інше місце у зв\’язку з відмовою країни прямування прийняти такого пасажира, незалежно від того, чи є ця країна місцем призначення або транзитною країною. Перевізник може використати на оплату такого перевезення кошти з будь-яких раніше сплачених пасажиром перевізнику коштів, що залишилися у розпорядженні перевізника за невикористане перевезення, або будь-яких коштів пасажира, які перебувають у розпорядженні перевізника.

3. Перевізник має право не повертати суми, сплачені пасажиром за здійснене перевезення до місця, де було відмовлено пасажиру у в\’їзді, або місця депортації.

Глава 3. Відповідальність пасажира

1. Якщо від перевізника вимагатиметься сплатити або депонувати будь-яку суму, сплатити штраф чи забезпечити фінансову гарантію у зв\’язку з тим, що пасажир не виконав вимог застосованих законів, або не пред\’явив необхідних документів для подорожі, або пред\’явив підроблені документи чи документи, які містять неправдиву інформацію, то пасажир повинен на вимогу перевізника відшкодувати йому сплачену або депоновану суму та пов\’язані з цим інші витрати перевізника.

2. Перевізник має право використати для покриття таких витрат будь-які раніше сплачені пасажиром перевізнику кошти, що залишилися у розпорядженні перевізника за невикористане перевезення, або будь-які кошти пасажира, які перебувають у розпорядженні перевізника, або може відмовити у перевезенні, якщо пасажир не відшкодував перевізнику такі витрати.

Глава 4. Митний контроль, контроль на безпеку, паспортний контроль та інші види контролю

1. Під час виконання міжнародних перевезень пасажири, їх зареєстрований багаж і ручна поклажа обов’язково проходять контроль на безпеку і паспортний контроль, а також на вимогу митних та інших уповноважених органів інші види контролю.

2. Під час виконання внутрішніх перевезень пасажир, його зареєстрований багаж і ручна поклажа обов’язково проходять контроль на безпеку та на вимогу інших уповноважених органів інші види контролю.

XХVII. Відповідальність перевізника та розмір компенсації за заподіяну шкоду

Глава 1. Загибель і тілесне ушкодження пасажирів. Пошкодження багажу

1. Перевізник відповідає за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, тільки за умови, що подія, яка стала причиною загибелі або ушкодження, відбулася на борту повітряного судна або під час посадки чи висадки пасажира.

2. Перевізник відповідає за шкоду, заподіяну в разі знищення, утрати або пошкодження зареєстрованого багажу, лише за умови, що випадок, який став причиною знищення, утрати або пошкодження багажу, мав місце на борту повітряного судна або тоді, коли перевізник був відповідальним за збереження зареєстрованого багажу, однак перевізник не відповідає за пошкодження багажу внаслідок його дефекту, якостей чи вад. Стосовно незареєстрованого багажу, у тому числі особистих речей пасажира, перевізник відповідає, якщо шкода заподіяна з його вини або з вини його працівників чи агентів з обслуговування.

3. Якщо перевізник визнає втрату зареєстрованого багажу або якщо зареєстрований багаж не прибув протягом 21 дня з дати, коли він повинен був прибути, пасажир може пред’явити перевізнику вимоги, що випливають з договору перевезення.

Глава 2. Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну внаслідок затримки в перевезенні

1. Перевізник відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок затримки в повітряному перевезенні пасажирів та багажу, однак перевізник не відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок затримки, якщо доведе, що він, його працівники та агенти (з продажу та/або обслуговування) вжили всіх можливих заходів для того, щоб уникнути шкоди, або що він (вони) не мав (мали) змоги вжити таких заходів.

2. Відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами.

Глава 3. Звільнення від відповідальності

1. Якщо перевізник доведе, що шкода була завдана або її виникненню сприяли недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність особи, яка вимагає відшкодування, або особи, від якої походять її права, перевізник повністю або частково звільняється від відповідальності перед особою, яка вимагає відшкодування, у розмірі, в якому такі недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність спричинили шкоду або сприяли її виникненню.

2. Якщо вимогу про відшкодування у зв’язку зі смертю або тілесним ушкодженням, яких зазнав пасажир, заявлено особою, іншою, ніж пасажир, перевізник так само повністю або частково звільняється від відповідальності настільки, наскільки він доведе, що недбалість, інша неправомірна дія чи бездіяльність цього пасажира спричинили шкоду або сприяли її виникненню.

Глава 4. Компенсація у випадку загибелі або тілесного ушкодження пасажирів

1. Перевізник не може виключити чи обмежити свою відповідальність за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, за умов, зазначених у главі 1 цього розділу, сумою у розмірі 113100 СПЗ для кожного пасажира.

2. Перевізник не відповідає за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира і сума якої перевищує зазначені у пункті 1 цієї глави розміри, за умов, зазначених у главі 1 цього розділу, якщо перевізник доведе, що:

така шкода не була заподіяна через недбалість або іншу неправомірну дію чи бездіяльність перевізника або його службовців чи агентів з обслуговування; або

така шкода заподіяна виключно через недбальство або іншу неправомірну дію чи бездіяльність третьої сторони.

3. Перевізник повинен негайно, але у будь-якому разі не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після ідентифікації фізичної особи, яка має право на отримання компенсації, здійснити авансовий платіж, який не повинен бути менше ніж 16000 СПЗ.

4. Під час оформлення квитка перевізник повинен забезпечити надання пасажиру в письмовому вигляді основних положень, які регулюють відповідальність перевізника перед пасажиром та за його багаж. Крім того, перевізник зобов’язаний надати пасажиру письмове повідомлення про застосовані обмеження відповідальності перевізника щодо пасажира та багажу.

Глава 5. Межі відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок затримки

1. Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну внаслідок затримки під час перевезення пасажирів будь-яких рейсів, обмежується сумою 4694 СПЗ стосовно кожного пасажира.

2. Відповідальність перевізника у випадку знищення, втрати, пошкодження або затримки в перевезенні зареєстрованого багажу обмежується сумою 1131 СПЗ (за мінімальну норму безкоштовного перевезення багажу, встановлену уповноваженим органом з питань цивільної авіації) стосовно кожного пасажира. Перевізник не несе відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок затримки, якщо доведе, що він, його службовці та агенти з обслуговування вжили всіх заходів, які могли б бути необхідними для того, щоб уникнути шкоди, або що для нього(них) було неможливо вжити таких заходів.

3. Відповідальність перевізника у разі перевезення багажу із заявленою цінністю визначається сумою заявленої цінності багажу.

4. Зазначені в пунктах 1, 2 та 3 цієї глави положення не застосовуються, якщо буде доведено, що шкода є результатом дії чи бездіяльності перевізника, його працівників або агентів з обслуговування, вчиненої з наміром завдати шкоди, або через злочинну недбалість і з усвідомленням того, що в результаті таких дій може бути завдано шкоди, за умови, що в разі вчинення такої дії чи бездіяльності працівника або агента з обслуговування буде також доведено, що цей працівник або агент діяв у межах своїх обов’язків.

5. Межі відповідальності, установлені главами 4, 5 цього розділу, не перешкоджають суду додатково ухвалити рішення відповідно до застосованих законів про відшкодування всіх або частини судових та інших пов\’язаних із судовим розглядом витрат, понесених позивачем, у тому числі процентів, за винятком випадків, якщо сума, присуджена в порядку відшкодування шкоди, крім судових та інших пов’язаних із судовим розглядом витрат, не перевищує суми, яку перевізник письмово запропонував позивачу протягом шести місяців з дня заподіяння шкоди або до початку судового процесу, якщо ця дата є пізнішою.

Глава 6. Переведення валютних одиниць

Суми, зазначені в спеціальних правах запозичення, у цьому розділі розглядаються як такі, що стосуються спеціальних прав запозичення, як вони визначені МВФ. Переведення таких сум у національну валюту у випадку судових розглядів або розглядів претензій пасажирів відбувається відповідно до вартості валют у спеціальних правах запозичення на дату ухвали суду чи прийняття рішення перевізником за претензією пасажира.