Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень

Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень

Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 
                            (укр/рос) 
 
               Статус Конвенції див. ( 954_009 ) 
             { Про приєднання до Конвенції див. Закон 
               N 685-VI ( 685-17 ) від 17.12.2008 } 
 
     Дата підписання:                    28.05.1999
     Дата набрання чинності для України: 06.05.2009 
                                                Офіційний переклад 
     Держави – сторони цієї Конвенції, 
     визнаючи значний  внесок  Конвенції  для  уніфікації   деяких 
правил, що    стосуються    міжнародних    повітряних   перевезень 
( 995_181 ),  підписаної у Варшаві 12 жовтня  1929  року  (далі  – 
Варшавська  конвенція),  та  інших  пов\’язаних  з нею документів у 
справу  гармонізації  норм  міжнародного  приватного   повітряного 
права; 
     визнаючи    необхідність    удосконалення    й   консолідації 
Варшавської конвенції ( 995_181 ) та пов\’язаних з нею документів; 
     визнаючи важливість забезпечення захисту інтересів споживачів 
під   час   міжнародних   повітряних   перевезень  і  необхідність 
справедливої компенсації відповідно до принципу  найбільш  повного 
відшкодування; 
     знову підтверджуючи    бажаність    упорядкованого   розвитку 
міжнародних повітряних перевезень  і  безперешкодного  пересування 
осіб,  багажу  та  вантажів згідно з принципами й цілями Конвенції 
про міжнародну цивільну авіацію ( 995_038  ),  учиненої  в  Чикаго 
7 грудня 1944 року; 
     будучи переконаними в тому, що колективні дії держав стосовно 
подальшої гармонізації й кодифікації деяких правил,  які регулюють 
міжнародні  повітряні  перевезення,  у  формі  нової  конвенції  є 
найбільш  адекватним  способом  досягнення  справедливого  балансу 
інтересів, 
     домовилися про таке: 
                             Глава I 
                        Загальні положення 
                             Стаття 1 
                        Сфера застосування 
     1. Ця  Конвенція  застосовується  до  будь-якого міжнародного 
перевезення  пасажирів,  багажу  або  вантажу,  яке   здійснюється 
повітряним  судном  за  винагороду.  Вона  застосовується також до 
перевезень повітряним  судном,  що  здійснюються  авіатранспортним 
підприємством безоплатно. 
     2. Для  цілей цієї Конвенції \”міжнародне перевезення\” означає 
будь-яке перевезення,  при якому,  згідно  з  визначенням  сторін, 
місце  відправлення  й місце призначення незалежно від того,  чи є 
перерва у  перевезенні  або  перевантаження,  розташовані  або  на 
території двох держав-сторін, або на території однієї й тієї самої 
держави-сторони, якщо погоджена зупинка передбачена  на  території 
іншої  держави,  навіть  якщо  ця  держава не є державою-стороною. 
Перевезення між двома пунктами на території однієї  й  тієї  самої 
держави-сторони  без  такої  зупинки  не розглядається в розумінні 
цієї Конвенції як міжнародне. 
     3. Перевезення,  яке  повинно   бути   здійснене   декількома 
послідовними  перевізниками,  для  цілей цієї Конвенції вважається 
єдиним перевезенням,  якщо воно  розглядалося  сторонами  як  одна 
операція незалежно від того, чи були оформлені документи у вигляді 
одного договору чи декількох договорів,  і воно не  втрачає  свого 
міжнародного  характеру виключно в силу того,  що один чи декілька 
договорів повинні бути виконані повністю  на  території  однієї  й 
тієї самої держави. 
     4. Ця   Конвенція   застосовується   також   до   перевезень, 
зазначених у главі V, з урахуванням викладених у ній умов. 
                             Стаття 2 
              Перевезення, що здійснюються державою, 
                і перевезення поштових відправлень 
     1. Ця Конвенція застосовується до перевезень, що здійснюються 
державою або законно створеними  суб\’єктами  публічного  права  та 
відповідають умовам, передбаченим у статті 1. 
     2. Під  час  перевезення поштових відправлень перевізник несе 
відповідальність тільки перед відповідною поштовою  адміністрацією 
згідно   з   правилами,   що   застосовуються   до   відносин  між 
перевізниками та поштовими адміністраціями. 
     3. За винятком наведеного в пункті 2 цієї  статті,  положення 
цієї   Конвенції   не   застосовуються   до  перевезення  поштових 
відправлень. 
                             Глава II 
                Документація та обов\’язки сторін, 
              які стосуються перевезення пасажирів, 
                        багажу та вантажу 
                             Стаття 3 
                         Пасажири й багаж 
     1. Для перевезення пасажирів оформлюється індивідуальний  або 
груповий перевізний документ, який містить: 
     a) зазначення пунктів відправлення й призначення; 
     b) якщо  пункти  відправлення  й  призначення  знаходяться на 
території однієї й тієї самої держави-сторони,  а одна чи декілька 
передбачених зупинок  знаходяться  на  території іншої держави,  – 
зазначення, принаймні, однієї такої зупинки. 
     2. Замість  документа,   згаданого   в   пункті   1,   можуть 
використовуватися будь-які інші засоби, які зберігають інформацію, 
зазначену в цьому пункті.  Якщо використовується будь-який з таких 
інших засобів,  перевізник  пропонує  надати  пасажиру інформацію, 
збережену таким чином, письмово. 
     3. Перевізник надає пасажиру багажну ідентифікаційну бирку на 
кожне місце зареєстрованого багажу. 
     4. Пасажиру  надається  письмове  повідомлення  про те,  що у 
випадку  застосування  цієї  Конвенції  вона   визначає   й   може 
обмежувати  відповідальність  перевізників  у  випадку  смерті або 
тілесного  ушкодження  особи  та  у  випадку   знищення,   утрати, 
пошкодження багажу або затримки його доставки. 
     5. Недотримання   положень   попередніх  пунктів  не  зачіпає 
існування або  чинності  договору  перевезення,  на  який,  проте, 
поширюється  дія  цієї  Конвенції,  у тому числі положень стосовно 
обмеження відповідальності. 
                             Стаття 4 
                              Вантаж 
     1. Для   перевезення   вантажу   оформлюється    авіавантажна 
накладна. 
     2. Замість  авіавантажної  накладної можуть використовуватися 
будь-які інші засоби,  які зберігають запис  про  перевезення,  що 
здійснюватиметься.  У  випадку  використання  таких  інших засобів 
перевізник на вимогу вантажовідправника  видає  вантажовідправнику 
квитанцію  на  вантаж,  яка  дозволяє  ідентифікувати відправлений 
вантаж та отримати доступ до даних,  що зберігаються такими іншими 
засобами. 
                             Стаття 5 
                  Зміст авіавантажної накладної 
                     або квитанції на вантаж 
     Авіавантажна накладна або квитанція на вантаж містить: 
     а) зазначення пунктів відправлення та призначення; 
     b) якщо пункти відправлення  та  призначення  знаходяться  на 
території  однієї  й  тієї  самої  держави-сторони,  але  одна  чи 
декілька  передбачених  зупинок  знаходяться  на  території  іншої 
держави, – зазначення, принаймні, однієї такої зупинки; і 
     c) зазначення ваги відправленого вантажу. 
                             Стаття 6 
           Документ, що стосується властивостей вантажу 
     У випадку  необхідності відповідно до процедур,  установлених 
митними,  правоохоронними   органами   та   подібними   державними 
органами,  від  вантажовідправника  може  вимагатися  документ  із 
зазначенням  властивостей вантажу.  Це  положення  не створює  для 
перевізника  жодних обов\’язків,  зобов\’язань або відповідальності, 
що з нього випливають. 
                             Стаття 7 
                   Опис авіавантажної накладної 
     1. Авіавантажна накладна оформлюється  вантажовідправником  у 
трьох оригінальних примірниках. 
     2. Перший   примірник   має   позначку  \”Для  перевізника\”  й 
підписується вантажовідправником.  Другий примірник  має  позначку 
\”Для одержувача\”     й    підписується    вантажовідправником    і 
перевізником.  Третій примірник  підписується  перевізником,  який 
передає його вантажовідправнику після прийняття вантажу. 
     3. Підписи   перевізника  й  вантажовідправника  можуть  бути 
надруковані або проставлені штемпелем. 
     4. Якщо на прохання вантажовідправника авіавантажну  накладну 
оформляє  перевізник,  то  перевізник розглядається,  до доведення 
протилежного, як такий, що діє від імені вантажовідправника. 
                             Стаття 8 
           Документація для перевезення декількох місць 
     Якщо є більше, ніж одне місце: 
     a) перевізник    вантажу    має    право     вимагати     від 
вантажовідправника оформлення окремих авіавантажних накладних; 
     b) вантажовідправник   має  право  вимагати  від  перевізника 
видачі окремих квитанцій на  вантаж,  якщо  використовуються  інші 
засоби, зазначені в пункті 2 статті 4. 
                             Стаття 9 
                Недотримання вимог до документації 
     Недотримання положень  статей  4-8  не  зачіпає існування або 
чинності договору перевезення,  на який,  проте,  поширюється  дія 
норм  цієї  Конвенції,  у  тому  числі положень стосовно обмеження 
відповідальності. 
                            Стаття 10 
             Відповідальність за відомості, зазначені 
                          в документації 
     1. Вантажовідправник відповідає за правильність відомостей та 
заяв,  що стосуються вантажу,  унесених ним або від його  імені  в 
авіавантажну   накладну   або  наданих  ним  або  від  його  імені 
перевізнику для внесення в квитанцію на вантаж або для включення в 
запис, який зберігається іншими засобами, як це передбачає пункт 2 
статті 4. Попереднє положення застосовується також у випадку, коли 
особа,  яка  діє  від  імені  вантажовідправника,  є також агентом 
перевізника. 
     2. Вантажовідправник несе відповідальність перед перевізником 
за будь-яку шкоду,  заподіяну йому чи будь-якій іншій особі, перед 
якою перевізник несе відповідальність,  унаслідок  неправильності, 
неточності    або   неповноти   відомостей   або   заяв,   поданих 
вантажовідправником або від його імені. 
     3. Ураховуючи положення пунктів 1 й 2 цієї статті, перевізник 
несе відповідальність перед вантажовідправником за будь-яку шкоду, 
заподіяну   йому   чи   будь-якій   іншій   особі,   перед    якою 
вантажовідправник несе відповідальність, унаслідок неправильності, 
неточності або неповноти відомостей чи заяв, унесених перевізником 
або  від  його  імені  в  квитанцію  на  вантаж  чи в запис,  який 
зберігається іншими засобами, як це передбачає пункт 2 статті 4. 
                            Стаття 11 
                    Доказова сила документації 
     1. Авіавантажна  накладна  або  квитанція   на   вантаж,   до 
доведення протилежного, є достатнім свідченням укладення договору, 
прийняття вантажу та умов перевезення, зазначених у них. 
     2. Будь-які  відомості  в  авіавантажній  накладній   або   в 
квитанції на вантаж про вагу, розміри та упаковку вантажу, а також 
про  кількість  місць,  до  доведення  протилежного,  є  достатнім 
свідченням повідомлених даних;  дані про кількість,  об\’єм та стан 
вантажу не є доказом проти перевізника,  за винятком тих випадків, 
коли   ним   проведена   перевірка   цих   даних   у   присутності 
вантажовідправника із зазначенням цього в авіавантажній  накладній 
чи  в  квитанції  на  вантаж,  або коли вони стосуються очевидного 
стану вантажу. 
                            Стаття 12 
                  Право розпоряджатися вантажем 
     1. Вантажовідправник  має  право,  за  умови  виконання  всіх 
зобов\’язань, що    випливають    з   договору   про   перевезення, 
розпоряджатися вантажем,  забираючи його в аеропорту  відправлення 
або  призначення,  затримуючи його в ході перевезення в будь-якому 
пункті  посадки,  даючи  вказівки  про  видачу   його   в   пункті 
призначення  або в ході перевезення особі,  іншій,  ніж попередньо 
зазначеному  одержувачу,  або  вимагаючи  повернення   вантажу   в 
аеропорт     відправлення.     Вантажовідправник     не    повинен 
використовувати право розпоряджатися вантажем на шкоду перевізнику 
або  іншим  вантажовідправникам  і  зобов\’язаний  відшкодувати всі 
витрати, що випливають із застосування цього права. 
     2. Якщо виконати розпорядження вантажовідправника  неможливо, 
перевізник     зобов\’язаний     негайно    повідомити    про    це 
вантажовідправника. 
     3. Якщо  перевізник   виконує   вказівки   вантажовідправника 
стосовно   розпорядження   вантажем,   не  вимагаючи  пред\’явлення 
виданого  останньому  примірника   авіавантажної   накладної   або 
квитанції на  вантаж,  то  таким  чином  перевізник  бере на себе, 
зберігаючи  за  собою   право   регресу   до   вантажовідправника, 
відповідальність за будь-яку шкоду, яка може бути у зв\’язку із цим 
заподіяна будь-якій особі,  що  законно  володіє  цим  примірником 
авіавантажної накладної або квитанції на вантаж. 
     4. Право     вантажовідправника    розпоряджатися    вантажем 
припиняється в той момент, коли згідно зі статтею 13 виникає право 
одержувача. Проте якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж або 
з ним неможливо зв\’язатися,  вантажовідправник знову набуває свого 
права розпорядження. 
                            Статті 13 
                          Видача вантажу 
     1. За  винятком випадків,  коли вантажовідправник скористався 
своїм правом згідно зі статтею 12,  одержувач має  право  вимагати 
від  перевізника,  з моменту прибуття вантажу в пункт призначення, 
видачі йому вантажу після сплати належних  платежів  та  виконання 
умов перевезення. 
     2. Якщо  не домовлено про інше,  саме перевізник зобов\’язаний 
негайно повідомити одержувача про прибуття вантажу. 
     3. Якщо перевізником визнана втрата вантажу або  якщо  вантаж 
не  прибув  після  закінчення  семиденного строку з дня,  коли він 
повинен  був  прибути,  одержувач  має  право  застосувати   проти 
перевізника санкції, які випливають з договору перевезення. 
                            Стаття 14 
         Здійснення прав вантажовідправника й одержувача 
     Вантажовідправник й     одержувач     можуть,     відповідно, 
користуватися всіма правами,  наданими їм статтями 12 й 13, кожний 
від свого імені,  незалежно від того, чи діє він у своїх інтересах 
чи в інтересах іншої особи, але за умови виконання зобов\’язань, що 
випливають з договору перевезення. 
                            Стаття 15 
               Відносини між вантажовідправником та 
          одержувачем або відносини між третіми особами 
     1. Статті  12,  13  й  14  не  зачіпають  відносин   ні   між 
вантажовідправником й одержувачем,  ні між третіми особами,  права 
яких є похідними від прав вантажовідправника чи одержувача. 
     2. Положення, відмінні від тих, що зазначені в статтях 12, 13 
й 14,  повинні бути включені в авіавантажну накладну або квитанцію 
на вантаж. 
                            Стаття 16 
           Вимоги, установлені митними, правоохоронними 
                  або іншими державними органами 
     1. Вантажовідправник  зобов\’язаний  подати  такі  відомості й 
документи,  які  необхідні  для  виконання   вимог,   установлених 
митними,  правоохоронними або іншими державними органами, перш ніж 
вантаж  може  бути  переданим  одержувачу.   Вантажовідправник   є 
відповідальним  перед  перевізником  за будь-яку шкоду,  заподіяну 
через  відсутність,  недостатність  або  неправильність  будь-яких 
таких даних чи документів,  за винятком випадків,  коли шкода була 
завдана з вини перевізника, його службовців чи агентів. 
     2. Перевізник  не  зобов\’язаний   перевіряти   точність   або 
достатність таких даних чи документів. 
                            Глава III 
                   Відповідальність перевізника 
             та розмір компенсації за заподіяну шкоду 
                            Стаття 17 
             Загибель і тілесне ушкодження пасажирів. 
                        Пошкодження багажу 
     1. Перевізник  є  відповідальним  за  шкоду,  яка  спричинила 
загибель або тілесне ушкодження  пасажира,  тільки  за  умови,  що 
подія,  яка  стала причиною загибелі або ушкодження,  відбулася на 
борту повітряного судна або під час посадки чи висадки пасажира. 
     2. Перевізник несе відповідальність  за  шкоду,  заподіяну  у 
випадку  знищення,  утрати або пошкодження зареєстрованого багажу, 
лише за умови, що випадок, який став причиною знищення, утрати або 
пошкодження багажу, мав місце на борту повітряного судна або тоді, 
коли перевізник був відповідальним за  збереження  зареєстрованого 
багажу.  Однак  перевізник не несе відповідальності за пошкодження 
багажу  внаслідок  його  дефекту,  якостей   чи   вади.   Стосовно 
незареєстрованого  багажу,  у тому числі особистих речей пасажира, 
перевізник несе відповідальність, якщо шкода заподіяна з його вини 
або з вини його службовців чи агентів. 
     3. Якщо  перевізник  визнає втрату зареєстрованого багажу або 
якщо зареєстрований багаж  не  прибув  після  закінчення  двадцяти 
одного  дня  з  дати,  коли він повинен був прибути,  пасажир може 
пред\’явити  перевізнику   вимоги,   що   випливають   з   договору 
перевезення. 
     4. У  цій  Конвенції  термін  \”багаж\”,  якщо  не  передбачено 
іншого, означає як зареєстрований, так і незареєстрований багаж.