Стаття 101. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Стаття 101. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень

Стаття 101. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень

Стаття 101. Захист прав споживачів послуг з повітряних 
                 перевезень 
     1. Уповноважений  орган  з  питань цивільної авіації здійснює 
контроль за дотриманням  авіаперевізниками  та  іншими  суб\’єктами 
авіаційної  діяльності  правил  повітряних  перевезень  пасажирів, 
багажу, вантажу і пошти та за їх відповідністю вимогам і правилам, 
установленим   міжнародними   договорами  України  та  авіаційними 
правилами України,  зокрема в частині дотримання  прав  пасажирів, 
вантажовідправників,   які  користуються  послугами  з  повітряних 
перевезень,   та   вимог   щодо   розгляду   звернень   пасажирів, 
вантажовідправників. 
     2. У  разі  подання  такого  звернення  уповноважений орган з 
питань цивільної авіації приймає рішення про: 
     1) відсутність   факту   порушення   авіаперевізником   вимог 
законодавства, в тому числі авіаційних правил України; 
     2) наявність    факту    порушення   авіаперевізником   вимог 
законодавства,  в  тому  числі  авіаційних  правил   України,   із 
зазначенням  обсягу  порушення  та  дати,  до  якої порушення слід 
усунути. 
     3. Дія  Закону   України   \”Про   захист   прав   споживачів\” 
( 1023-12 ) поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які 
врегульовані  цим  Кодексом,   правилами   повітряних   перевезень 
пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України. 
     Стаття 102. Обслуговування пасажирів з обмеженими фізичними 
                 можливостями (інвалідів) 
     1. Пасажирам з обмеженими фізичними можливостями  (інвалідам) 
має надаватися безплатна особлива допомога, яка гарантує отримання 
цією категорією пасажирів послуг, передбачених для всіх пасажирів. 
Така  допомога  включає  надання  інформації  та вказівок у формі, 
зрозумілій  пасажирам  з   функціональними   порушеннями   органів 
відчуттів та сприймання. 
     2. Суб\’єкти  авіаційної  діяльності повинні вживати заходів з 
метою  встановлення  єдиних  стандартів  доступності  транспортних 
послуг  для  інвалідів  з часу прибуття в аеропорт відправлення до 
виходу з аеропорту призначення. 
     3. Суб\’єкти авіаційної  діяльності  повинні  співпрацювати  з 
метою   розроблення   та   координації   програм  щодо  підготовки 
кваліфікованого персоналу для надання допомоги інвалідам. 
     4. Експлуатант  аеропорту  повинен  вживати  всіх  необхідних 
заходів,  щоб  будівлі та служби в аеропортах задовольняли потреби 
інвалідів. 
     З метою полегшення пересування  інвалідів  та  осіб  похилого 
віку  між  повітряним  судном та аеровокзалом після прибуття і під 
час вильоту в разі потреби забезпечується надання підйомних систем 
або  інших  пристроїв  за  відсутності  телескопічних пасажирських 
трапів,  вживаються заходи для того,  щоб пасажири, які мають вади 
слуху та зору, мали можливість отримувати інформацію про рейси. 
     5. В  аеропортах  створюються  необхідні  умови  для  стоянок 
транспортних засобів осіб, які потребують допомоги під час руху, а 
також  здійснюються  заходи  для  полегшення  руху  між  стоянками 
повітряних суден та спорудою аеровокзалу. 
     6. Авіаційний перевізник повинен вжити заходів для того,  щоб 
повітряні  судна,  які  вводяться  в експлуатацію вперше або після 
істотного   переобладнання,    відповідали    єдиним    стандартам 
доступності щодо обладнання на борту,  зазначеним у частині другій 
цієї статті. 
     7. Інвалідні коляски,  спеціальна  апаратура  та  обладнання, 
якими    користуються    інваліди,    перевозяться   безплатно   у 
пасажирському салоні повітряного судна,  якщо для цього,  на думку 
авіаційного  перевізника,  є достатньо місця та якщо це відповідає 
вимогам безпеки.  Службові тварини,  які  супроводжують  інваліда, 
також  перевозяться  безплатно  у пасажирському салоні повітряного 
судна за умови дотримання правил експлуатації повітряного судна. 
     8. Авіаційний перевізник має  право  вимагати  від  інвалідів 
отримання медичного дозволу тільки у випадках, коли не можуть бути 
гарантовані  безпека  або  здоров\’я  самих  інвалідів   чи   інших 
пасажирів. 
     9. Авіаційний   перевізник   має   право  вимагати  наявність 
супроводжуючої особи тільки  у  випадках,  коли  є  очевидним,  що 
інвалід   не  може  без  неї  обійтися,  і  тому  не  можуть  бути 
гарантовані  безпека  або  здоров\’я  самого  інваліда   чи   інших 
пасажирів.  У  випадках,  коли  наявність  супроводжуючої  особи є 
необхідною,  авіаційний  перевізник  може  надавати   знижки   для 
перевезення такої особи. 
     10. Послуги   особам   з  обмеженими  фізичними  можливостями 
(інвалідам) повинні  надаватися  на  прозорій,  недискримінаційній 
основі  та  підлягають  аудиту і перевірці уповноваженим органом з 
питань цивільної авіації. 
     11. У разі відмови у  перевезенні,  скасування  або  затримки 
рейсу  незалежно  від  тривалості  пасажири з обмеженими фізичними 
можливостями (інваліди) та особи,  що їх  супроводжують,  а  також 
діти без  супроводу відповідно до розділу XIII цього Кодексу мають 
право на допомогу в першу чергу. 
                           Розділ XIII 
           ПРАВА ПАСАЖИРА НА КОМПЕНСАЦІЮ У РАЗІ ВІДМОВИ 
    У ПЕРЕВЕЗЕННІ, СКАСУВАННЯ ЧИ ТРИВАЛОЇ ЗАТРИМКИ АВІАРЕЙСІВ 
     Стаття 103. Порядок виплати компенсації 
     1. Положення  цього розділу застосовуються до пасажирів,  які 
вирушають з/до аеропорту,  розташованого на території  України,  а 
також до пасажирів,  які вирушають з/до аеропорту, розташованого в 
іншій країні, до/з аеропорту, розташованого на території України. 
     2. Положення  цього  розділу  застосовуються   до   пасажирів 
(регулярних  та  чартерних рейсів),  яким відмовлено у перевезенні 
проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано,  за умови, 
що  пасажир  має  підтверджене  бронювання  на відповідний рейс та 
присутній  для  проходження  реєстрації  у  час,  що  передбачений 
правилами   авіаперевізника   та  письмово  зазначений  (включаючи 
електронні засоби),  або,  якщо час реєстрації  не  зазначено,  не 
пізніше  ніж  за  45  хвилин до зазначеного часу відправлення,  чи 
забронював рейс,  який затримано/перенесено  авіаперевізником  або 
фрахтувальником  повітряного  судна  (туроператором) на інший рейс 
незалежно від причин затримки/перенесення. 
     3. Положення цього розділу не  застосовуються  до  пасажирів, 
які   подорожують   безплатно   або  за  зменшеною  вартістю,  яка 
безпосередньо або  опосередковано  не  доступна  іншим  пасажирам, 
однак ці положення застосовуються до пасажирів, яким видано квитки 
згідно  з  програмою  авіаперевізника  для  пасажирів,  які  часто 
літають (програмою лояльності). 
     4. У  разі якщо авіаперевізник виплачує компенсацію або надає 
послуги,  передбачені цим розділом,  жодне положення цього розділу 
не може тлумачитися як таке, що обмежує право перевізника вимагати 
компенсації у  порядку  регресу  від  будь-якої  особи,  включаючи 
третіх  осіб,  зокрема  за  вимогами про відшкодування туристичним 
оператором або іншою особою,  з  якою  перевізник  уклав  договір. 
Відповідно  жодне  положення  цього розділу не може тлумачитися як 
таке,  що обмежує право туристичного оператора  або  третіх  осіб, 
інших,  ніж  пасажир,  з якими перевізник уклав договір,  вимагати 
відшкодування  або   компенсації   від   перевізника   згідно   із 
законодавством. 
     Стаття 104. Компенсація пасажирам у разі відмови 
                 у перевезенні 
     1. У разі якщо авіаперевізник мотивовано  очікує  на  відмову 
пасажирам у посадці на рейс,  він зобов\’язаний провести опитування 
з  метою  виявлення  пасажирів,  готових  відмовитися  від   свого 
підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який 
за  власним  бажанням  відмовляється  від  посадки  на  рейс,   та 
перевізником винагороду. 
     2. Крім   виплати   винагороди,  авіаперевізник  зобов\’язаний 
запропонувати пасажиру на вибір: 
     1) відшкодування впродовж семи днів,  яке має бути  виплачено 
готівкою,    електронним   банківським   переказом,   банківськими 
дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у 
письмовій формі згоди пасажира,  у вигляді дорожніх чеків,  повної 
вартості квитка за ціною,  за якою його придбано, за невикористану 
частину квитка та за використану частину або частини квитка,  якщо 
рейс більше не задовольняє потреби пасажира,  а також  за  потреби 
забезпечити  зворотний  рейс  у  початковий  пункт відправлення за 
першої можливості; 
     2) зміну   маршруту,   яка   здійснюється   за    відповідних 
транспортних умов:  до  кінцевого  пункту  призначення – за першої 
можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності 
вільних місць. 
     3. Перевезення  пасажира  з  аеропорту,  де сталася відмова у 
перевезенні,  до аеропорту,  з  якого  починається  запропонований 
перевізником    альтернативний    маршрут,    та   від   аеропорту 
альтернативної посадки до  аеропорту,  куди  пасажир  мав  прибути 
рейсом,  на  який  йому відмовлено у перевезенні,  здійснюється за 
рахунок перевізника. 
     4. Якщо пасажирів,  які б  виявили  бажання  відмовитися  від 
подорожі цим рейсом,  не виявлено або їх кількість є недостатньою, 
перевізник має право відмовити пасажиру у перевезенні  проти  його 
волі. 
     5. Якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, 
перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 
     250 євро – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; 
     400 євро – для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; 
     600 євро – для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів. 
     Під час  визначення  відстані  за  основу  береться  останній 
пункт, у якому відмова від перевезення або невиконання рейсу, який 
було раніше заплановано та на  який  заброньовано  принаймні  одне 
місце, створить затримку прибуття пасажирів у запланований час. 
     6. Перевізник   має   право   зменшити   розмір  компенсації, 
визначеної у частині п\’ятій цієї статті,  на  50  відсотків,  якщо 
пасажиру  пропонується  заміна маршруту перевезення до його пункту 
призначення  альтернативними  рейсами,  час   прибуття   яких   не 
перевищує запланованого: 
     на дві години – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; 
     на три години  –  для  рейсів  дальністю  від  1500  до  3500 
кілометрів; 
     на чотири години  –  для  рейсів,  не  зазначених  у  абзацах 
другому та третьому цієї частини. 
     Відстань, зазначена в цій частині цієї статті, вимірюється за 
методом ортодромічної відстані маршруту. 
     7. Виплата компенсації не звільняє перевізника від  обов\’язку 
запропонувати  пасажиру  на вибір послуги та відшкодування витрат, 
передбачених частиною другою цієї статті та частиною п\’ятою статті 
105 цього Кодексу. 
     Стаття 105. Компенсація пасажирам у разі скасування рейсу 
     1. У  разі  скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано 
обслуговування відповідно  до  частини  другої  статті  104  цього 
Кодексу  та компенсацію відповідно до частин пятої і шостої статті 
104 цього Кодексу.  Пасажир має право на компенсацію, якщо його не 
поінформовано про скасування рейсу: 
     щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення; 
     у період  не  більше  ніж  за два тижні і не менше ніж за сім 
днів до запланованого часу  відправлення  та  запропоновано  зміну 
маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше 
ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути  у 
кінцевий  пункт  призначення  не  пізніше  ніж через чотири години 
після запланованого часу прибуття; 
     менше ніж за сім днів до запланованого часу  відправлення  та 
запропоновано  зміну  маршруту,  що  дасть змогу вирушити з пункту 
відправлення не  пізніше  ніж  за  годину  до  запланованого  часу 
відправлення  та  прибути  у кінцевий пункт призначення не пізніше 
ніж через дві години після запланованого часу прибуття. 
     2. Авіаперевізник,  скасовуючи або затримуючи  рейс,  повинен 
надавати  пасажирам  на їх запит пояснення щодо підстав скасування 
чи затримки рейсу.  У разі  необхідності  забезпечення  своєчасної 
пересадки трансферних пасажирів на стикувальні рейси перевізник за 
першої можливості повинен запропонувати їм альтернативні  маршрути 
перевезення. 
     3. Перевізник   не   зобов\’язаний   виплачувати  компенсацію, 
передбачену частинами п\’ятою і шостою статті  104  цього  Кодексу, 
якщо  він  може надати підтвердження того,  що причиною скасування 
рейсу була дія непереборної сили або надзвичайна ситуація, якій не 
можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів. 
     4. Доведення факту інформування пасажира про правила та умови 
перевезення,  порядок бронювання місць на  рейсах,  тарифи,  такси 
(збори),  про  розклад  та  строки виконання рейсу покладається на 
авіаперевізника,  його агента з продажу, туристичного оператора та 
інших  уповноважених  організацій  за  місцем  укладання  договору 
повітряного перевезення. 
     5. У разі скасування рейсу  авіаперевізником  та  продовження 
пасажиром  подорожі  іншим рейсом (рейсами) або за іншим маршрутом 
пасажирам має бути безплатно запропоновано та забезпечено: 
     1) харчування  та  прохолодні  напої   відповідно   до   часу 
очікування нового рейсу; 
     2) місця  в  готелі  у разі,  якщо пасажири змушені чекати на 
відправлення  впродовж  однієї  або  більше  ночей  чи  якщо   час 
додаткового очікування відправлення більший, ніж передбачалося; 
     3) наземний   трансфер  за  маршрутом  аеропорт  –  готель  – 
аеропорт; 
     4) два телефонні дзвінки або телекс-,  факс-повідомлення, або 
повідомлення  електронною поштою,  якщо для цього є технічні умови 
аеропорту. 
     6. Авіаперевізник  зобов\’язаний  приділяти   особливу   увагу 
потребам    пасажирів    з   обмеженими   фізичними   можливостями 
(інвалідів), та осіб, які їх супроводжують, а також потребам дітей 
без супроводу дорослих. 
     Стаття 106. Компенсація пасажирам у разі затримки рейсу 
     1. Авіаперевізник    повинен   надати   пасажирам   сприяння, 
передбачене пунктами  1  і  4  частини  п\’ятої  статті  105  цього 
Кодексу, у разі затримки рейсу: 
     до двох годин – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; 
     до трьох годин –  для  рейсів  дальністю  від  1500  до  3500 
кілометрів; 
     на чотири   години   і   більше   від   запланованого    часу 
відправлення –  для  інших  рейсів,  не  зазначених  у  другому  і 
третьому абзацах цієї частини. 
     2. Якщо виконання затриманого рейсу  відкладається  на  день, 
наступний   за  днем  його  виконання,  передбаченим  розкладом  і 
зазначеним у квитку,  перевізник повинен надати пасажирам номери у 
готелі, харчування та забезпечити трансфер за маршрутом аеропорт – 
готель – аеропорт. 
     3. Якщо затримка рейсу перевищує п\’ять годин,  пасажирам  має 
бути  запропоновано  обслуговування  відповідно  до частини другої 
статті 104 цього Кодексу. 
     Стаття 107. Компенсація пасажирам за зміну класу 
                 обслуговування 
     1. Авіаперевізник  не має права вимагати будь-якої додаткової 
плати,  якщо він розміщує пасажира у класі, вищому за зазначений у 
квитку. 
     2. Якщо авіаперевізник розміщує пасажира у класі,  нижчому за 
зазначений  у  квитку,  то  він   впродовж   семи   днів   повинен 
відшкодувати пасажиру: 
     30 відсотків   тарифу   –   для   рейсів  дальністю  до  1500 
кілометрів; 
     50 відсотків тарифу – для рейсів дальністю від 1500  до  3500 
кілометрів; 
     75 відсотків  тарифу  –  для  інших  рейсів,  не зазначених у 
другому і третьому абзацах цієї частини. 
     3. Компенсація за розміщення пасажира  у  класі,  нижчому  за 
той,  що  зазначений у його квитку,  розраховується за сегмент,  у 
якому  здійснено  пониження  у   класі   обслуговування,   методом 
прорейтового розподілу.