Розділ 17. Повітряні перевезення, що здійснюються фактичним перевізником
Розділ 17. Повітряні перевезення, що здійснюються фактичним перевізником
17.1. Перевізник за договором. Фактичний перевізник
Положення цього розділу застосовуються у тих випадках, коли
особа як основна сторона укладає договір перевезення з
вантажовідправником (далі – перевізник за договором), а інша особа
(далі – фактичний перевізник), яка, бувши вповноваженою
перевізником за договором, здійснює все перевезення або його
частину, але не є стосовно такої частини послідовним перевізником
у розумінні розділу 15 цих Правил.
{ Пункт 17.1 розділу 17 в редакції Наказу Міністерства
інфраструктури N 728 ( z2118-12 ) від 30.11.2012 }
17.2. Відповідальність перевізника за договором і фактичного
перевізника.
При здійсненні перевезень, передбачених пунктом 17.1 цього
розділу, перевізник за договором підпадає під дію цих Правил щодо
всього перевезення, фактичний перевізник – лише щодо того
перевезення, що він здійснює.
17.3. Загальна сума відшкодування
Стосовно перевезення, що здійснюється фактичним перевізником,
загальна сума відшкодування, яка може бути одержана від цього
перевізника, від перевізника за договором та від його службовців і
агентів, які діяли в рамках своїх обов\’язків, не може перевищувати
максимального відшкодування, яке на підставі цих Правил може бути
стягнуто з перевізника за договором або з фактичного перевізника,
при цьому жодна із згаданих осіб не несе відповідальності в
розмірі, більшому, ніж межа відповідальності, що застосовується до
цієї особи.
{ Пункт 17.3 розділу 17 в редакції Наказу Міністерства
інфраструктури N 728 ( z2118-12 ) від 30.11.2012 }
17.4. Службовці та агенти
Стосовно перевезення, що здійснюється фактичним перевізником,
будь-який службовець або агент цього перевізника чи перевізника за
договором, якщо він доведе, що діяв у рамках своїх обов\’язків, має
право посилатися на умови та межі відповідальності, що
застосовуються на підставі цих Правил до перевізника, службовцем
або агентом якого він є, якщо не буде доведено, що він діяв таким
чином, що посилання на межі відповідальності відповідно до цих
Правил є неможливим.
{ Розділ 17 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства
інфраструктури N 728 ( z2118-12 ) від 30.11.2012 }
Розділ 18. Чартерні перевезення
18.1. Договір чартеру не дійсний до моменту оплати
перевізником за договором фактичному перевізнику вартості
чартерного рейсу або поки не укладена відповідна кредитна угода
між фактичним перевізником і перевізником за договором.
18.2. Перевезення вантажу чартерним рейсом оформлюється
авіавантажною накладною.
18.3. До чартерного перевезення не застосовуються положення,
зазначені в таких пунктах і розділах цих Правил:
пункти 7.1-7.5 розділу 7;
розділ 8;
пункт 9.1 розділу 9;
розділ 10;
розділ 14;
розділ 15;
розділ 16.
Розділ 19. Адміністративні формальності
19.1. Загальні положення
19.1.1. Вантажовідправник повинен дотримуватися всіх
застосованих законів державних органів будь-якої країни, на
територію, з території або через територію якої здійснюється
перевезення, що відносяться до виконання митних, валютних,
санітарних, карантинних і інших формальностей, а також усіх
відповідних правил перевізника.
19.1.2. Перевізник не несе відповідальності за послуги та
дані, надані вантажовідправнику (вантажоодержувачу) в усній чи
письмовій формі, працівником чи агентом перевізника, або за
одержання необхідних документів, що стосуються дотримання
застосованих законів.
Перевізник не відповідає за наслідки того, що може статися з
вантажем у разі одержання вантажовідправником (вантажоодержувачем)
таких документів або в разі недотримання ним застосованих законів.
19.2. Документи, необхідні для перевезення вантажу
Вантажовідправник зобов\’язаний надати перевізнику
(відповідним державним органам) всю інформацію і додати до
авіавантажної накладної всі документи щодо видачі вантажу
вантажоодержувачу, необхідні для виконання митних, валютних,
санітарних, карантинних та інших формальностей.
Перевізник має право відмовити в перевезенні будь-якого
вантажу, якщо вантажовідправник не дотримується застосованих
законів або якщо документи на вантаж неправильно оформлені.
19.3. Відмова в увезенні вантажу
19.3.1. Якщо державні органи зобов\’язують перевізника
повернути в місце відправлення або в інший пункт вантаж, увезення
якого в країну призначення, трансферу або транзиту заборонений,
вантажовідправник зобов\’язаний оплатити перевізнику відповідний
тариф за це перевезення, а також всі інші витрати, що були
пов\’язані з фізичним розподілом цього вантажу. { Абзац перший
підпункту 19.3.1 пункту 19.3 розділу 19 із змінами, внесеними
згідно з Наказом Міністерства інфраструктури N 728 ( z2118-12 )
від 30.11.2012 }
Перевізник має право віднести на оплату цього тарифу суми за
невикористане перевезення чи будь-які інші суми, що належать
вантажовідправнику і перебувають у розпорядженні перевізника.
Суми, сплачені вантажовідправником за фактично виконане
перевезення в пункті, у якому державні органи відмовили в увезенні
вантажу, поверненню не підлягають.
19.3.2. Перевізник не відповідає перед вантажовідправником за
збиток, уключаючи витрати, що сталися внаслідок недотримання
вантажовідправником вимог застосованих законів щодо
адміністративних формальностей, а також унаслідок відмови щодо
увезення вантажу.
19.4. Обов\’язки вантажовідправника зі сплати штрафів та інших
витрат
Якщо від перевізника вимагатиметься сплатити або депонувати
будь-яку суму, сплатити штраф чи забезпечити фінансову гарантію у
зв\’язку з тим, що вантажовідправник не виконав вимог застосованих
законів або не надав необхідних документів на вантаж, або надав
підроблені документи або документи, які містять неправдиву
інформацію, то вантажовідправник повинен на вимогу перевізника
відшкодувати йому сплачену або депоновану суму та пов\’язані з цим
інші витрати перевізника. Перевізник має право використати для
покриття таких витрат будь-які раніше сплачені перевізнику суми,
що залишилися у розпорядженні перевізника за невикористане
перевезення, або будь-які кошти вантажовідправника, які
перебувають у розпорядженні перевізника, або може відмовити в
перевезенні, якщо вантажовідправник не відшкодував перевізнику
такі витрати.
19.5. Митний огляд
На вимогу митних чи інших державних органів вантажовідправник
зобов\’язаний бути присутнім при огляді вантажу, що відправляється.
Перевізник не відповідає перед вантажовідправником за збитки,
які може зазнати вантажовідправник у зв\’язку з невиконанням цієї
вимоги.
Якщо в результаті невиконання вантажовідправником зазначеної
вимоги перевізнику буде заподіяний збиток, вантажовідправник
зобов\’язаний відшкодувати його.
19.6. Відмова в перевезенні на вимогу державних органів
Перевізник не несе відповідальності, якщо він відмовить
вантажовідправнику в перевезенні вантажу, ґрунтуючись на
необхідності виконання застосованих законів.
Розділ 20. Відповідальність перевізника
і межі компенсації за шкоду
20.1. Загальні положення
20.1.1. Відповідальність перевізника при перевезеннях,
визначених у пункті 4.2.1 цих Правил, обмежена нормами, що
встановлені в цих Правилах та договором перевезення, і за
будь-яких обставин не може перевищувати суми доведених збитків.
Перевізник не несе відповідальності за непрямі, побічні,
опосередковані збитки, неодержану вигоду (прибутки).
20.1.2. Якщо неможливо визначити, де мало місце знищення,
втрата, ушкодження чи затримка в доставці вантажу, перевізник несе
відповідальність згідно з тими правилами (конвенціями), що
застосовуються до такої частини перевезення, де знищення, втрата,
ушкодження чи затримка в доставці вантажу могли статися і при
цьому завдана найбільша шкода.
20.1.3. Якщо цими Правилами не встановлено інше, перевізник
несе відповідальність лише за збитки, що сталися на його рейсі.
Перевізник, який видає авіавантажну накладну на рейси іншого
перевізника або перевозить вантаж на рейсі іншого перевізника, діє
як агент такого перевізника.
20.1.4. Відповідальність перевізника, установлена цими
Правилами, поширюється на агентів, службовців і представників
перевізника, а також будь-яку особу, повітряне судно якої
використовується перевізником, і агентів, службовців та
представників такої особи. Загальна сума, що може бути одержана
від перевізника і від таких агентів, службовців, представників і
таких осіб, не може перевищувати встановлені обмеження
відповідальності перевізника.
20.1.5. Жодне положення цих Правил не заперечує права
перевізника збільшити ліміти відповідальності або суми виплат.
20.2. Ушкодження вантажу
20.2.1 Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну в
разі знищення, втрати, ушкодження чи затримки в доставці вантажу,
якщо випадок, що призвів до шкоди, стався під час повітряного
перевезення.
20.2.2. Повітряне перевезення, у розумінні пункту 20.2.1,
включає лише період часу, коли вантаж перебуває під охороною
перевізника.
20.2.3. Період часу повітряного перевезення не включає
ніякого перевезення наземними, морськими (річковими) видами
транспорту, яке здійснене поза зоною аеропорту. Однак, якщо таке
перевезення здійснюється на виконання договору перевезення з метою
завантаження, видачі, перевантаження, будь-яка шкода, до доказу
протилежного, уважається наслідком події, що мала місце в період
часу повітряного перевезення. Якщо без згоди вантажовідправника
перевізник повністю або частково замінює перевезення, яке за
договором сторін має бути здійснене повітряним транспортом, на
перевезення будь-яким іншим видом транспорту, таке перевезення
іншим видом транспорту вважається перевезенням, що здійснене в
період часу повітряного перевезення.
20.3. Затримка в доставці вантажу
Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну в разі
затримки в доставці вантажу. Однак перевізник не відповідає за
шкоду, заподіяну в результаті затримки в доставці, якщо доведе, що
ним та його службовцями і його агентами були вжиті всі необхідні
заходи для того, щоб уникнути шкоди, або що такі заходи неможливо
було вжити.
20.4. Звільнення від відповідальності
20.4.1. Перевізник не відповідає за будь-які збитки, що
випливають з виконання ним застосованих законів або унаслідок їх
невиконання вантажовідправником (вантажоодержувачем), якщо інше не
встановлено договором перевезення.
20.4.2. Перевізник не відповідає за знищення, втрату,
ушкодження чи затримку в доставці вантажу, які безпосередньо чи
побічно виникають унаслідок дії форс-мажорних обставин (у тому
числі несприятливих метеорологічних умов, надзвичайних ситуацій в
повітряному просторі, страйків, бунтів, громадянських безладів,
ембарго, війн, ворожих дій, неврегульованих міжнародних відносин,
технічних проблем або інших складнощів, які фактично загрожують
або унеможливлюють безпечне виконання польоту), якщо інше не
встановлено договором перевезення.
20.4.3. Перевізник не відповідає за знищення, втрату,
ушкодження чи затримку в доставці вантажу, що сталися через
дефекти, властивості чи недоліки вантажу, що перебуває під його
контролем, або якщо товар чи вміст вантажу погіршився чи
зіпсувався внаслідок неправильного упакування вантажу особою, яка
не є перевізником, або його службовцем чи агентом, або змін у
кліматі, температурі, висоті чи іншого звичайного фактора,
властивого процесу транспортування, або через час транзиту чи
тривалість транспортування, або діями органу державної влади,
пов\’язаними з ввезенням, вивезенням або транзитом вантажу. Такі
товари і вантажні відправлення приймаються без відповідальності з
боку перевізника за знищення, втрату чи ушкодження вантажу через
таке погіршення його стану чи псування, якщо інше не встановлено
договором перевезення.
{ Підпункт 20.4.3 пункту 20.4 розділу 20 в редакції Наказу
Міністерства інфраструктури N 728 ( z2118-12 ) від 30.11.2012 }
20.4.4. Перевізник не відповідає за втрату чи ушкодження
живих тварин або загибель чи тілесне ушкодження особи, яка
супроводжує тварин, унаслідок природних причин або внаслідок
поводження чи дій тварин або внаслідок стану чи характеру тварин,
якщо інше не встановлено договором перевезення.
20.4.5. Якщо перевізник доведе, що шкода була завдана через
необережність, неправильні дії чи бездіяльність особи, яка вимагає
відшкодування, або особи, яка має права на таке відшкодування,
перевізник повністю або частково звільняється від відповідальності
перед особою, яка вимагає відшкодування у тому розмірі, у якому
така необережність, неправильні дії чи бездіяльність спричинили
шкоду або сприяли її виникненню. Коли вимога щодо відшкодування
заявлена іншою особою – не вантажовідправником
(вантажоодержувачем) у зв\’язку з його загибеллю або тілесним
ушкодженням, перевізник повністю або частково звільняється від
відповідальності, якщо він доведе необережність, діяльність чи
бездіяльність такої особи.
{ Підпункт 20.4.6 пункту 20.4 розділу 20 виключено на
підставі Наказу Міністерства інфраструктури N 728 ( z2118-12 ) від
30.11.2012 }
20.4.6. Коли відповідальність перевізника перед
вантажовідправником і вантажоодержувачем обмежується чи
виключається згідно з цими Правилами чи згідно із застосованими
законами, вантажовідправник і вантажоодержувач, усі разом чи
кожний окремо, повинні обмежити чи звільнити перевізника від
відповідальності перед будь-якою третьою особою.
20.5. Межі відповідальності щодо вантажу
20.5.1. Стосовно шкоди, яка заподіяна в разі знищення,
втрати, ушкодження чи затримки усього або частини вантажу,
відповідальність перевізника обмежується:
сумою 19 спеціальних прав запозичення за один кілограм
брутто. При визначенні суми відповідальності перевізника вага, яка
враховується, обмежується вагою відповідного втраченого місця чи
частини вмісту вантажу, знищення, втрати чи ушкодження упаковки чи
упаковок. Незважаючи на вищенаведене, якщо знищення, втрата чи
ушкодження всього або частини вантажу, або предмета, що міститься
у вантажі, впливає на вартість інших упаковок (предметів),
уписаних в одну й ту саму авіавантажну накладну, то при визначенні
меж відповідальності враховується загальна вага такої упаковки або
упаковок із загальної частини вантажу, якщо інше не передбачено
договором перевезення;
якщо вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного
місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці
та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно, перевізник
зобов\’язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо
він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість
відправника в доставці.
{ Підпункт 20.5.1 пункту 20.5 розділу 20 в редакції Наказу
Міністерства інфраструктури N 728 ( z2118-12 ) від 30.11.2012 }
20.5.2. Ці межі відповідальності не застосовуються, якщо
доведено, що шкода сталася в результаті навмисних дій або
бездіяльності перевізника, його працівників та його агентів,
здійснених з наміром учинити таку шкоду, або з необережності і з
розумінням того, що це може призвести до шкоди за умови, що в разі
таких дій або бездіяльності працівника чи агента буде доведено, що
він діяв у межах своїх службових повноважень.
20.5.3. Перевізник залишає за собою всі права на захист від
будь-якого такого позову згідно з нормами Монреальської конвенції
( 995_594 ). Перевізник залишає також за собою всі права регресу
проти будь-якої третьої особи, уключаючи права на відшкодування
завданих йому збитків.
20.5.4. Межі відповідальності, установлені цим розділом,
не перешкоджають суду додатково ухвалити рішення відповідно до
закону, який він застосовує, про відшкодування всіх або частини
судових та інших пов\’язаних із судовим розглядом витрат, понесених
позивачем, у тому числі процентів. Наведене вище положення не
застосовується, якщо сума, присуджена в порядку відшкодування
шкоди, за винятком судових та інших пов\’язаних із судовим
розглядом витрат, не перевищує суми, яку перевізник письмово
запропонував позивачу протягом шести місяців з дня заподіяння
шкоди або до початку судового процесу, якщо ця дата є пізнішою.
{ Пункт 20.5 розділу 20 доповнено новим підпунктом згідно з
Наказом Міністерства інфраструктури N 728 ( z2118-12 ) від
30.11.2012 }
20.5.5. Переведення валютних одиниць
Суми, зазначені в спеціальних правах запозичення, у цьому
розділі розглядаються як такі, що стосуються спеціальних прав
запозичення, як вони визначені Міжнародним валютним фондом.
Переведення таких сум у національну валюту у випадку судових
розглядів відбувається відповідно до вартості валют у спеціальних
правах запозичення на дату ухвали суду.
Leave a Reply