Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін
                      від 3 червня 1999 року 
                        9 травня 1980 року 
   ( Про приєднання до Конвенції з застереженнями 
                             додатково див. Закон
     N 943-IV ( 943-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 39, ст.342 ) 
                                                Офіційний переклад 
                             Розділ I 
                        Загальні положення 
                             Стаття 1 
                      Міжурядова організація 
     Параграф 1.  Сторони,  що  приєдналися  до  цієї Конвенції як 
держави-члени,  утворюють  Міжурядову  організацію  з  міжнародних 
залізничних перевезень (ОТІФ), що називається далі \”Організація\”. 
     Параграф 2.  Штаб-квартира  Організації  знаходиться  в місті 
Берн.  Генеральна асамблея може прийняти рішення про вибір  іншого 
міста, розташованого в одній з держав-членів. 
     Параграф 3.   Організація   є  юридичною  особою.  Вона  може 
укладати договори, набувати і продавати рухоме і нерухоме майно, а 
також подавати позов і нести відповідальність у судовому порядку. 
     Параграф 4.  Організація,  члени її персоналу,  запрошені нею 
експерти і представники держав-членів користуються  при  виконанні 
своїх  обов\’язків  необхідними привілеями і імунітетами на умовах, 
визначених в Протоколі про привілеї та імунітети  Організації,  що 
додається до Конвенції. 
     Параграф 5.   Стосунки   між   Організацією   і  державою  її 
перебування регулюються угодою про штаб-квартиру. 
     Параграф 6.  Робочими  мовами   Організації   є   французька, 
німецька  і  англійська мови.  Генеральна асамблея може призначати 
інші мови. 
                             Стаття 2 
                         Мета Організації 
     Параграф 1.  Метою  Організації  є  сприяння,  поліпшення   і 
полегшення   з   будь-якого   погляду   міжнародного  залізничного 
сполучення, зокрема: 
     a) шляхом встановлення єдиного правопорядку в таких  правових 
галузях: 
     1. договір про перевезення пасажирів і вантажів в транзитному 
міжнародному  сполученні,  зокрема   додаткові   перевезення,   що 
використовують  інші  транспортні  засоби  і що є предметом одного 
договору; 
     2. договір про використання вагонів як транспортного засобу в 
міжнародному залізничному сполученні; 
     3. договір  про  використання  інфраструктури  в міжнародному 
залізничному сполученні; 
     4. перевезення   небезпечних    вантажів    в    міжнародному 
залізничному сполученні; 
     b) сприяти,  з  врахуванням  особливих  державних  інтересів, 
подоланню в найкоротший строк ускладнень  щодо  перетину  кордонів 
під  час міжнародного залізничного перевезення,  якщо лише причини 
цих ускладнень належать до компетенції держав; 
     c) сприяти інтероперабельності  і  технічній  гармонізації  в 
залізничному  секторі  шляхом  затвердження технічних стандартів і 
прийняття єдиних технічних приписів; 
     d) шляхом встановлення єдиної процедури з технічного  допуску 
залізничного   обладнання,   призначеного   для   використання   в 
міжнародному сполученні; 
     e) слідкувати за  дотриманням  всіх  правил  і  рекомендацій, 
прийнятих в рамках Організації; 
     f) сприяти  розвитку  режиму  єдиного правопорядку,  правил і 
процедур,  зазначених в пунктах \”а\” – \”d\”,  враховуючи  при  цьому 
юридичні, економічні і технічні зміни. 
     Параграф 2. Організація може 
     a) на виконання завдань,  зазначених в Параграф 1, розробляти 
інші режими єдиного правопорядку; 
     b) формувати рамки,  в яких держави-члени  можуть  розробляти 
інші міжнародні конвенції, що мають за мету сприяти, поліпшувати і 
полегшувати міжнародне залізничне сполучення. 
                             Стаття 3 
                    Міжнародне співробітництво 
     Параграф 1.  Держави-члени зобов\’язуються зосереджувати  своє 
міжнародне   співробітництво   в  галузі  залізничного  транспорту 
виключно в рамках Організації, якщо існує зв\’язок з покладеними на 
неї  завданнями згідно зі статтею 2 і 4.  Для досягнення цієї мети 
держави-члени вживають всіх необхідних  і  доцільних  заходів  для 
адаптації  підписаних ними міжнародних конвенцій і багатосторонніх 
угод,  якщо лише ці  конвенції  і  угоди  стосуються  міжнародного 
співробітництва  в  галузі залізничного транспорту і надають іншим 
міжурядовим і неурядовим організаціям завдання,  що співпадають  з 
завданнями Організації. 
     Параграф 2.  Зобов\’язання,  що  випливають  з параграфа 1 для 
держав-членів,  які також є членами Європейських співтовариств або 
державами,   що   підписали  Угоду  про  європейський  економічний 
простір,  не  превалюють  над  їхніми  зобов\’язаннями  як   членів 
Європейського  Співтовариства  або держав,  що підписали Угоду про 
європейський економічний простір. 
                             Стаття 4 
               Прийняття на себе і передача функцій 
     Параграф 1.  За рішенням Генеральної  асамблеї  та  згідно  з 
метою,  наведеною  в  статті  2,  Організація  має  право приймати 
функції,  ресурси й зобов\’язання,  які  можуть  бути  передані  їй 
іншими міжурядовими організаціями відповідно до угод, які укладені 
з цими організаціями. 
     Параграф 2. За рішенням Генеральної асамблеї Організація може 
передавати  іншим  міжурядовим  організаціям  функції,  ресурси  і 
зобов\’язання   відповідно   до   угод,   які   укладені   з   цими 
організаціями. 
     Параграф 3.  Після  затвердження  Адміністративного  комітету 
Організація може взяти на себе адміністративні функції,  пов\’язані 
з  її  метою  і  доручені  їй будь-якою державою-членом.  Витрати, 
пов\’язані  з   виконанням   цих   функцій,   несе   заінтересована 
держава-член. 
                             Стаття 5 
               Особливі зобов\’язання держав-членів 
     Параграф 1.  Держави-члени  домовляються  про  вживання  всіх 
необхідних  заходів  для  полегшення  і  прискорення  міжнародного 
залізничного    сполучення.    Для    цього   кожна   держава-член 
зобов\’язується по можливості: 
     a) виключати будь-яку непотрібну процедуру, 
     b) спрощувати і уніфікувати формальності, які ще вимагаються, 
     c) спрощувати прикордонні контрольні перевірки. 
     Параграф 2.  З метою  полегшення  і  поліпшення  міжнародного 
обміну  держави-члени  домовляються  про надання допомоги з питань 
найбільшої   уніфікації   приписів,   стандартів,    процедур    і 
організаційних   методів,   що   стосуються  залізничних  вагонів, 
залізничного персоналу,  залізничної інфраструктури  і  допоміжних 
служб. 
     Параграф 3. Держави-члени домовляються про сприяння укладанню 
договорів  між  органами  управління   інфраструктурою   з   метою 
оптимізації міжнародного залізничного сполучення. 
                             Стаття 6 
                          Єдині правила 
     Параграф 1.  Якщо  лише не були надані заяви або застереження 
згідно зі статтею 42,  параграф 1,  перший  абзац,  то  міжнародне 
залізничне   сполучення   і  допуск  залізничного  обладнання  для 
використання в міжнародному сполученні визначаються: 
     a) \”Єдиними правилами до договору про  міжнародне  залізничне 
перевезення пасажирів (ЦІВ)\” (Додаток A до Конвенції) 
     b) \”Єдиними  правилами  до договору про міжнародне залізничне 
перевезення вантажів (ЦІМ)\” (Додаток B до Конвенції) 
     c) \”Регламентом  про   міжнародне   перевезення   небезпечних 
вантажів (РІД)\” (Додаток C до Конвенції) 
     d) \”Єдиними правилами до договорів про використання вагонів в 
міжнародному  залізничному  сполученні  (ЦУВ)\”   (Додаток   D   до 
Конвенції) 
     e) \”Єдиними    правилами   до   договору   про   використання 
інфраструктури  в  міжнародному  залізничному  сполученні   (ЦУІ)\” 
(Додаток E до Конвенції) 
     f) \”Єдиними правилами про затвердження технічних стандартів і 
прийняття  єдиних  технічних  приписів,   що   застосовуються   до 
залізничного   обладнання,   призначеного   для   використання   в 
міжнародному сполученні (АПТУ)\” (Додаток F до Конвенції) 
     g) \”Єдиними правилами про допуск залізничного обладнання,  що 
використовується  в  міжнародному сполученні (АТМФ)\” (Додаток G до 
Конвенції) 
     h) Іншими   режимами   єдиного   правопорядку,   розробленими 
Організацією згідно зі статтею 2,  параграф 2, пункт \”a\”, що також 
входять до Додатків до Конвенції. 
     Параграф 2.  Єдині правила і правові режими,  перераховані  в 
параграфі 1,  разом  з  їхніми  Додатками  є  невід\’ємною частиною 
Конвенції. 
                             Стаття 7 
                  Визначення поняття \”Конвенція\” 
     У наведених  нижче  положеннях  вислів  \”Конвенція\”   охоплює 
власне Конвенцію,  Протокол,  зазначений в параграфі 4 статті 1, і 
Додатки, перераховані в статті 6 разом з Додатками до них. 
                            Розділ II 
                        Загальні положення 
                             Стаття 8 
                    Національне законодавство 
     Параграф 1.  Під  час  тлумачення  й  застосування  Конвенції 
повинен   враховуватись   її   статус   міжнародного   договору  і 
необхідність сприяння уніфікації. 
     Параграф 2.  За відсутності в Конвенції відповідних  положень 
діє національне законодавство. 
     Параграф 3. Під національним законодавством розуміється право 
держави,  в якому правочинна особа пред\’являє свої права,  зокрема 
колізійні норми. 
                             Стаття 9 
                       Розрахункова одиниця 
     Параграф 1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Додатками, є 
спеціальне право запозичення  так,  як  це  визначено  Міжнародним 
валютним фондом. 
     Параграф 2.   Виражена   в   спеціальному  праві  запозичення 
вартість національної  валюти  держави-учасниці,  що  є  одночасно 
членом  Міжнародного  валютного  фонду,  розраховується за методом 
оцінки,  що застосовується Міжнародним валютним фондом  для  своїх 
власних операцій і транзакцій. 
     Параграф 3. Виражена в спеціальному праві запозичена вартість 
національної валюти держави, що не є членом Міжнародного валютного 
фонду,  розраховується  способом,  встановленим  цією державою.  В 
національній  валюті  цей  розрахунок  повинен  виражати   реальну 
вартість, по можливості найближчу до вартості, яка була б отримана 
при застосуванні параграфа 2. 
     Параграф 4.  Для  держави,  що  не  є   членом   Міжнародного 
валютного  фонду  й  законодавство  якої  не допускає застосування 
параграфа 2 або 3,  розрахункова одиниця,  передбачена Положенням, 
прирівнюється  до  вартості  трьох золотих франків.  Золотий франк 
містить  10/31  грама  золота  з  його   чистим   вмістом   0,900. 
Перерахунок золотого франка повинен виражати в національній валюті 
реальну вартість,  найближчу по можливості до вартості, яка була б 
отримана при застосуванні параграфа 2. 
     Параграф 5.  Протягом  трьох  місяців  після набуття чинності 
Конвенцією та у всіх випадках,  коли в державах  змінюється  метод 
розрахунку    вартості   їхньої   національної   валюти   стосовно 
розрахункової одиниці, держави повідомляють Генеральному секретарю 
їхній   метод  розрахунку  згідно  з  параграфом 3 або  результати 
перерахунку згідно з параграфом 4.  Генеральний секретар  доводить 
ці повідомлення до відома держав-членів. 
     Параграф 6.   Сума,   виражена   в   розрахункових  одиницях, 
конвертується в національну  валюту  держави,  в  суд  якого  було 
передано  справу.  Конвертування  здійснюється  згідно  з вартістю 
відповідної валюти на день винесення судового рішення або на день, 
погоджений сторонами. 
                            Стаття 10 
                       Додаткові положення 
     Параграф 1.   Дві   або  більше  держав  або  два  чи  більше 
перевізників можуть встановлювати додаткові положення  для  Єдиних 
правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ,  ці додаткові положення не повинні 
суперечити цим Єдиним правилам. 
     Параграф 2.  Додаткові  положення,  вказані  в  параграфі  1, 
вводяться в дію і опубліковуються по формі,  передбаченій законами 
й приписами кожної  держави.  Про  додаткові  положення  держав  і 
введення їх у дію інформують Генеральний секретар Організації. Він 
доводить ці повідомлення до відома інших держав-членів. 
                            Стаття 11 
                     Надання судової застави 
     При позовах,  які грунтуються на Єдиних правилах ЦІВ,  Єдиних 
правилах ЦІМ, Єдиних правилах ЦУВ або Єдиних правилах ЦУІ, не може 
вимагатись застава під витрати судового процесу. 
                            Стаття 12 
       Виконання судових рішень. Накладення арешту на майно 
     Параграф 1.  Якщо  згідно  з  положеннями  Конвенції   судові 
рішення,  винесені  суперечливо  або  заочно  компетентним  судом, 
набуття чинності згідно із законами,  що є визначальними для суду, 
який виносить рішення, вони підлягають виконанню в будь-якій іншій 
державі-члені,  щойно будуть виконані формальності,  встановлені в 
державі,  в якій має відбуватися виконання їх.  Перегляд справи по 
суті не  допускається.  Це  положення  також  розповсюджується  на 
компромісні рішення. 
     Параграф 2.  Параграф  1  не  застосовується  до  рішень,  що 
попередньо виконані,  та до  судових  рішень,  які  покладають  на 
позивача,   який   програв   процес,  крім  судових  витрат  ще  й 
відшкодування. 
     Параграф 3. Якщо під час перевезення, яке здійснюється згідно 
з   Єдиними   правилами   ЦІВ  або  Єдиними  правилами  ЦІМ,  одне 
транспортне підприємство має право на  пред\’явлення  вимог  іншому 
транспортному    підприємству,   яке   не   належить   тій   самій 
державі-члену,  то  ці  вимоги  можуть  бути   задоволені   шляхом 
накладення  арешту  або конфіскації майна лише на підставі рішення 
судових органів держави-члена, якому належить підприємство,  що  є 
кредитором за вимогою, на яку накладається арешт. 
     Параграф 4.    Вимоги    на   основі   договорів,   до   яких 
застосовуються Єдині правила ЦУВ або  Єдині  правила  ЦУІ,  можуть 
бути задоволені шляхом накладення арешту на майно лише на підставі 
рішення судових органів держави-члена, якій належить підприємство, 
яке є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт. 
     Параграф 5.  На  залізничний  рухомий  склад може накладатися 
арешт в  іншій  державі-члені, аніж  та,  де  знаходиться  власник 
(зареєстрована  юридична особа),  лише на підставі рішення судових 
органів  цієї  держави.  Вислів  \”власник\”  означає  особу,  що  є 
власником   залізничного  рухомого  складу  тобто  має  право  ним 
розпоряджатися та протягом тривалого часу використовує його. 
                            Розділ III 
                      Структура і діяльність 
                            Стаття 13 
                              Органи 
     Параграф 1.  Діяльність  Організації  забезпечується   такими 
органами: 
     a) Генеральна асамблея; 
     b) Адміністративний комітет; 
     c) Ревізійна комісія; 
     d) Комісія   експертів  з  перевезення  небезпечних  вантажів 
(Комісія експертів РІД); 
     e) Комісія із залізничного сприяння; 
     f) Комісія технічних експертів; 
     g) Генеральний секретар. 
     Параграф 2.  Генеральна асамблея може  прийняти  рішення  про 
створення   інших   тимчасових  комісій  для  виконання  особливих 
завдань. 
     Параграф 3.  При визначенні кворуму на Генеральній асамблеї і 
на комісіях,  зазначених в пунктах \”c\” – \”g\” держави-члени,  що не 
мають права голосу (стаття 14 параграф 5, стаття 26 параграф 7 або 
стаття 40 параграф 4), до уваги не беруться. 
     Параграф 4.  Головування  Генеральною асамблеєю,  головування 
Адміністративним комітетом, а також функції Генерального секретаря 
повинні доручатися виключно представникам різних держав-членів. 
                            Стаття 14 
                       Генеральна асамблея 
     Параграф 1.    Генеральна   асамблея   складається   з   усіх 
держав-членів. 
     Параграф 2. Генеральна асамблея: 
     a) встановлює свій внутрішній регламент; 
     b) призначає  членів  Адміністративного  комітету,  а   також 
одного заступника для кожного з них і вибирає державу-члена, котра 
буде головувати (стаття 15, параграфи 1 – 3); 
     c) обирає Генерального секретаря; 
     d) видає директиви з діяльності Адміністративного комітету  і 
Генерального секретаря; 
     e) встановлює  на  шестирічний період максимальну суму,  якої 
можуть досягти витрати  Організації  протягом  кожного  бюджетного 
періоду (стаття 25);  за відсутності такого,  вона видає директиви 
щодо обмеження цих витрат на період, що не може перевищувати шість 
років; 
     f) приймає  рішення  про  доцільність  зміни місцезнаходження 
штаб-квартири Організації (стаття 1, параграф 2); 
     g) приймає рішення про використання інших робочих мов (стаття 
1, параграф 6); 
     h) приймає  рішення  про виконання Організацією інших функцій 
(стаття 4,  параграф 1),  а також про передачу функцій Організації 
іншій міжурядовій організації (стаття 4, параграф 2); 
     i) за   необхідності  приймає  рішення  про  створення  інших 
тимчасових комісій для виконання  особливих  завдань  (стаття  13, 
параграф 2); 
     j) перевіряє,  чи  повинна  поведінка держави розглядатися як 
мовчазна денонсація (стаття 26, параграф 2); 
     k) приймає  рішення  стосовно  доручення  перевірки  рахунків 
іншій  державі,  аніж  державі,  в якій розміщується штаб-квартира 
(стаття 27, параграф 1); 
     l) приймає рішення щодо заяв про зміни Конвенції (стаття  33, 
параграфи 2 і 3); 
     n) приймає рішення по заявам про приєднання, які їй надаються 
(стаття 37, параграф 4); 
     o) приймає  рішення   про   умови   приєднання   регіональної 
організації для економічної співпраці (стаття 38, параграф 1); 
     p) приймає   рішення   по  заявам  про  асоціювання,  які  їй 
надаються (стаття 39, параграф 1); 
     p) приймає рішення про  розпуск  Організації  і  про  можливу 
передачу її функцій іншій міжурядовій організації (стаття 43); 
     g) приймає  рішення  з  інших питань,  що включені до порядку 
денного. 
     Параграф 3.  Генеральний секретар скликає Генеральну асамблею 
кожні  три  роки  або на прохання однієї третини держав-членів або 
Адміністративного  комітету,  а  також  у  випадках,  передбачених 
статтею  33,  параграфами  2  і 3,  і статтею 37,  параграф 4.  Не 
пізніше  ніж  за  три  місяці  до  відкриття  сесії  він  розсилає 
державам-членам   проект  порядку  денного  на  умовах  визначених 
внутрішнім регламентом, зазначених в параграфі 2, пункт \”a\”. 
     Параграф 4.  Генеральна асамблея є  правомочною  (стаття  13, 
параграф  3),  якщо  на  ній представлена більшість держав-членів. 
Одна держава-член може бути  представлена  іншою  державою-членом; 
проте  одна  держава  не  може  представляти  більше  однієї іншої 
держави. 
     Параграф 5.  Під  час  голосування  на  Генеральній  асамблеї 
стосовно  змін Додатків до Конвенції,  держави-члени,  які зробили 
заяву щодо відповідного Додатка згідно зі статтею 42,  параграф 1, 
перше речення, не мають права голосу. 
     Параграф 6.   Генеральна   асамблея   приймає   свої  рішення 
більшістю голосів держав-членів,  що беруть участь у  голосуванні, 
за винятком випадків,  зазначених в параграфі 2, пункти \”e\”,  \”g\”, 
\”h\”,  \”i\”,  \”g\”,  \”u\”,  а також у випадку застосування статті  34, 
параграф  6,  коли  вимагається  більшість у дві третини.  Однак у 
випадку,  зазначеному в параграфі 2, пункт \”g\”,  більшість  у  дві 
третини необхідна лише тоді, коли йдеться про пропозиції щодо змін 
самої Конвенції,  за винятком статей 9 і 27,  параграфів 2 – 10, і 
Протоколу, про який йдеться у статті першій, параграф 4. 
     Параграф 7.   За  запрошенням  Генерального  секретаря  і  за 
погодженням  з  більшістю  держав-членів  у   сесіях   Генеральної 
асамблеї з правом дорадчого голосу можуть брати участь 
     a) держави, що не є членами Організації, 
     b) міжурядові організації і асоціації, компетентні у питаннях 
діяльності Організації  або  такі,  що  займаються  включеними  до 
порядку денного питаннями.